Очі в Сірка, травма в тигра, смерть у роботів – 5 книг, які пробудять до життя

Джим Коллінз, Джеррі Поррас. Зроблено на совість. Стратегії візіонерських компаній. – К.: Наш Формат, 2024

З історії нашого ринкового "капіталізму" відомо, як, позичаючи очі в Сірка, "представники" тієї чи іншої компанії із нібито "світовим" іменем на зразок "Панасканіку" (замість "Панасоніку") чи "Абібасу" (замість "Адідасу") втулювали нам на базарі свої "фірмові" товари, анітрохи не соромлячись їхньої відповідної якості. Натомість саме якість, підтвердить будь-хто, та її наслідки – ось що відрізняє "палену" горілку від смертельно менш небезпечного, але сертифікованого продукту. І що саме це виокремлює справді видатні компанії від решти підроблених брендів. У своїй книжці "Зроблено на совість" Джим Коллінз і Джеррі Поррас, ґрунтуючись на багаторічному дослідженні, наводять численні приклади компаній, які є по-справжньому візіонерськими. Історії їхнього успіху мають мотивувати і сучасних менеджерів будувати бізнеси на совість. У такому випадку не тимчасова ринкова популярність і швидкий заробіток, а поєднання пристрасті засновників із їхнім прагненням вести бізнес протягом століть вилилось у фундаментальні принципи та інструменти, які особливо актуальні сьогодні. Автори в кожному розділі розкривають механізми, завдяки яким визначні менеджери різних епох долали перешкоди і реалізовували амбітні плани. Тут немає універсального таємного інгредієнта – окрім відсутності вищезгаданої швидкої наживи - але, вивчаючи неоціненний досвід лідерів ринку, можна знайти свій унікальний шлях до успіху. "Засновник Motorola Пол Ґелвін вважав прибутковість одним із засобів, необхідних для виконання цілей, які ставить перед собою компанія, але не кінцевою метою, - підтверджують автори. - Він безперервно спонукав своїх інженерів, щоб ті знижували собівартість продукції і водночас поліпшували її якість, щоб прибутками забезпечити компанії фінансову основу. І він справді вірив, що ділова людина для того, щоб отримувати задоволення від своєї діяльності, має таки отримувати прибутки. Але Ґелвін ніколи не допускав ситуації, коли прибуток перетворювався на головну мету діяльності компанії; він вважав також, що жодна компанія не мусить ставити прибуток на перше місце".

Тара Вестовер. Освічена. – К.: Artbooks, 2024

 Так само як і виробники світових брендів з попередньої книжки, батько авторки наступного життєпису покладався лише на власну совість, готуючи власну родину до не менш "знакових" випробувань цього світу. Причому не символічних, а цілком реальних, як-от, наприклад, автомобільна аварія, яка сталася в житті родини мормонів. "Тато завжди палко вірив у мамині трави, - згадує героїня цієї історії, - але того вечора все немов змінилося, наче в нього в душі стався якийсь зсув, наче ним заволоділо нове віровчення. Травництво, сказав тато, - це духовна доктрина, що відділяє зерно від полови, вірян від безвірних. А тоді вжив слово, якого я ще ніколи не чула, - ілюмінати. Воно звучало екзотично й сильно, хоч і незрозуміло. Бабуся, сказав тато, необізнана агентка ілюмінатів". Отже, мова про "Освічену" Тари Вестовер – книжку, яка увійшла до десятки найкращих видань року за версією The New York Times. Сама авторка вперше пішла до школи у 17 років. До того вона не лише не здобула освіти, а й була повністю ізольована від цивілізації, зокрема ніколи не отримувала медичної допомоги і навіть не знає точної дати свого народження. Батько дівчини, мормон-фанатик, готував сім’ю до кінця світу, змушував дітей працювати на звалищі старих автомобілів, а лікарів вважав поплічниками диявола, тому будь-які травми, навіть найтяжчі, дозволяв лікувати тільки народними методами. Утім, навіть попри таке дитинство Тара Вестовер змогла вирватися з лабетів своєї родини, здобути вищу освіту, а згодом і докторський ступінь - і написати про це книжку. "- Лікарі й пігулки, - ледь не кричав тато, - ось їхній богу і вони шльондрають до нього. Мама сиділа, втупившись у тарілку з їжею. Та після слова "шльондрають" підвелася, сердито зиркнула на тата, пішла до себе в кімнату й грюкнула дверима. Тато не зважав на мамин порожній стілець. - Лікарі не хочуть тебе рятувати, - казав він бабусі. – Вони хочуть тебе вбити". Хай там як, але подібна книжка "Вбивство квіткової повені", яка хоч і не про плем’я апачів, як цього разу, але так само про корінний народ Америки осаджі, певним чином підтверджує позицію згаданого татка героїні.

Пітер А. Левін. Пробудження тигра: Зцілення травми. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2024

Однією з ключових тем у психології, як знати, є робота з травматичним досвідом. Багато людей не лише не підозрюють про існування у себе будь-яких травм, але й не знають, як справлятися з набутим хворобливим досвідом. Однак травма, як і загалом сильні переживання, здатна керувати нашою поведінкою, впливати на наше відчуття себе у світі та нерідко має тілесні прояви. Тому те, як ми переживаємо подібний досвід, значною мірою позначається на якості нашого життя. Таким чином, у своїй книзі "Пробудження тигра: Зцілення травми" Пітер А. Левін, доктор медицини та біологічної фізики, розповідає, як трансформувати хворобливий життєвий досвід та отримати з нього користь. "Психологія традиційно розглядає травму через її вплив на свідомість, - нагадує він. - Подібний підхід у кращому разі правильний лише наполовину і зовсім не відповідає поставленому завданню. Тільки розглядаючи тіло та свідомість як єдине ціле, ми зможемо знайти глибоке розуміння травми та зцілити". Тож в контексті подій останнього часу, які сталися в Україні внаслідок російської агресії зовсім не дивно, що наша психіка, а також тіло та всі його органи реагують відповідним чином на завданий стрес. І якщо у нас виникають дивні симптоми – про що так само пише автор книжки - які ніхто, здається, не спроможний пояснити, їхньою причиною може бути травматична реакція на минулу подію, яку ви, ймовірно, вже навіть не пам'ятаєте. "У цьому ви не самотні, - переконують нас. - І ви не божевільні. Існує раціональне пояснення того, що з вами відбувається".

Рамін Загед. Мистецтво "Любові, смерті + роботів". – К.: ArtHuss, 2024

Автор цієї надзвичайно цікавої книжки пропонує зануритися в офіційну колекцію творчих робіт до перших трьох сезонів "Любові, смерті + роботів", та відкрити для себе історії, що стоять за улюбленим серіалом Нетфлікс. Таким чином, "Любов, смерть + роботи" Раміна Загеда - це карколомна подорож зрілими, високо концептуальними історіями, що розказані чарівними персонажами посеред вибухового екшну та ландшафтів, що вражають. Над кожним епізодом працювали різні анімаційні команди з усього світу. Тож ця глибоко змістовна антологія охоплює широкий спектр анімаційних стилів: від нарочитого 2D до стоп-моушн, аніме і гіперреалістичного 3D. На сторінках цієї розкішної книги на вас чекає безліч ілюстрацій та історій створення перших трьох томів серіалу. Тут ви також знайдете інтервʼю з такими ключовими художниками та творцями, як-от Тім Міллер і Девід Фінчер, прекрасні концепт-арти, розробки персонажів, скетчі костюмів, картини, дизайни транспортних засобів, сторіборди та перші замальовки й завершені кадри. Як побачимо, це справжній скарб для фанів анімації! До речі, створенням однієї серії Вlindspot з першого сезону займалась російська студія, тому видавці книжки свідомо не включили цей контент до українського перекладу артбуку та вилучили його.

Анне Свердруп-Тайґесон. Жали, дзижчи, кусай. – К.: Бородатий Тамарин, 2024

Із виходом цієї книжки варто, мабуть, згадати, що цікавого і захопливого, окрім чеського "Муравлика Ферди" і французьких "Комах", ми мали зі світу відповідних пригод. Здається, не так вже й багато. Тим паче, що в реальності, як нагадують видавці книжки Анне Свердруп-Тайґесон "Жали, дзижчи, кусай", населення Землі подвоїлося, а кількість комах натомість скоротилася вдвічі. Звісно, більшість із нас не вбачає у цьому проблеми, вважаючи, що життя без них було б кращим. Воно й не дивно – тим паче якщо зважити на опис деяких сцен у цій книжці. "Уявіть, як із-під землі повільно й безшумно виповзає червоноока комашина армія. Кожна комаха з великий палець завбільшки - і їх така сила, що це нагадує кадри з якогось дешевого фільму жахів про кінець світу. Приблизно З мли особин на ділянці розміром з футбольне поле! Ні, це не наукова фантастика й не провіщення апокаліпсиса. Це просто Цикадогеддон - так деякі дотепники охрестили періодичний вихід на білий світ сімнадцятирічних цикад у Північній Америці". Насправді ж життя без комах неможливе. Адже не слід забувати, що без медоносних бджіл ми не матимемо меду, а без крихітної шоколадної мошки - ані какао, ані шоколаду. Що личинка мухи може очищати рани, а личинка борошняного хруща вміє перетравлювати пластик. Що плодова мушка стала учасницею дослідницьких експериментів, які принесли шість Нобелівських премій, а декілька видів жуків відіграли важливу роль у розробці антибіотиків. Хай там як, але поки що на кожну людину на Землі припадає 200 мільйонів комах. Вони живуть усюди - глибоко в печерах, високо в Гімалаях, у гарячих джерелах Єллоустоуну й навіть у ніздрях моржів. А ще вони напрочуд різноманітні — є комахи, в яких вуха на колінах, очі на пенісах, а язики під ногами – про що можна дізнатися з цієї цікавезної книжки. Адже це дотепне й пізнавальне знайомство зі світом комах, авторка якого з ентузіазмом розповідає про істот, які, на перший погляд, видаються лячними і непотрібними, а насправді є незамінними для екосистеми: вони запилюють квіти, забезпечують їжею інших тварин, стримують поширення шкідливих організмів. Це книжка про те, як сильно ми - й наша планета загалом - залежимо від крихітних комашок.