Газлайтинг, Дедпул без Росомахи і майстерклас із вмирання – 5 книг про зцілення від насильства

Робін Стерн. Ефект Газлайту. Посібник із відновлення: Ваш особистий шлях зцілення від емоційного насильства. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2024

Авторка цієї книжки - докторка філософії, співзасновниця і заступниця директора Єльського центру емоційного інтелекту – нагадує нам, що газлайтинг (психологічна маніпуляція) підступно проникає в сучасну культуру, де люди почуваються більш збентеженими, ніж будь-коли. Мовляв, нас затоплює шалений потік новин та інформації, і ми розуміємо, що вони не завжди є вірогідними, оскільки історії змінюють одна одну часто з мінімальними поясненнями або взагалі без них. У будь-якому разі, книжка Робін Стерн "Ефект Газлайту. Посібник із відновлення: Ваш особистий шлях зцілення від емоційного насильства" не лише пояснює явище газлайту, а й призначена для дослідження та опрацювання будь-яких заплутаних, важких та болісних стосунків, аби допомогти читачеві відновити відчуття себе та своєї реальності. "Можливо, ви відчуваєте роздратування та стурбованість від того, що ваш газлайтер продовжує казати вам усі ці образливі речі, - застерігає авторка. - Або, що ще гірше, ви можете відчувати, як ваша душа болить і ви вже зовсім не та людина, якою були раніше - до того, як зустріли вашого газлайтера. Можливо, ваше життя стало безрадісним. Хоч із чого ви почнете, я знаю, що ви знайдете розраду в розумінні того, як ви з вашим газлайтером танцюєте Танго Газлайту". Тож ця книжка, що містить допоміжну методику та засоби зцілення, які надають можливість для саморозкриття, глибшого розуміння власної динаміки та насамперед — чіткий шлях до одужання. Зцілення від аб'юзивних стосунків — завдання складне, проте необхідне, якщо є бажання рухатися вперед та відновлювати власне життя. Так само це дослідження буде корисним, якщо вам цікаво дізнатися, що таке взагалі газлайтинг і чи перебуваєте ви в газлайтингових стосунках; якщо ви відчуваєте, що переповнені сплутаними повідомленнями, поширеними в нашому суспільстві; якщо бажаєте відновити свою радість, креативність та потужне самопочуття; якщо хотіли б вміти розпізнавати будь-які потенційно небезпечні стосунки у своєму житті, а також, якщо ви перебуваєте в незручних, деструктивних і небезпечних стосунках, та хотіли б дізнатися, як це змінити.

Річард Шварц. Пізнай свої "Я". Як відновити цілісність і вилікуватися від травм. – К.: Наш Формат, 2024

Обкладинка цієї книжки – лагідно, без насильства, але водночас впевнено – відсилає до "фрагментарної" манери французького художника Фернана Леже, який знав ціну життю, і який мав багато періодів у своїй творчості. Так само дослідження Річарда Шварца "Пізнай свої "Я" - про те, що існує не лише одне "ти". І хоч нас навчили вірити, що ми маємо єдину ідентичність, і відчувати страх або сором, коли ми не можемо контролювати внутрішні голоси, які не відповідають ідеалу того, ким, на нашу думку, ми повинні бути, ця книжка кидає виклик теорії "монорозуму". "Кожен із нас народжується з багатьма підрозумами або частинами", — запевняє її автор. - Ці частини не є уявними чи символічними. Вони є людьми, які існують як внутрішня сім’я всередині нас, і ключ до здоров’я та щастя полягає в тому, щоб шанувати, розуміти та любити кожну частину". Тож це дослідження – для того, хто прагне відкрити для себе новий спосіб зрозуміти свій багатогранний розум і зцілити багато частин, які роблять нас тим, ким ми є. Зокрема, модель внутрішніх сімейних систем (IFS) доктора Шварца десятиліттями трансформувала психологію. Тож з цієї книжки ви дізнаєтесь, чому IFS настільки ефективна в таких сферах, як відновлення після травми, лікування залежності та лікування депресії, і як це нове розуміння свідомості може радикально змінити наше життя. Тобто ви дізнаєтеся, що IFS — це модель, яка змінює парадигму, оскільки вона дає нам потужний підхід до зцілення самих себе, нашої культури та нашої планети. "Наші частини іноді можуть бути руйнівними або шкідливими, - застерігає автор книжки, - але як тільки вони звільнені від навантаження, вони повертаються до своєї основної доброти. Коли ми навчимося любити всі свої частини, ми зможемо навчитися любити всіх людей — і це сприятиме зціленню світу".

Катажина Боні. Ґанбаре! Майстерклас із вмирання. – Чернівці: Книги – XXI, 2024

У цій книжці – про те, як японці долають утрати і травми, як проживають катастрофи, що знищують цілі поселення або ж перетворюють їх у місця, непридатні для життя; як ставляться до смерті і про що воліють більше мовчати, ніж говорити. Звідки така назва у книжки Катарини Боні "Ґанбаре!"? "Ґанбаре! – пояснює авторка. - Від 11 березня 2011 року це слово найчастіше повторюють у Тохоку, північно-західному регіоні Японії, що його знищило цунамі. Його пишуть на дорожніх вказівниках, друкують у місцевих газетах, воно звучить з уст представників уряду, митців, журналістів, волонтерів. Уся Японія кричить: Ґанбаре! Зробіть усе, що у ваших силах! Тримайтеся! Боріться! Ви впораєтеся! Ґанбаре, Тохоку! Межа поміж тим, коли тобі потрібне підбадьорення, а коли - допомога, вкрай тонка. Японець сказав би: Ґірі-ґірі. Часом ґанбаре! мотивує тебе до дій. Часом, коли чуєш ґанбаре!, почуваєшся дуже самотньо". Загалом книжка польської репортерки запрошує познайомитись із невідомою для європейців Японією. У репортажах, що ввійшли до видання, не йтиметься про теми, з якими ми асоціюємо цю країну: туризм, культуру, науку чи економіку. Натомість пізнаємо Японію, яка століття за століттям переживає природні катаклізми — землетруси й цунамі, що забирають людські життя і залишають по собі тисячі зниклих безвісти. Японію, яка в ХХ столітті зіткнулась з атомним вибухом, а відтак досвідчила катастрофи на АЕС, масштаб наслідків якої влада воліє замовчувати. Тож у час, коли Україна переживає трагічні сторінки історії і з дня в день зазнає дедалі більше людських утрат, можливо, буде важливо пізнати досвід нації, яка має свої, у чомусь подібні досвіди травм і їх подолання.

Дзюньтiро Танідзакi. Чорне біле. – Л.: Астролябія, 2024

Як писав колись автор цих рядків у своєму есеї "Китайці та собаки", критик – завжди психіатр. Але коли в ролі пацієнта опиняється він сам, то результат такої витівки нагадує пародію на психоаналіз. І хоч герой цього твору не критик, а письменник, але хвороба виявляється спільною. Тим паче, що роман "Чорне біле" Дзюньтiро Танідзакi поєднує обидва жанри, створюючи ядучу сатиру на модну в Японії його часів егобелетристику. Саме щодо неї автор полемізував ще з одним класиком японської літератури – Рюноске Акутаґавою. І хоч явище це, як знати, мало західне коріння, де в Піноккіо від брехні виростав ніс, а за східним каноном носатий чернець у того ж Акутаґави хотів позбутися своєї вади не через брехню, а заради дзену, але подібного чимало. Наприклад, головний герой роману, що вийшов друком у 1928 році - письменник Мідзуно — себелюбний, аморальний і лінивий, проте за його талант йому прощають і борги, і порушення термінів здачі рукописів, і брехню, і навіть повну відсутність співчуття до людей. Власні комплекси він витісняє, списуючи своїх героїв з реальних людей і даючи їм псевдоніми. Але цього разу він схибив, і прохопився в тексті прізвищем свого знайомого, розкривши інтригу. Гризоти сумління призвели до неабияких наслідків. "Паралізувати сумління остаточно допоможе найгірше - заподіяти комусь шкоду, сказати б, тілесну, - вирішує герой. - Він став перебирати знайомих, шукаючи належну жертву. Згідно із задумом, убити треба без зайвої крові, єдиним точним ударом, бажано, не наближаючись менш як на метр. А що, коли на відтинку від станції до безлюдного місця на дорозі нічого підхожого не знайдеться? Блукаючи околицями в той день, коли вибрався на вивідки, він думав. І надумав аж чотири знаряддя вбивства, по які не треба далеко ходити. По-перше, ще в місті, на околиці, підібрати шматок арматури на будмайданчику, де заливають бетон, і закинути в чагарник край дороги. По-друге, у потрібний день чи вечір поцупити в когось залишену надворі мотику чи сокиру. А як не трапиться ні арматури, ні сокири, пусте. Завжди можна в цей вечір спокійно повернутися додому, а згодом ще й ще раз спробувати, аж поки нахопиться те, що треба. Відколи герой знайшов людину, підхожу для його задумів, тобто Кодаму, пів року він обмірковував і чекав на потрібні обставини". Що було далі, можна дізнатися, прочитавши цей чи то трилер, чи то детектив, а чи філософсько-психологічний роман.

Стівен Д. Кац. Кадр за кадром: візуалізація від концепту до екрана. – К.: ArtHuss, 2024

Ця книжка – світовий бестселер з кінорежисури, і таким вона залишатиметься ще довго, хоч Дедпул в ній вже, ясна річ, без Росомахи, як бачимо, вже у сьогоднішньому кіно. А ще "Кадр за кадром" Стівена Д. Каца, можливо, й не врятує від насильства, темі якого присвячена наша добірка, але принаймні допоможе відволіктися від нього. Ба більше – зафіксувати його, бо те, що назване, як відомо, те й пережите, привласнене (як досвід) і демонтоване. "Технології доступні за ціною та досить зручні у використанні, - нагадує автор книжки, - але вам все ще треба знати, як писати, знімати та редагувати історію, через яку ви не можете спати вночі. Світ змінився; та "Кадр за кадром" залишається корисною книгою, адже сьогодні фільми розповідають історії майже так само, як ще було понад століття тому. У повнометражному фільмі приблизно 1500 кадрів. Їхнє компонування та розташування у правильному порядку – це досі складна й нестерпна головоломка, яку Гріффіт, Веллс, Годар, Куросава, Скорсезе, Герцог і десятки нових режисерів досліджують усе своє життя". Тож книга детально пояснює процес створення кінокадрів, починаючи від концепції та сценарію до фінального монтажу, а ще в ній представлено понад 800 фото та ілюстрацій серед яких розкадрування видатних фільмів як-от: "Громадянин Кейн", "Той, що біжить по лезу", "Дедпул, Королівство повного місяця". Автору вдається поєднати теорію з практикою, пропонуючи численні приклади, ілюстрації та діаграми, що допомагають читачам зрозуміти основи кіномистецтва.