Армія Білорусі посилено готується до війни і це дуже погано, - Санніков

Надійшло надзвичайно тривожне повідомлення від нашого Головного управління розвідки Міноборони. Розвідники-військові кажуть, що готується якась потужна провокація. За пару днів у Білорусь має прибути один із провідних російських пропагандистів Соловйов. Може бути зроблено щось масштабне – йдеться про російсько-лукашенківську провокацію.

Звісно, занепокоєння небезпідставне. Режим Лукашенка є повноцінним учасником російської війни проти України, таким самим агресором. Не треба забувати про те, що він надає всю свою територію Кремлю для війни. І сьогодні з аеродрому, який став відомий після події з російським АВАКСом, злетів МіГ-31 – той самий винищувач, який здатен нести гіперзвукові ракети «Кинджал». Тобто дії недружні з боку Лукашенка відбуваються весь час. Ще один факт – учергове продовжили так звані маневри. Що таке маневри військові під час війни – це приготування до воєнних операцій, зовсім не навчання мирного часу. І ці безперервні маневри тривають уже рік. Їх продовжують за наказом Кремля, звісно, тому що їм це потрібно. І тому тривоги абсолютно виправдані, підвищена бойова готовність на північному напрямку. А суб’єктивні фактори – істерики Лукашенка, його брехливі висловлювання щодо події в Мачулищах можуть вказувати на те, що дійсно може готуватися велика провокація за його участі.

Якого плану могла б бути ця провокація? Для чого туди присилати російського пропагандиста Соловйова?

Ми бачимо, що постійно випробовують кордони. Польща, я вважаю, діє раціонально, логічно, грамотно, коли встановлює укріплення, зокрема протитанкові їжаки, на кордоні з Білоруссю. Зміцнює кордон Литва. Постійно відбуваються провокації на цьому напрямку з використанням мігрантів, це почалося задовго до масованого вторгнення Росії за допомогою Білорусі на територію України. Постійно відбуваються провокації з боку прикордонників режиму Лукашенка, з боку військових. Сьогодні щонайменше 20 полігонів Білорусі зайняті російськими військами – в тому сенсі, що їх там тренують. Тому розвідка  України й Міністерство оборони України постійно наголошують, що вони пильнують дуже уважно ситуацію, і приводів казати, що буде якесь масове вторгнення, нема. Це правильно, мабуть. Але те, що невеликими групами чи доволі великими можна чинити небезпечні провокації, усім зрозуміло. Тому треба серйозно ставитися до такої інформації й таких заяв ГУРу, української розвідки, яка попереджає зокрема про те, що може настати така фаза війни, якої багато хто боїться, – перехід збройних сил Лукашенка через кордон з Україною.

А що собою представляють у теперішній ситуації збройні сили Білорусі?

Ще одна тривожна інформація. Ситуація там була ніяка, стан армії – ніякий. Лукашенко бюджети витрачає не на потреби населення чи армії, а лише на утримання спецслужб і каральних органів – вони живуть добре. Військові почали жити в технічному плані непогано, коли Росія розпочала підготовку до війни, проводила масштабні маневри й коли розпочала війну.

Тривожна інформація полягає в тому, що тих ненавчених солдатів, військовослужбовців Білорусі зараз тренують для воєнних дій інструктори з Росії,

що вже пройшли війну, пройшли як загарбники через найскладніші напрямки в Україні, набули доволі серйозного досвіду й тепер діляться ним з військовими Білорусі зрозуміло для чого – не для мирного життя чи щоб збирати врожай або сіяти. Дійсно, як подивитися, що немає видимих причин – скупчення військ, техніки, це так. А коли скласти всі ці чинники, то видно, що напруження не лише не зменшилося, а збільшується на кордоні з Україною.

А як бути з лукашенківським візитом до Китаю? Що він міг привезти до Сі Цзіньпіна й що міг отримати взамін? Чи слід говорити про якусь синхронізацію дій між Китаєм, Білоруссю та Росією чи Лукашенко хотів би застрахуватися й розпочинати свою індивідуальну гру?

Що найголовніше – це не був візит, Лукашенка навіщось викликали. Він був щасливий, адже ніхто з ним не спілкується, реакція на поїздки до Путіна – уже лише сміх і досада. Соромно, коли диктатор плазує. Навіть якщо диктатора не сприймаєш як легітимного керівника, все одно соромно, коли таке чудо приїжджає з Білорусі за кордон.

Чому могли Лукашенка викликати на розмову? Причина доволі зрозуміла: візит відбувся в той час, коли було перекрито транспортні шляхи з боку Польщі, що дуже ускладнює Китаю торгівлю.

Один проєкт, у якому зацікавлений Китай, взагалі розлітається на друзки й не стартує нормально. Це єдине місце, через яке йшла торгівля з Європою, зокрема, Росії й Китаю. Весь час попереджали спеціалісти, що це вузька шийка, що її легко закоркувати й тоді торгівля буде не просто гальмувати – вона може зупинитися. Китай обмежений суходільним шляхом у Європу через Білорусь, бо решта шляхів не працюють чи дорожчі (морський і повітряний). От і вирішили обговорити проблему з Лукашенком, показати йому, що Китай втрачає досить багато на цьому. Повернувся він роздратований, мабуть, розраховував на підтримку, але підтримка була лише на словах – звичайна китайська підтримка: ми вас підтримаємо, ми вам дамо грошей, ви лише виконуватимете наші накази й побажання.

Лукашенко ж наче й не проти виконувати вказівки Пекіна, але ж він їхав туди, наче данник Золотої Орди в XIV чи ХІІІ столітті. Можливо, зараз стоїть питання, кому буде підпорядковуватися Білорусь більше – Москві чи Пекіну. Чи це буде «трикутник співпраці»?

Так, йому навіть запропонувати нічого, навіть данини, щоб отримати натомість якісь пільги. Якщо Лукашенко й використовуватиме Китай на противагу Росії, це будуть дуже незграбні спроби. Кремль усвідомлює, наскільки залежним є Лукашенко від Росії й що жоден Китай не замінить Росію, не замінить постачання енергоносіїв та інших елементів економічної залежності режиму Лукашенка від Росії.

Тут інша небезпека – відновилися розмови з боку Заходу про зняття санкцій з транзиту калію. Це дуже небезпечно, і це могло обговорюватися в Китаї. Був витік інформації про те, що Україна не хотіла, щоб на режим Лукашенка накладали санкції. Тепер під виглядом розв’язання проблеми голоду знову заговорили про той проєкт, який свого часу пропонував генсек ООН, – дозволити транзит Білоруссю українського зерна, калію тощо. Тобто щоб допомогти тим, хто потерпає від голоду в Африці, і забути про тисячі політв’язнів у Білорусі. Це дуже небезпечно. Це буде рятівна соломинка для Лукашенка. А судячи з інформації, яка щойно з’явилася, у цьому беруть участь Нідерланди, Португалія, Франція, Італія – досить потужні світові гравці.

Якщо це таки станеться, це передусім означатиме збільшення воєнного тиску на Україну, затягування цієї війни.

Режим Лукашенка потрібен Путіну лише для однієї мети – для воєнної. Його порятунок руками Заходу – це те, про що мріють обидва диктатори, особливо Путін, якому потрібен зараз стабільний воєнний плацдарм. Він може продовжувати наступати на українські території на півдні, але постійно триматиме в напрузі й готуватиме чергове вторгнення з півночі також. Це небезпечно, і так – тут міг скластися такий собі трикутник відходу від санкцій і використання можливого зняття санкцій з режиму Лукашенка для прокачування всіх вантажів із Росії та Китаю.

А як розуміти політичну біполярку Лукашенка? Він запевняє, що Білорусь не готується до воєнних дій і провокацій – тільки якщо станеться щось із нашого боку. Це така спроба апологізації, щоб пояснити, чому Лукашенко може втягнутися у відкриті бойові дії. З іншого боку, він почав дуже сильно хамити в бік нашого президента.

Це пов’язано з першим питанням, яке ми обговорювали: він в істериці через те, що готується провокація з залученням території Білорусі. І цього разу йому щось повідомили. Я впевнений, що 24 лютого йому не повідомляли реально про ті масовані ракетні атаки, які були на українські цивільні об’єкти, зокрема з території Білорусі. Його просто не питають і нічого йому не доповідають. Тут він про щось дізнався, от і істерить. Хамство свідчить про те, що він готує недружні дії проти України. Дійсно, він завжди заплутується у своїй брехні. Логіка брехні була така: ми сусіди – я на вас ніколи не нападу. І так було, а тут він зірвався. Отже, треба очікувати нових зривів, а може, і випадів.

Що сталося в Мачулищах? Ідеться про надзвичайно суттєве пошкодження російського стратегічного літака електронної радіорозвідки. І що собою являють білоруські партизани, зокрема рух білоруського спротиву на території Білорусі?

Потенційних партизанів у нас понад 90%. На жаль, багато хто з них сидить у в’язниці. Цей режим не сприймають у Білорусі. 2020-й рік показав: попри репресії, ставлення не змінилося. А репресії чиняться щодня, регулярно когось ув’язнюють. Як в анекдоті про зайця, що тікає, а коли його беруть, він каже: так верблюдів же повно. – А ти же ж не верблюд. – А ти доведи. Анекдот не смішний у нашій реальності – він страшний. І ці щоденні репресії показують, що Лукашенко та його режим просто живуть у страху. Інакше навіщо кидатися на молодь, на літніх людей, на всіх? Що сталося в Мачулищах? Знову-таки мішок брехні: заперечення, що взагалі щось сталося, потім зізнання. Буквально позавчора Лукашенко сам визнав, що інцидент був. Сказали, що нічого страшного, літак полетів, вочевидь, пошкоджено антену. Це доволі серйозне ушкодження.

Основний агрегат, так?

Я не скажу, як усе відбувалося, бо сьогодні там намагаються так це подати, що діяла якась група з корінням в Україні, за участі ЦРУ, а тепер уже й Польщі. Чергова брехня, до того ж незграбна, бо не тримається купи. Я наголошую: сталося те, що мало статися: об’єкти на території Білорусі, які беруть участь у війні як режим Лукашенка, – це легітимна ціль для українських Збройних Сил. Неважливо, хто це зробив, але це попередження режиму, що це може продовжуватися, до того ж у більших масштабах. Бо коли злітає літак, що забезпечує координацію обстрілів ракетами «Кинджал», які не показують радари, тому що вони гіперзвукові, то природно Україна не лише має право діяти – це її обов’язок. І тоді це вже інше питання, сталося це за участі якихось груп на території Білорусі чи це було щось інше. Я не фахівець з дронів, та мені дивно чути, що дешевий китайський дрон міг злетіти й щось підірвати. Щось мені не йметься віри. Чекаю серйозніших даних від розвідок, передусім західних, бо те, що зараз кажуть спецслужби Лукашенка й пропагандисти, – це така протухла брехня, що я б не радив навіть вникати в усі деталі й усі імена, які зараз викидають на загал. Ще раз наголошую: це те, до чого призвели дії режиму Лукашенка щодо повноцінної підтримки й участі у вторгненні. Воєнні цілі на території Білорусі – неважливо, білоруські вони чи російські, поки що російські в першу чергу – це легітимні цілі у воєнний час.