Сміливі та вільні: Подружжя російських письменників на Форумі видавців у Львові

Письменники з Москви Марія Галіна і Аркадій Штипель – яскраве і впізнаване подружжя поетів, прозаїків, перекладачів, переможців багатьох літературних премій та конкурсів – добре відоме в українському мистецькому середовищі і не тільки. Без них не обходиться жодна помітна літературна подія, під час Революції Гідності вони, як завжди, пліч-о-пліч стояли на Майдані.

У Аркадія Штипеля – стильна конфедератка з кокардою-тризубом. Як справжній козак, смалить люльку з пахучим тютюном, мружачись на сонце. Хвалиться – має ще й червоний берет із тризубом. Марія Галіна зі сміхом згадує – цьогоріч у Лондоні на параді вишиванок фотограф якогось видання так хотів зазнімкувати її чоловіка, що безцеремонно відсунув її убік з проханням не влазити в кадр. Зізнається – класичні вишиванки їй не личать, а от у чоловіка їх цілих 6. Аркадій каже – на завтрашню презентацію обов’язково вбереться у косівську.

Починаємо розмову:

Пані Маріє, розкажіть, будь ласка, з чим ви приїхали на Форум.

По-перше, ми тут активно співпрацюємо з інтернет-платформою "Umbrella", яка займається перекладами, її натхненниця Поліна Городиська зібрала дуже цікаву команду. Платформа презентуватиме журнал "Новый мир", вересневий номер якого практично повністю присвячений Україні. Зокрема, там є переклади Маріанни Кіяновської, Катерини Бабкіної, Василя Голобородька та Василя Махна. Переклади робили присутній тут Аркадій Штипель, я та прекрасна російська поетка Ірина Єрмакова. Є також підбірка віршів нині покійного Олега Лишеги у перекладах Марка Білорусця. Моя рецензія на книжку Катерини Калитко, есе Володимира Єшкілєва дуже цікаве, мистецтвознавча робота Євгена Деменка, оповідання Тетяни Малярчук, огляд поетичних новинок від української поетки Наталі Бельченко. І ми сподіваємося почитати переклади з цього номера на презентації "Umbrella".

Не боїтеся санкцій з боку російської влади?

Ну, там ще залишилися майданчики для незаангажованих висловлювань. "Новый мир" - журнал незалежний. Це солідне, достатньо консервативне видання, відкрите для різних думок – головне, щоб вони були аргументованими і не опускалися до взаємних образ. Як на мене, поява такого номера – це крок, який допоможе навести певні культурні мости між нашими країнами, можна, сказати, добряче побиті й пошарпані за останні два роки.

Тобто, можна сподіватися, що весь тираж не буде знятий із друку через його українське наповнення?

Зараз все-таки не той час, коли була повальна цензура. Поки що такої цензури в Росії немає. Але й без купюр не обійшлося. Та якщо дотримуватися певних установок – знаєте, як у дитячій примовці: "чорне й біле не носити, "так" і "ні" не говорити" - у нашому випадку, скажімо, не вживати матюків, не пропагувати міжнаціональну ворожнечу, то вихід такого номера не суперечить жодним законам РФ (сміється).

Пане Аркадію, а чого чекаєте від Форуму ви?

Ми тут, звісно, не вперше – тому насамперед очікуємо зустрічей з друзями, яких нечасто бачимо. Ну і, звісно, різноманітних заходів і читань. Ночі поезії – це завжди цікаво, і ми завжди для себе відкриваємо нові поетичні імена в Україні, гадаю, і цього разу так буде. Загалом, ми були і на Мистецькому Арсеналі, і на Київських лаврах – і таке враження, що літературне життя тут вирує. 

Чи є в Росії такі самі великі книжкові події?

Великі книжкові форуми є, але останній книжковий ярмарок на ВДНГ (тепер ВВЦ) був не дуже цікавий, найліпший книжковий форум – восени, він називається Non-fiction – чекаємо, що буде. Цього року також має відбутися Поетичне бієнале, минулоріч свій майданчик для проведення відкриття бієнале запропонувала телекомпанія "Дождь", та цього разу такого вже не буде. Подивимося, що буде, не знаємо. Але загальне враження – що в Україні літературне життя більш жваве.  

Марія Галіна анонсує ще одну, парну презентацію свого нового роману:

Тут має ще прибути український письменник Володимир Аренєв, він представить свій новий роман "Порох із драконових кісток", виданий у Києво-Могилянській академії. А я представлю свій новий роман "Автохтони", який цілком безкоштовно переклала присутня тут Ія Ківа, будемо пропонувати його видавцям. А на презентації плануємо обговорювати проблеми сучасного роману, сучасній напруженій ситуації, і питанню, який літературний стиль найбільш повно годен її передати - фантастика чи реалізм. 

Ті, хто вже встиг прочитати ваших "Автохтонів", одностайно стверджують, що головна локація роману – Львів. Це так?

Так, читачі впізнають ресторації, бренди зі зміненими назвами, географію. Хоча загалом я мала на увазі будь-яке середньоєвропейське місто, куди потрапляє головний герой. Воно так само може бути розташоване як у Литві, так і в Білорусі, але списувала я його, дійсно, зі Львова. Це місто, яке надзвичайно надихає. У нас поступово виникає цілий пласт "львівських текстів". Зараз презентують львівські детективи. Окрім того, романи Юрія Винничука чи оповідання фон Захера-Мазоха. А ще на Личаківському цвинтарі похований львівський письменник Стефан Грабінський,  родоначальник "львівського міфу", який писав у стилі стім-панк оповідання жахів, присвячених залізниці. Дуже цікавий, дуже містичний. На початку минулого століття у Польщі він був надзвичайно популярний, там його досі шанують. А в Україні – він ще чекає свого перекладача. Можна сказати, я надихалася його творчістю у роботі над романом.  

Аркадій Штипель бере слово:

У мене останні два місяці було натхнення, я переклав десь 1500 рядків російської поетичної класики українською мовою. Це і Пушкін, і Мандельштам, і Ходасевич, і Тютчев, і Блок.

Є якісь улюблені поети, кому ви надавали перевагу у перекладах?

Вони улюблені всі. Зараз шукаю видавництво в Україні, яке зголоситься цю книжку випустити у світ. У мене навіть назва є: "Моя маленька хрестоматія".

Фото Олени Степаненко