Ризикований Фукуяма, сталінський цап-відбувайло і український блуд - 5 книг про звички і навички

Френсіс Фукуяма. Лібералізм і його протиріччя. – К.: Наш Формат, 2023

"Ризики Фукуями" – так можна було би назвати цю книжку, адже у ній провідний світовий інтелектуал і мислитель відстежує радикальну поляризацію всередині ліберального табору та пов’язані з нею згадані ризики. Більше того, у своєму дослідженні "Лібералізм і його протиріччя" Френсіс Фукуяма, переосмислюючи історичні й філософські витоки, знаходить як причини провалів та нинішньої саморуйнації лібералізму, так і сильні аргументи на його користь у майбутньому. Таким чином, ця книжка корисна для розуміння політичної, економічної та соціокультурної мап світу, переваг і вразливостей популярних нині суспільно-політичних теорій, а також підводних каменів, які трапляються на шляхах демократичних країн. Адже старі компроміси в країнах розвинутого світу руйнуються на наших очах. Багато хто вважав ліберальне суспільство ідеалом, до якого потрібно прагнути, однак сьогодні перед ним стоять глобальні виклики. Неоліберали перетворюють економічну свободу і вільний ринок на релігійний культ, прогресисти нав’язують пріоритети інтересів окремих груп і глобальний перерозподіл доходів, посилюються правий та лівий популізми. "Однак лібералізм встояв перед цими викликами й на кінець ХХ століття став панівним організаційним принципом більшої частини світової політики, - переконує автор. - Його стійкість відображає той факт, що його практичне, моральне й економічне обґрунтування приваблюють багатьох людей, особливо після виснаження їх жорстокою боротьбою, яку породили альтернативні політичні системи. Ця доктрина не "застаріла", як казав Владімір Путін, а досі необхідна в нашому нинішньому розмаїтому й взаємопов'язаному світі. Саме тому треба заново сформулювати обґрунтування ліберальної політики, але також і визначити причини, з яких батато сучасних людей вважають її неповноцінною".

Михайло Міцель. У пошуках цапа-відбувайла: фобії пізнього сталінізму в Україні (1944–1953). – К.: Дух і Літера, 2023

Підготовка книги документованих нарисів Михайла Міцеля "У пошуках цапа-відбувайла: фобії пізнього сталінізму в Україні (1944–1953)" про ситуацію єврейської меншини України у згаданий період відбувалася в трагічний час великої війни проти російської навали, що неминуче викликало роздуми про типологічний збіг між пізнім сталінізмом і путінізмом. Демонізація євреїв за часів Сталіна і відверта антиукраїнська пропаганда путінізму мають те саме тоталітарне коріння. Тоталітарні режими існують за рахунок пошуку ворогів як засобу мобілізації охлосу. Книга розповідає про ксенофобську атмосферу останнього десятиліття сталінського режиму (антисемітські інциденти 1943–1945 рр., еміграція та міграція, переслідування представників творчої інтелігенції, уявлення про євреїв у масовій свідомості та міфології, "справа лікарів" тощо). Таким чином, перед нами — документальна спадщина деградованого суспільства, втілення імперської, сталінсько-путінської мрії про єдиний народ. "Путінізм, який ставить за мету знищення України, не є новим явищем в історії російського авторитаризму, - нагадує автор. - Його родовід є еклектичним і базується на адаптованих для потреб сьогодення ідеологіях і практиках тоталітарних течій минулого. Здебільшого для виправдання зовнішньої імперіалістичної політики він використовує риторику Третього рейху, серед головних запозичених мотивів: наш великий і величний народ-богоносець є найбільшим розділеним народом; чехи (читай -- українці) утискають мову і розвиток німецької меншини; нас змусили, нам нічого іншого не залишилось, як тільки завдати "превентивного удару", війну розв'язали англосакси й сіоністи; англійський (читай -- український) уряд може припинити страждання британців від бомбардувань, для цього треба виконати законні вимоги Німеччини. Натомість для виправдання агресії проти України, адресованого власному населенню, путінізм здебільшого спирається на спадщину пізнього сталінізму, де пошук етнічного ворога був державною політикою. Демонізація євреїв за часів Сталіна і відверта антиукраїнська пропаганда путінізму мають те ж саме тоталітарне коріння. Спадок державного антисемітизму часів СРСР, на якому було виховано підстаркувату кремлівську верхівку, все одно виринає на поверхню, і час від часу чисельні московські юдофоби, і серед них Путін та Лавров, викопосадовці держави-агресора, висловлюють ганебні ксенофобські заяви. Українофобія та абсурдна антизахідна істерія, яку російська пропаганда роздмухує останні роки, аж занадто нагадує продукти пізнього сталінського агітпропу".

Александр Л. Чапмен, Кім Л. Гратц, Меттью Т. Тулл. Навички діалектичної поведінкової терапії для подолання тривоги. Робочий зошит. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2023

"Оскільки ви читаєте цю книжку, - припускають її автори, - цілком імовірно, що вас чи когось із ваших знайомих гнітить відчуття тривоги, якого ви намагаєтеся позбутися. Якщо так і с, для вас важливо знати, що в цій боротьбі ви не самотні". Загалом у дослідженні Александра Л. Чапмена, Кіма Л. Гратца, Меттью Т. Тулла "Навички діалектичної поведінкової терапії для подолання тривоги. Робочий зошит" коротко описуються причини і симптоми порушень та розповідається про навички діалектичної поведінкової терапії, що дозволяють усунути проблему. Тут ви знайдете вправи, які допоможуть вам визначити свої прояви занепокоєння і їхні тригери та успішно впоратися з ними. Книга розрахована на читачів, які прагнуть позбутися різних проявів занепокоєння, і може бути використана як посібник із самодопомоги. "Проблеми з тривогою настільки поширені, що за останні три десятиліття значно збільшився обсяг досліджень у галузі тривожних розладів, - нагадують автори. - Проте, незважаючи на те, що багато стало відомо про такі стани, про те, що їх спричиняє, і про успішні методи лікування, люди продовжують страждати через відчуття тривоги. Наприклад, опитування майже десяти тисяч респондентів у США показало, що, за винятком розладів, пов'язаних із вживанням психоактивних речовин, тривожні розлади є найпоширенішим психіатричним діагнозом. Насправді майже третина опитаних людей щонайменше один раз перебувала в цьому стані в якийсь момент свого життя". У будь-якому разі, книжка, як бачимо, більш ніж актуальна для українського читача.

Ольга Журенко. Від Змія до Мачухи: українські вірування в міфах і казках. – Х.: Видавнича група "Основа", 2024

Багато що у нашому сучасному житті може бути пояснене прадавніми речами. Наприклад, український Блуд. "Чи траплялося вам колись заблукати, ну, наприклад, у лісі? – запитує авторка цієї незвичної книжки. - Скоріш за все так. У давнину на це сказали б, що то Блуд поплутав. Хто він такий? Це лісовий небезпечний дух, що володіє даром перевертництва та покликаний допомагати лісовикові. Згідно з віруваннями, Блуд - це скинутий Богом із неба злий дух блукання, що не приземлився, а завис у повітрі". Загалом книжка містить 28 ілюстрованих оповідань, у яких знайомі з дитинства образи українських казок, міфів і легенд постають зовсім у новому світлі. Оповідання демонструють, як через вірування та легенди давні українці фіксували розуміння світобудови і свого місця на Землі. Про це свідчить і унікальність деяких казкових образів, описаних у книжці, адже навіть герої зла не були для українців стовідсотковими поганцями. У казках та легендах описано також норми поведінки і самосприйняття наших предків, а головне - їхній нерозривний зв’язок із сучасністю. Таким чином, книга навчить "розшифровувати" давно відомі образи та символи, цінувати історію свого народу, пишатися його мудрістю, багатющою уявою, шанобливим ставленням до природи, силою, мужністю, винахідливістю. "А ще світ української казки -- це світ нескінченних перетворень, які відображали зміни в суспільстві та людському мисленні, - нагадує авторка. - Ви навіть не уявляєте, як на казку впливали Історичні події. Якщо до християнства головним злодієм у казках: був Змій, то після хрещення Русі пальму першості перехопив чорт, а ще пізніше -- мати чорта, чи просто Мачуха. Це все були так звані злотворці, які усіх ображають тому завжди стають до бою з добротворцями, що захищають знедолених".

Bad Mama (Анжела Єременко). Розлучись без страху. Досвід тієї, яка наважилась. – К.: Yakaboo Publishing, 2023

Авторка цієї книжки на прикладі власного досвіду розповідає, що розлучення — це нормально, коли тебе не влаштовує твоє життя. Головне — усвідомити цей вибір і зробити перший крок. А з наступними допоможе впоратися ця книжка. Адже раніше як бувало? Наречені місяцями стояли в чергах, щоб одружитися, навряд чи підозрюючи, що невдовзі можна буде розлучитися онлайн. Можна навіть в очі один одному при цьому не дивитися, тим паче, коли чоловік в Україні, а жінка за кордоном. Тобто це зовсім, як-то кажуть, не питання за нинішнього життя. Натомість у книжці Bad Mama (Анжели Єременко) "Розлучись без страху. Досвід тієї, яка наважилась" є й інші. Що робити, коли ідея щасливого шлюбу не спрацювала? Як наважитися на розлучення? Не відчувати провину перед дітьми? Зрозуміти, як налагодити стосунки після розриву так, щоб усі були щасливі? Як знову повернутися у професію чи освоїти нову? Як не відчувати провину? Загалом тема розлучення актуальна, але, на жаль, досі мало розкрита в українському суспільстві, а також сповнена осуду і звинувачень. Адже "довго і щасливо" часто є різним для чоловіка і дружини. Натомість авторка на прикладі власного досвіду розповідає, що розлучення — це нормально, коли тебе не влаштовує твоє життя. Головне - усвідомити цей вибір і зробити перший крок. А з наступними допоможе впоратися ця книжка. "Ця книжка про жінку, яка цілком змінила стратегію свого життя, - зауважує авторка. - Раніше ця стратегія була заснована на одному сценарії, і найімовірніше, він був приблизно однаковий для багатьох із нас: вийти заміж, народити дитину (а може, й не одну), бути дружиною, мати гарні стосунки. Можливо, сьогодні це недуже модно, але моє покоління жінок - ті, яким зараз тридцять (старше) - хотіли саме цього. Ймовірно, тому, що культурно, релігійно, соціально чоловік у житті жінки посідає головне місце, Це найвища вершина, яку має підкорити жінка, і лише після цього поміркувати над тим, як організувати своє нове життя. Проте багато з нас, стоячи на цій вершині, певної миті розуміють, що це зовсім не вершина, просто рівнина, а може, і взагалі яма, з якої якомога хутчіше треба вибиратися".