8 найсильніших цитатат Сковороди, які актуальні досі

У видавництві Terra Incognita з’явилось нове видання творів Сковороди - сучасні переклади, сучасний дизайн, передмова Андрія Любки.

Таємні знання власного серця Сковорода зробив загальнонаціональною спадщиною. Його тексти – як стенограма (кардіограма?) живого спілкування з Богом. Сковорода – вічний, а отже сучасний. І актуальний як ніколи.  Сучасні переклади і сучасний дизайн видання допоможуть пізнати Сковороду, як нашого сучасника.

Сковороду усі знають, але мало хто читав.

Дана підбірка цитат Сковороди буде особливо корисна тим, хто не знайшов своєї “сродної праці” (улюбленої справи життя), хто працює на роботі, яку ненавидить, хто займає посади, тому що це престижно і дохідно.

Говорить Сковорода - будьмо уважні:

Цілком мертва душа людська, яка не вдалася до свого природного діла, подібна до каламутної й смердючої води, закритої у тіснині… Звідси бо й буває, що військову роту веде той, хто повинен би сидіти в оркестрі… і в сто разів блаженніший пастух, який за природою пасе овець чи свиней, ніж священик, який має злобу проти Бога…

І це бо є з Богом щасливо вступити на посаду, коли людина не за своїми примхами й не за чужими порадами, а вникнувши в саму себе й послухавши Святого Духа, що живе всередині й кличе її, йдучи за Його таємним покликом, приступає й дотримується тієї посади, для якої вона у світі народилась, призначена для того самим Всевишнім.

Численні, знехтувавши природу, вибирають собі ремесло вельми модне й прибуткове, та цілком ошукуються. Прибуток не є насолодою, а задоволенням тілесної потреби, а коли він насолода, то не внутрішня; справжня ж сердечна насолода міститься у спорідненій праці.

Найдобріша душа живе тим неспокійніше й нещасніше, чим важливішу посаду має, якщо для неї ненароджена.

Все ж те зовнішність, що перебуває поза людиною: маєтності, родина, чин тощо. Чого хочеш, шукай, та не втрать миру. Все без миру ніщо, а мир без нього є щось, без чого годі бути щасливим навіть у Едемському раї. Хіба сподіваєшся знайти рай поза Богом, а Бога поза твоєю душею? Щастя твоє, і мир твій, і рай твій, і Бог твій є всередині тебе.

Народженого на добро — не трудно добру навчити, хоч навчити, хоч привчити, хоч призвичаїти. Що навчений, що призвичаєний, що привчений — одне і теж.

Від природи, як від матері, легесенько спіє наука сама собою. Вона є всеродна й істинна вчителька, і — єдина. Сокола швидко навчиш літати, та не черепаху. Орла вмить привчиш дивитися на сонце і за- бавлятися, та не сову. Оленя легко виведеш на Кавказькі гори, без труду призвичаїш пити з найчистіших нагірних потоків, та не верб- люда і не вепра. Коли все будує премудра і блаженна натура, то чи не єдина вона і зціляє, і навчає? Усяке діло спіє під її рукою. Не за- важай тільки їй, а якщо можеш, відвертай перешкоди і ніби дорогу їй очищай; воістину, сама вона чисто і вдало сотворить. Клубок сам собою поточиться з гори: прибери тільки камінь з його шляху. Не вчи його котитися, а тільки допоможи.

Яблуню не вчи родити яблука: вже сама природа її навчила. Огороди тільки її від свиней, обріж вовчці, очисти від гусені, відверни спрямовану на корінь її урину і таке інше.