25 років від дня смерті Легенди року: Віктор Цой про кохання, сенс життя та самого себе

Йому було всього 28, коли його життя обірвалося в трагічній ДТП. Але творчий спадок Цоя величезний: він написав понад сотню пісень, зіграв чимало ролей у фільмах, а ще був талановитим художником. Навіть через 25 років після смерті митця, більше відомого широкому загалу як лідер гурту "Кино", його пісні не припиняють надихати людей різних поколінь та бути глибоко актуальними.

Віктор Цой народився у 1962 році у звичайній родині: його мати була викладачкою фізкультури, а батько – інженером. Як розповідають люди, близько знайомі з Цоєм, музикант, попри популярність та любов публіки, не був ані зарозумілим, ані гомінким. Бурхливість виливалась у творчість. Так, свій перший гурт музикант зібрав ще у 8 класі, а першу пісню написав у 18 років. А знамениту групу "Кино", в якій не лише співав, а й грав на гітарі, писав музику та тексти пісень, зібрав у 1982 році – у 20-річному віці. До речі, спочатку колектив мав назву "Палата №6", "Пилигрим", потім змінив назву на "Гарин и гиперболоиды", і лише в четвертій реінкарнації з'явилася нинішня назва "Кино". 

Спокійний в житті, Цой був дуже енергійним на сцені: після кожного концерту він падав на підлогу та хвилин 10 лежав нерухомо, приходячи до тями – так сильно він викладався на сцені. Скромний музикант був сором'язливим у спілкуванні з жінками. "Все це знову ж йде від радянського буття: Вітю принижували через його національність. Яких ми тільки фраз біля генделиків на його адресу не наслухалися! Звичайно, його це зробило закритим. Його в школі дражнили, потім гопники до нас на вулиці чіплялися", - розповідав близький друг Віктора та перший гітарист "Кино" Олексій Рибін.

Однак це не заважало Цою захоплюватися Брюсом Лі, копіювати його рухи, вирази обличчя та боротися "по-китайськи".

Цой не здобув вищої освіти. Він провчився у художньому училищі рік та був відрахований через неуспішність. Батьки підтримали сина та порадили займатися тим, до чого лежить душа. 

Коли популярність "Кино" почала стрімко зростати, Віктор, аби уникнути звинувачень у дармоїдстві, влаштовувався на роботи, які не сильно б заважали творчості. Спочатку він мив лазні, потім працював у котельні "Камчатка", яка саме завдяки Цою стала своєрідним місцем паломництва його фанатів. 

Цой захоплювався різьбленням по дереву. Вперше на телеекрані він з'явився саме як талановитий різьбяр. Цой особливо любив майструвати з дерева японські традиційні фігурки - нецке. Потім він роздаровував їх друзям і знайомим.

Відомий музикант також любив малювати. Друзі кажуть, що це були гротескні зображення, близькі до фентезі і мультфільмів.

Цікаво, що пісню "Спокойная ночь" Цой написав у Києві. З десятого поверху готелю "Славутич" відкривався гарний вид на місто. Кажуть, цей пейзаж і настрій, що панував у Києві, і надихнули Цоя на рядки "Я ждал это время, и вот это время пришло. / Те, кто молчал, перестали молчать. / Те, кому нечего ждать, садятся в седло, / их не догнать, уже не догнать".

Популярний альбом "Звезда по имени Солнце" Віктор записував за власні гроші.

Сценічний образ Віктора відомий усім: виключно чорний колір. Однак психологи, які намагалися розгадати його характер саме за концертним костюмом і бачили в нього схильність до депресій, помилялися: у житті Цой обирав яскраві, життєрадісні речі, особливо жовті. Жовтий на Сході - символ вічності.

Жовтий вказує на бажання жити у вигаданому світі. Таким він і був. Романтиком.

Музикант був одружений з Маріанною Цой, яка працювала гримером та костюмером гурту "Кино". Їхній єдиний син Олександр зараз працює програмістом.

Віктор Цой з дружиною

Музикант з сином

У 1987 році Цой пішов від дружини до Наталі Разлогової, яка стала останнім коханням митця. Утім, шлюб з дружиною Цой не розривав. 

Віктор Цой та Наталія Розлогова

Віктор Цой знявся у фільмах "Кінець канікул", "Асса", "Йя-Хха", "Рок" та "Голка". За роль Моро в останній картині був визнаний найкращим актором 1989 року.

Десяток фільмів про Цоя також вийшли вже після смерті музиканта. 

Музикант загинув у ДТП 15 серпня 1990 року. Неподалік Риги о 12 годині 28 хв авто Цоя, за кермом якого він був, виїхало на зустрічну полосу та зіштовхнулося з автобусом. Віктор Цой загинув на місці. Найвірогідніша з версій – він заснув за кермом через постійну перевтому. 

На честь легенди рок-музики встановлені "Стіни Цоя" в Москві, у Мінську, в Могильові, у Києві є пам'ятне дерево на озері Тельбін. У Росії на його честь названі 3 вулиці. Окрім безлічі пам'ятників, Цой увічнений у біографічних фільмах. Ім'ям Віктора Цоя названий астероїд №2740.

За життя Цоя гурт "Кино" 4 рази виступав у Європі: двічі у Франції, в Данії та Італії. Його пісні були переспівані французьким гуртом Jean Luc Debouzy у франкомовній версії ("Печаль", "Пачка Сигарет"), гуртом "Brazzaville" (США-Іспанія) – композиція "Звезда по имени Солнце", та південнокорейською рок-групою Yoon Do Hyun Band "Группа крови".

Попри те, що пісні "Кино" давно розтаскані на цитати, Еспресо.TV пропонує найвлучніші висловлювання Віктора Цоя про кохання, творчість та власне розуміння життя.

1. Пам'ятай, що немає в'язниці страшніше ніж в голові.

2. Смерть варта того, щоб жити, а любов варта того, щоб чекати.

3. Я вільна людина тому, що я завжди займався тим, що мені подобається, і не робив того, що не хочеться.

4. Кожна людина повинна змінити насамперед своє життя і себе. Я не вважаю, що одній людині під силу змінити життя як таке. Я не вважаю себе борцем. Я співаю пісні. Співаю про те, що мені подобається чи ні, про те, що мене хвилює.

5. Ти маєш бути сильним, інакше навіщо тобі бути.

6. Так, я займаюся поп-музикою. Музика повинна охоплювати все: вона повинна, коли треба, смішити, коли треба, веселити, а коли треба, і змушувати думати. Музика не повинна тільки закликати йти громити Зимовий палац. Її повинні слухати.

7. Музика взагалі нічого нікому не повинна

8. Я вважаю, що людина живе на планеті, а не в державі.

9. Бог - це не кумир і не головний цілитель. Це Бог, і до нього недоречно застосовувати звичайні наші емоції.

10. Я мав на увазі під змінами звільнення свідомості від усіляких догм, від стереотипу маленької, нікчемної, байдужої людини, яка постійно поглядає "нагору". Змін у свідомості я чекав, а не конкретних там законів, указів, звернень, пленумів, з'їздів.

11. Ми – фрукти, що рано дозріли, а значить, нас раніше з'їдять.

12. Всі кажуть, що потрібно кимось мені ставати. А я хотів би залишитися собою.

13. Мені цікава людина, а не проблеми: хто їсть краще, хто живе краще, у кого квартира краще, у кого грошей більше. Мене це не цікавить, мене цікавить, яка людина сама.

14. Я не люблю, коли мені брешуть, але від правди я теж втомився.

15. Я можу сказати в піснях, як на мій погляд краще. Що мені особисто подобається, що мені особисто не подобається. Якщо зі мною хтось згоден, слава Богу, я дуже радий. Якщо хтось не згоден - я не буду його переконувати. Зрозумійте, я не пишу гасел. Єдине, що мені хотілося і хочеться, - щоб люди більше відчували себе вільними від обставин, щоб людина зберігала швидше себе, ніж якийсь зовнішній комфорт.

16. Я ні про що не шкодую. Я завжди відповідаю за свої вчинки. Для мене взагалі важливо, щоб мені було цікаво жити. Все інше мене не цікавить.