Чому реформи в Україні не відбуваються?

Почнемо доведення цієї не очевидної відповіді з цитати! А. П. Яценюк: «Я спробую вам сказати, що таке реформи. … Це скорочення бюджетних витрат. … Друге – це скорочення державного сектору і скорочення державних чиновників. … Третє … ми поприбирали з енергетики всіх різного роду посередників … Четверте питання – це справедливі тарифи. … це ринкові тарифи. П’яте – це джерела постачання  енергоресурсів. … відійшли від російської залежності … Шосте – це споживання енергетики. … скоротили споживання газу … Сьоме – це податкова система, було двадцять два податки стало одинадцять … Далі по кількості контролюючих органів. … їх було 52. Ми їх зрізали наполовину. …». Як бачимо все, що прем’єр відніс до реформ прийнято називати реорганізацією, наведенням ладу, запровадженням нових порядків діяльності старих механізмів, …, але ніяк не реформами. Аби посилити переконливість доказів наведемо визначення реформи.

Реформа – комплекс заходів, яким запроваджуються такі нові умови діяльності в сфері суспільних відносин, які не змінюють підгрунття (перш за все, економічних основ) системи суспільних відносин, але призводять до викорінення негативних суспільних явищ, які за попередніх умов народилися й розквітли. Виходячи з визначення реформи, що з названого прем’єром можемо віднести до реформ, тобто до змін в сфері суспільних відносин? Нічого! Невже прем’єр так нахабно в прямому ефірі, в присутності провідних журналістів дурить народ: президента, депутатів, експертів, журналістів і пересічних громадян? Таке припущення, очевидно, не відповідає дійсності! Тоді залишається єдине пояснення такого нахабства – це неосвіченість в питанні реформ президента, прем’єра депутатів, експертів, журналістів і пересічних громадян. Тож, якщо бажаємо початку реформ в Україні, то необхідно вже сьогодні займатися просвітництвом в соціологічних питаннях серед можновладців, експертів, журналістів і пересічних громадян! Внесемо й ми свою частку в цю загальнонародну справу!

Почнемо з того, що добре усвідомимо визначення реформи. Завжди слід пам’ятати, що проведення реформи спрямовано на викорінення негативного суспільного явища. Але таку саму мету має і революція – швидка радикальна зміна суспільних відносин. Різниця між реформою і революцією полягає у тому, що перша змінює тільки частину суспільних відносин і не торкається підгрунття (перш за все, економічних основ) системи суспільних відносин, до якої крім економічних відносин належать також політичні, правові, культурні, побутові тощо. Все це з одного боку.

А з іншого боку, якщо реформа покликана викорінити суспільне негативне явище, то необхідність її проведення і її зміст визначаються, відповідно, наявністю негативного суспільного явища і його корінням. Іншими словами, необхідність проведення реформи визначається наявністю негативного суспільного явища, наприклад, корупції. А зміст реформи визначають коріння (витоки), з яких те явище з’явилося на світ та живиться, а живлячись – само відтворюється. Тож, не викорінивши негативне суспільне явище, не прибравши його коріння, годі й сподіватися, що саме негативне явище зникне.

Ще раз підкреслимо, що А. П. Яценюк назває реформами те, що є не більш ніж реорганізації, які здійснює сумлінний чиновник. А сумлінними переважна більшість чиновників стає після реформування умов їх діяльності, зміни їх відносин з іншою частиною суспільства, а не після створення чергових бюрократичних годівниць: комітет по боротьбі з корупцією, комітет по боротьбі з корупцією в комітеті по боротьбі з корупцією, ... Прикладом такої зміни суспільних відносин між чиновництвом і іншою частиною суспільства може бути демократизація державного правління – передача народу частини владних повноважень депутатів і чиновників.

Більш того, як відомо, самим масовим негативним суспільним явищем в Україні є корупція. А витоками корупції є «ринкові відносини» та недемократичність державного правління. Саме наявністю обох цих коренів корупції вичерпно пояснюється різниця в ступеню корупції в найбільш розвинутих країнах світу і, скажімо, в пострадянських країнах. І справа тут в тому, що більшість з останніх, переходячи до «ринкових відносин», успадкували від СРСР і залишили й по цей день в майже незмінному стані бюрократичну систему державного правління імені Сталіна.

Таким чином:

– наявність в Україні негативного суспільного явища (корупції) визначає необхідність проведення реформ з метою, якщо не викорінити, то принаймні суттєво приборкати корупцію;

–  зміст цих реформ в Україні визначається необхідністю повної  заміни бюрократичної системи державного правління імені Сталіна на більш демократичну, тобто необхідністю здійснити в Україні демократизацію державного правління = демократичну революцію, що досягається через "надання чинності:

- закону про референдум;

- закону про формування ЦВК шляхом обрання облрадами та радою АР Крим по два її члена (один від партій коаліції, а інший від опозиційних партій ВРУ) і формування інших комісій самою ЦВК шляхом найму з числа бажаючих позапартійних;

- закону про вибори, в якому втілена гібридна виборча система;

- закону про відкликання депутата в будь-який час його виборцями;

- закону про обрання кожні п'ять років всіх суддів народом;

- закону про відкликання судді в будь-який час його виборцями;

- законам про обрання народом кожні п'ять років керівництва міліції, освіти та охорони здоров'я від райвідділу до міністра;

- законам про відкликання у будь-який час обраних керівників міліції, освіти та охорони здоров'я їх виборцями;

- закону про скасування всіх існуючих та заборону введення нових посадових пільг і привілеїв.

- закону, який визначає для всіх податків наступний порядок: податки збираються за місцем створення виробу або надання послуги, але збирач податків може використати зібрані кошти тільки після перерахування фінансових коштів податковому органу більш наближеному до центральної податковій службі країни в обсязі Х % від зібраної суми, де Х - число, визначене законом;

…" - http://espreso.tv/blogs/2015/01/15/pozbav_nas__bozhe__vid_cykh_reformatoriv_i_yikh_reform83

Загальновідомо, що революції навіть демократичні не відбуваються без активної діяльності впливових політичних сил. Але й не менш відомо, що лише ті з них очолюють революції, які своєчасно бачать їх необхідність і зміст та першими піднімають над народом знамено революції з її головним гаслом: "ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ"!