Як Трамп дав поштовх путінській пропаганді

Демонстрація «поваги» до Володимира Путіна з боку президента Трампа в інтерв’ю, яке транслювалося цими вихідними, та його порівняння вбивств без суду та слідства, скоєних путінським режимом, з діями американців, відкрило нову еру у стосунках США та Росії.

Ніколи раніше американський президент не давав зрозуміти, що політичне вбивство є прийнятним або що США – винні у схожих злочинах.

Метою покращення відносин з російським президентом, як пояснив пан Трамп, є створення умов для американо-російського союзу для боротьби з «Ісламською державою». Але результатом цього стане шкода російській опозиції, сприяння поширенню пропаганди серед населення та зменшення здатності США попереджати внутрішні та закордонні російські злодіяння.

За чинних обставин російські активісти знають, що їх можуть вбити будь-коли. Володимира Кара-Мурзу, політичного активіста та журналіста, було госпіталізовано з симптомами отруєння. Мотивом для отруєння могли стати заяви пана Кара-Мурзи, які він зробив перед комітетом у закордонних справах Сенату США минулого червня.

Під час свідчень він закликав розширити санкції за законом Магнітського, яким були запроваджені заборони на видачу віз та заморожування активів російських посадовців, причетних до тортур та вбивства антикорупційного адвоката Сергія Магнітського у 2009 році.

Пан Кара-Мурза заявив, що санкції треба застосовувати до російських порушників прав людини, зокрема генерала Олександра Бастрикіна, який на той час був головою служби безпеки Росії та головою слідчого комітету. Генерал Бастрикін звільнився у вересні, а 9 січня його ім’я додали до переліку тих, кого стосуються санкції, запроваджені законом Магнітського.

Пан Кара-Мурза перебував у комі, роботу його внутрішніх органів порушено, він бореться за життя. Симптоми – ідентичні до тих, які у нього з’явилися після отруєння два роки тому, коли йому давали 5-відсоткові шанси на те, що він виживе.

27 лютого 2015 року Борис Нємцов, лідер російської опозиції, був застрелений, коли переходив Москворецький міст поруч з Кремлем. Він готував звіт про російських солдатів на сході України, чию присутність там спростовувала (прим. російська) влада. Раніше він надавав консультації представникам американської влади щодо тих, на кого мають поширюватися санкції, пов’язані з анексією Криму Росією та вторгненням у східну Україну.

Як по відношенню до Кара-Мурзи, так і по відношенню до Нємцова, насилля стало демонстративним. Пана Кара-Мурзу отруювали два рази у один і той самий спосіб, а Нємцова вбили поруч з Кремлем на мосту, який охороняється краще за інші місця у Москві. Це є ознаками того, що режим не вагається вказувати на авторство своїх злочинів.

Опозиціонери також постають перед соціальною ізоляцією. Олексій Навальний, відомий блогер, та Михайло Касьянов, колишній прем’єр-міністр, були фізично атаковані. Таємно відзняте відео з паном Касьяновим та його коханкою було продемонстроване на національному телебаченні.

Перед вбивством Нємцов отримував смертельні погрози у соціальних медіа. Після його вбивства зображення його тіла циркулювали по вебсайтах та в соціальних медіа, а пости з його засудженням отримали сотні тисяч «уподобань».

У такому ворожому оточенні підтримка США є важливим джерелом морального підсилення для російських політиків та активістів, які захищають права людини. А зауваження пана Трампа навпаки підсилюють пропаганду путінського режиму, який намагається переконати росіян, що зловживання, з якими вони стикаються у повсякденному житті, є типовими для всіх країн.

Прикладом цього може стати повідомлення у російських новинах від 30 жовтня, в якому йшлося про те, що американські громадяни, розлючені махінаціями з голосуванням напередодні виборів 8 листопада, готові почати масову демонстрацію у Вашингтоні на кшталт тієї, яка відбувалася на київському майдані у 2013-2014 роках.

І якщо історію про американську демонстрацію було сфабриковано, то у грудні 2011 року росіяни насправді вийшли на вулиці на знак протесту проти масової підробки голосів. «Новина» поширена російськими ЗМІ повинна була переконати їх в тому, що підробка голосів також типова і для США.

Висловлювання пана Трампа, в яких він припускає, що Росія та Америка – схожі у порушенні прав людини, і що в США також є «вбивці», будуть цитуватися владою, державними ЗМІ та іншими силами, які виступають проти опозиції, впродовж багатьох років.

Пан Трамп також підриває моральний авторитет Америки, що ускладнює для США попередження російських злодіянь. У Сирії російські сили умисно наносили удари по ринках, шпиталях та домах.

За підрахунками моніторингової групи Airwars, що базується у Лондоні, між 30 вересня 2015 року та 20 грудня 2016 року щонайменше 3.786 цивільних смертей були спричинені російськими бомбуваннями, хоча реальні цифри можуть бути набагато більшими.

Смерть такого масштабу може спровокувати новий супротив. Але «повага», яку пан Трамп виявляє пану Путіну, залишає мало місця для критики. Якщо американський президент не переймається політичними вбивствами, то на яких підставах він виступає проти невибіркового застосування сили з повітря?

Спроба заспокоїти Росію – не нова. У 1999 році США так і не спромоглися отримати пояснення від російських посадовців щодо вибухів у будинках, які привели до влади пана Путіна, попри арешт агента служби безпеки, який заклав бомбу у багатоквартирному будинку у Рязані.

У 2009 році адміністрація Обами розпочала політику «перезапуску» (прим. у стосунках з Росією), не зважаючи на вбивства Олександра Літвіненка, колишнього агента ФСБ, та Анни Політковської, відомого журналіста-розслідувача, та вторгнення у Грузію.

Готовність пана Трампа виправдовувати вбивства у гонитві за необачним американо-російським партнерством свідчить про те, що він не бачить різниці між оборонною війною та вбивством представників власного народу для того, щоби утримати владу.

Співпраця з Росією на таких умовах може залучити США до злочинів, на які ані американський народ, ані світ не погодяться. Пан Трамп має більше думати над тим, що він говорить, поки ще є час.

Девід Саттер, The Wall Street Journal 

Пан Сеттер є працівником Інституту Хадсона та Університету Джона Гопкінса. Він – автор книги «Чим менше ви знаєте – тим краще спите: шлях Росії до терору та диктатури за правління Єльцина та Путіна» (Єль, 2016 рік)