Ойкумена на передку, лікування тривоги, майстрування світла - 5 книг про те, як все змінити

Євген Врядник. Автаркія. Самодостатність у сучасному світі. – К.: Наш Формат, 2024

Ця книжка, створена на передку - результат осмислення воєнного досвіду, який набувався паралельно з вивченням філософських систем індоєвропейської ойкумени. Переосмислюючи античний стоїцизм, кінізм та інші вчення, які формували воїнів, автор, проте, зашпортується об сучасний цинізм. І його думки перегукуються із нещодавньою історією. "Дякую тобі, війно! – нотував Аркадій Любченко 1941 року у своєму щоденнику. - Я ждав. О, як я ждав! І радів, що почалася війна, що аж тепер нарешті якось я розв’яжуся із цими горлохватами, порахуюсь з усім цим огидним ненависним кодлом!" І те саме підтверджує у своїй "Автаркії" Євген Врядник: "У часи криз і катастроф відкривається можливість провести пізнавальні спостереження за основами людського існування та виворотом, за лаштунками звичайного млявоплинного життя. Найкращим чином це дає змогу зробити війна". Що ж до "огидного кодла", то є у цій книжці й про нього: "Як можна прийняти серцем, що одночасно в одній країні й одному медіапросторі існують дві крайні протилежності? – питається автор. - Перша - самоподолання і подвижництво найкращих з роду людського, що долають страх під артилерійськими ударами й у штурмах ворожих траншей, а друга – самопрезентація дегенератів, які відмовляються від своєї статі, ідентичності та продовження роду, а також роблять культ зі своєї безпомічності?" Адже ж були люди, як той казав! Або, як вірить автор, "за межами цієї брехні можливий, і колись існував, органічний, укорінений у природу світовий порядок. У ньому досі існують мільйони - як дерева у лісі, як колосся на полі. Вони виростають із землі, живуть, плодяться, хвилями хитаються від вітрів історії, а потім у землю йдуть, щоб із неї знову постати". Загалом у цій книжці, народженій, нагадаємо, на передовій, автор - доброволець ЗСУ, захисник України, ветеран російсько-української війни, письменник, громадський діяч, перекладач та видавець - досліджує поняття автаркії (самодостатності) як засобу для збереження внутрішньої свободи в умовах сучасного світу. Тут поєдналися глибокі роздуми про індоєвропейську цивілізацію і досвід бойових дій. Крізь призму власного досвіду автор розглядає, як досягнення стану автаркії допомагає не втрачати себе у вирі подій і зберігати твердість духу, коли все навколо змінюється. Таким чином, маємо путівник до самодостатності, яка допомагає залишатися вірним вищим принципам і долати випробовування долі.

Едмунд Борн. Тривога і фобія. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2024

Ця важлива для нашого сьогодення книжка містить найефективніші методи аналізу й лікування тривоги, останні клінічні дослідження та повний арсенал навичок, які допоможуть угамувати страхи й взяти тривожні думки під контроль. Також з книги "Тривога і фобія" Едмунда Борна можна отримати корисну інформацію щодо профілактики рецидивів після успішного лікування; ліків, похідних канабісу, кетаміну; харчування; нових досліджень у галузі експозиційної терапії та багато іншого. Але головне, звичайно, тривога, як і було заявлено. "Ви зможете краще зрозуміти природу тривоги, якщо подивитеся на те, чим вона є, а чим ні, - застерігає автор. - Наприклад, відрізнити тривогу від страху можна кількома способами. Коли ви боїтеся, ваш страх зазвичай спрямований на якийсь конкретний зовнішній об'єкт або ситуацію. Подія, якої ви боїтеся, зазвичай знаходиться в межах можливого. Ви можете боятися не вкластися в термін, не скласти іспит, бути не в змозі оплатити рахунки або бути відкинутим кимось, кому ви хочете сподобатися. Страх може бути пов'язаний із раптовим сплеском адреналіну, думками про безпосередню небезпеку та потребою втекти. Натомість коли ви відчуваєте тривогу, то часто не можете визначити, що саме вас турбує. Фокус тривоги більше внутрішній, ніж зовнішній. Здається, що це реакція на невизначену, віддалену або навіть нерозпізнану небезпеку. Ви можете бути стурбовані тим, що втрачаєте контроль над собою або якоюсь ситуацією. Або можете відчувати невизначену тривогу через те, що трапиться щось погане". Варто додати, що автор книжки - доктор філософії, який вже понад два десятиліття спеціалізується на лікуванні тривоги, фобій та інших розладів, пов'язаних зі стресом. Його книгами із самодопомоги, перекладеними багатьма мовами, скористалися понад мільйон людей. Може, допоможе й нам?

Наталія Єфремова. Конструювання одягу. Теорії та практики. – К.: UFEG, 2024

У цій книжці нам пропонують змінити якщо не суть, то бодай форму. Скажете, це непросто? Авторка переконана в іншому. Вона, зокрема, не вважає, що креслення одягу - це складно, а її книга й призначена саме для тих, хто намагається розібратися у складнощах конструювання. "Я намагалася простими словами пояснити, як розібратися в побудові креслень та нюансах перетворення ліній, - нагадує у своєму "Конструюванні одягу" Наталія Єфремова. - Одяг можна уявити як своєрідний "циліндр", що огортає людське тіло, створюючи захист, комфорт і стиль. Він може мати різний ступінь прилягання до фігури: від об'ємних, вільних форм, які дозволяють тілу рухатися, до точних, приталених силуетів, які підкреслюють кожну лінію тіла. Вибір того, наскільки тісно або вільно одяг облягає тіло, є важливим елементом у процесі конструювання, і саме цей баланс між формою та функцією відкриває безліч творчих можливостей для дизайнерів". Таким чином, ця книжка - справжня майстерня для творчості, адже містить покрокові інструкції та ілюстрації, які полегшують розуміння та застосування теоретичних знань на практиці. Також у ній розглянуто такі важливі теми, як обробка швів, використання різних видів тканин та техніки шиття. Окрема увага приділяється порадам щодо коригування викрійок для індивідуальних особливостей фігури, що допоможе уникнути поширених помилок. Тобто видання цілком буде корисне як тим, хто тільки починає свій шлях у світі моди, так і тим фахівцям, хто хоче покращити свої навички та розширити професійні обрії.

Чарлі Пікард, Джаміла Кнопф, Гувейз. Колір і світло (Від майстрів мистецтва). – К.: ArtHuss, 2024

У цій книжці - практичні поради щодо використання кольору і світла для покращення зображення. Загалом "Колір і світло" Чарлі Пікарда, Джаміли Кнопф і Гувейза виходить у серії "Майстри мистецтва", де зібрано художників, які малюють звичайними фарбами, і тих, які створюють цифрові зображення. Їхній сукупний досвід величезний, і в цій книжці вони детально знайомлять із теорією та дають практичні поради. Як це працює? Спочатку експерт Чарлі Пікард ґрунтовно ознайомить вас із теорією кольору включно з ієрархією кольорів, групуванням значень, кольоровою константою та експозицією. Ви побачите, як тон, значення й кольоровість можуть допомогти у створенні, змішуванні та регулюванні кольорової гами. Потім розглянете таку об’ємну тему, як світло. На основі чудових ілюстрацій ви зрозумієте такі складні поняття, як затінення, фігура, об’єм і текстура, і навчитеся з ними працювати. Ми також проаналізуємо три основні типи поверхонь — матову, дзеркальну і прозору, і ви зможете впевнено відтворювати будь-яку з них. Потім такі видатні митці, як Джаміла Кнопф, Гувейз і Натан Фоукс запропонують вам навчальні матеріали, зосереджені на можливостях використання кольору та світла. Кожен художник ділить процес на етапи й детально розповідає про свої дії на кожному з них: як вдалося зробити кольори дивовижними, освітлення - реалістичним, атмосферу - захопливою, а поверхні предметів - достовірними. Кожен із художників має свій стиль - отже й технік, як втілити теорію на практиці, буде багато. Додаткові рекомендації дають інші запрошені митці, які теж є експертами в своїй галузі. Тож ви додатково ознайомитеся зі ще більшою кількістю стилів, навичок і засобів створення зображення. Тобто це не лише унікальна можливість детально вивчити взаємодію кольору та світла, а й комплексний практичний довідник, що завжди напохваті.

Людмила Колб. Потяг. – К.: Віхола, 2024

Відповідно до заспіву нашої добірки, ця книжка про те, як цього літа можна було все змінити. Звісно, літа бувають різні, і у нашому сьогоденні вони не з найкращих, але наразі мова про позачасові, вічні речі. Наприклад, дорослішання, яке трапляється за будь-якої пори, і яке, ви праві, не зажди буває добрим. Точніше, вдалим. Наприклад, зайчик на обкладинці "Потягу" Людмили Колб – це те, як героїня-підлітка у цій історії (та й загалом  житті) сприймає саму себе. Іронічно, зі злістю на своє тіло, у мріях про попзірок. Тож Леся – звичайна відмінниця, яка пише вірші й сперечається з мамою. Та дитинство закінчується без попереджень, і ось в один момент дівчина перестає розуміти, що з нею відбувається. Однолітки довкола розповідають про перші сексуальні досвіди, найкращий друг починає зустрічатися із дівчиною, а сама Леся наче на крок-два відстає. Їй дуже хочеться зрозуміти та втілити в життя бажання, які прокидаються в її тілі, і водночас вона не готова робити все це лише заради того, аби вписатися в компанію. Таким чином, це історія усвідомлення власної тілесності. Історія про ілюзії та заборони, сором і невпевненість у собі, дружбу та перше кохання. Та насамперед це книжка про формування дівочої сексуальності, історія про неідеальне й болісне дорослішання. Тобто, ви праві, про невідворотні зміни, як і було заявлено.