Місцеві вибори: правила нові, "чорнуха" та сама

Крах авторитарного режиму Януковича та стрімке зростання попиту суспільства на нову якість політичного продукту мали б, здавалося, відправити у минуле засилля "чорних" технологій на виборах. Зрештою, на останніх президентських та, частково, парламентських виборах їхнього використання здебільшого уникали. Але з початком місцевої кампанії, ситуація різко змінилась. У пресі щодня з’являється інформація про те, що десь побили агітаторів, десь повним ходом роздають продуктові набори (причому не тільки на користь конкретних кандидатів, але й для їхньої дискредитації), а десь відверто використовують адміністративний ресурс. І на цьому фоні практично відсутня інформація про те, з якими ж досягненнями і планами йдуть до місцевих рад ті чи інші політичні сили. Простіше кажучи, замість того, або переконувати виборців у своїх добрих намірах, кандидати обирають обливати брудом наміри чужі. І це павутиння взаємних звинувачень і "підстав" міцно накрило політичну карту країни.

Активісти відомої громадської організації "Опора" відзначають, що мер Харкова Геннадій Кернес, який балотується від партії "Відродження", використовує для власної агітації комунальний транспорт, а його підлеглі проводять активну інформаційну роботу з колективами бюджетників. Конкуренти ж харківського мера зареєстрували партію "За Кернеса", яка до голови міськради немає жодного стосунку та, судячи з усього, гратиме роль політичного "клона" для відбирання голосів.

У Києві кандидат в депутати від партії "Єдність" Олександр Бродський урізноманітнив "гречану" технологію та продає за демпінговою ціною місцевим мешканцям картоплю (1 грн. за 1 кг). У Дніпропетровську документи на участь у виборах мера подали ще два тезки екс-віце-прем’єра Олександра Вілкула. У Кременчуці кандидат від "Опозиційного блоку" Костянтин Терещенко заявив, що в його авто підкинули наркотики. І з’ясувати, хто організував виставу з міліцією та обшуком політика – конкуренти чи він сам – неможливо. А знищені білборди та розтрощені агітаційні намети у різних регіонах країни навіть важко порахувати.

Всі ці провокації, напади та інші ігри під час місцевої кампанії стали черговим свідченням небажання великих політсил грати у чесну політику. Замість реальних справ на місцях - банальні гасла на кшталт "за добробут" чи "за високі зарплати", замість підвищення власного рейтингу – робота на знищення рейтингу конкурентів.

За логікою місцевих виборів люди мали б обирати до органів місцевого самоврядування саме представників місцевих еліт, які орієнтуються у тому, як відремонтувати дорогу і де взяти кошти на утеплення дитсадків. Тобто, за голоси виборців повинні були б змагатись партії, сформовані з об’єднань місцевих управлінців кількох регіонів чи всеукраїнські спілки міських голів.

Втім, в Україні місцевих лідерів часто "беруть під крило" парламентські партії, після чого такі лідери стають маріонетками в руках політичних босів і стрімко втрачають довіру на місцях. Прикладів же того, коли мери чи інші впливові місцеві політики самостійно об’єднуються в нову політичну силу, на наших теренах обмаль. Якщо говорити про нинішні місцеві вибори, то на думку спадає хіба що "Наш край", до якого вже долучилося понад 70 міських голів та кілька сотень місцевих управлінців. Очевидно, саме близькість до виборця і впізнаваність у регіоні сприяє зростанню росту рейтингу цієї політсили - за даними останніх соцопитувань в окремих областях партія вже випередила за популярністю деякі парламентські сили.

У підсумку агітаційні пункти "Нашого краю" дедалі частіше зазнають нападів конкурентів, а Запорізька обласна виборча комісія, підконтрольна представникам "Опозиційного блоку", навіть відмовилась реєструвати кандидатів в депутати облради за абсолютно надуманими причинами (на зразок докору про те, що документи написані чорнилами не одного, а двох кольорів). Суд право кандидатів брати участь у виборах підтвердив, але осад, як то кажуть, залишився.

Активну участь у дискредитації опонентів, особливо на Сході та Півдні, бере регіональна преса, яку щедро фінансують, зокрема, прихильники того ж-таки "Оппоблоку". Активно працює із брудними технологіями і новий проект Ігоря Коломойського – партія "Відродження", представники яких застосовують одночасно нечесні прийоми конкуренції як проти колишніх "регіоналів", що йдуть на вибори під вивіскою "Опоблоку", так і проти "Нашого краю".

Ще один спосіб боротьби з конкурентами – просто недопущення їх до виборів. Причому з надуманих причин, а часто й взагалі без зазначення останніх. От не сподобався кандидат виборчкому – і все, прощавайте, вибори. Щоправда, "не подобаються", здебільшого, реальні конкуренти діючій владі. Так, "Опозиційний блок" не пустили на вибори у Харкові – партію занадто пізно зареєстрували учасником перегонів і вона просто не встигла висунути кандидатів у відведений час. Вочевидь, без участі Кернеса, який розчищає собі дорогу до одноосібного царювання Харковом, тут не обійшлось. Натомість у Дніпропетровську, де сильні позиції "Опоблоку", проблеми виникли вже у "Відродження" - кандидатів в облраду з боями зарєстрували, а от кандидатам до міськради і на посаду мера Дніпропетровська виборчком відмовляє. А от у Запоріжжі "Опозиційний блок" вирішив через виборчком позбутись іншого конкурента – партії "Наш край". Останній відмовили у реєстрації на виборах до облради, однак після рішення суду виборчкому довелось скасувати свою постанову і допустити "Наш край" до перегонів. Втім, проти "Нашого краю" сьогодні виступають не тіільки представники "Опоблоку" чи "Відродження" - за більшістю рішень щодо недопущення до вибрів стоять губернатори, або члени комісій провладних партій. Так, "Нашому краю" відмовили у реєстрації списків кандидатів до Волинської, Житомирської і Тернопільської обласних рад, Лисичанської міськради  та Старосамбірської районної ради на Львівщині. Партії вдалося лише через суди зареєструватися в більшості зазначених регіонів.

Виглядає на те, що влада нарешті роздивилась у партії місцевих еліт серйозного супротивника і не придумала іншого шляху знешкодження конкурентів, окрім як просто перекрити їм дорогу на вибори.

Втім, партіям, до складу яких входять представники місцевих еліт, за великим рахунком, немає сенсу вдаватись у своїй кампанії до "чорних технологій". Хоча б тому, що запущений в Україні процес децентралізації влади насамперед посилює позиції саме таких організацій місцевих управлінців.

Тобто відбувається реальна зміна політичної конфігурації на місцях – вагу набирають не розкручені бренди, за якими майорять двоє-троє відомих столичних облич, а знайомі за конкретними результатами роботи представники місцевих еліт. Це, у свою чергу, змінює і критерії, якими громадяни послуговуються при виборі політичних симпатій . Відтак, вищі шанси на успіх під час майбутнього перезавантаження органів місцевого самоврядування матимуть ті політичні сили, які першими вибудують свою роботу за принципом "реальний політик – реальний громадянин", а не "партійний бренд – безликий виборець".