Сам собі консерватор, як обрати світогляд і літературна головоломка століття – 5 книг, що допоможуть не бути, як всі
Якщо знайомство з великими традиціями – в культурі, політиці, літературі – вас лякають, то можете заспокоїтись: життя постійно змінюється, а з ним змінюється і наше світосприйняття. Культуру поглинула цивілізація, національне розчинилося в європейському, а бігмак надійно замінив головний український продукт. І ясно, що сало – не головне, але іноді важко буває відрізнити іронію і сарказм від гіркої правди. Автори цих книжок принаймні спробували, тож можемо почитати
Роджер Скрутон. Як бути консерватором. – К.: Наш Формат, 2024
Зрозуміло, що в нашу епоху пришвидшених ритмів більш пріоритетними стають "оптимізовані" продукти і механізми життя – від фастфуду до швидких ідеологічних трансформацій. І що кардинальні зміни і фінансові кризи, занепад мультикультуралізму і глобалізації, спалахи сліпої паніки у питаннях зміни клімату, деградація освітніх систем і моралі неабияк сприяють зростанню впливу популістів, радикальних течій і рухів. Утім, якщо вже пробувати бути не схожими на іншу налякану біомасу, то варто ознайомитися з книжкою британського філософа і письменника Роджера Скрутона "Як стати консерватором", в якій він аналізує ключові аспекти сучасної політики та культури, аби переконливо довести, чому консервативні цінності та сталі соціальні інститути пріоритетніші за "швидкорозчинну" ідеологію. "Консерватизм починається з відчуття, яке з легкістю поділяють усі зрілі люди: - нагадує автор, - відчуття того, що хороше легко зруйнувати, але важко створити. Це особливо справедливо щодо тих благ, які даються нам як колективні активи: мир, свобода, закон, ввічливість, громадський дух, безпека власності й родинного життя - усе, в чому ми залежимо від співпраці з іншими, не маючи засобів здобути це осібно. Хоч би якими були наші релігія й особисті переконання, ми є колективними спадкоємцями бездоганних і рідкісних речей, і в політичному житті для нас має бути одна головна мета: міцно втримувати ці речі, щоб передати їх нашим дітям". Тож, підкреслюючи важливість таких структур, як сім’я, нація, держава та релігія, автор пропонує обережний і зважений підхід до їх реформування, закликає до збереження досягнень минулих поколінь, розповідає про шляхи розбудови справедливого та стабільного суспільства. Загалом ця книжка є ґрунтовним оглядовим майданчиком на головні напрями політичної філософії та основні сучасні ідеології. Вона передусім про цінності та світогляд справжнього консерватора XXI століття.
Іван Форманюк. Архітектор власного життя. – К.: Колесо життя, 2024
Автор цієї книжки теж має свій власний план порятунку індивіда від аморфної маси, адже його дослідження призначена для розвитку навички усвідомленого конструювання власного життя із розумінням природи своїх бажань. До речі, автор спирається на наукові знання та багаторічний власний досвід діяльності як психолога та корпоративного тренера. "Життя постійно змінюється, а з ним змінюється і наше світосприйняття, - нагадує він. - Це відкриває нові можливості для перезібрання картини світу, аби вона більше відповідала дійсності. Важливо пам'ятати про гнучкість думок і здатність переглядати погляди на життя. Нам тільки здається, що ми споглядаємо життя з боку. Насправді саме воно створювало нас: наші погляди, переконання, бажання, способи сприйняття . Це і стало нами". Тож якщо ви хочете створити для себе гарну основу у питаннях самовизначення, мотивації та ефективності мислення, то "Архітектор власного життя" Івана Форманюка стане вам у пригоді. Адже ця книга – ваша можливість для самовизначення. А понад 25 практичних вправ допоможуть вам у цьому процесі, і ви нарешті покращите своє психологічне благополуччя; усвідомите свої справжні бажання і зрозуміти, як їх досягти; отримаєте інструменти для впевненого просування до своєї мети; дізнаєтеся про те, яку життєву стратегію слід обрати саме вам, як створити картину майбутнього такою, щоб вам справді хотілося до нього прагнути; де ваше місце, в якому ви почуватиметеся комфортно. "Внутрішні сили – зауважує автор головну ознаку самоідентифікації, - це те, що допомагає нам подолати труднощі, зберегти мотивацію та впевненість у своїх діях. Дослідження власних можливостей, потенціалу і здібностей допоможе виявити ті ресурси, які можна використовувати для досягнення бажаних результатів".
Аксі О. Дівчина, яка впала під море. Сувій дракона. – Х.: Ранок, 2024
Ця історія справді не така, як решта, а її герої – не такі, як всі, що й було заявлено у нашому анонсі. Більше того, вона цілком може стати втечею від реальності, адже "Дівчина, яка впала під море. Сувій дракона" Аксі О. Бо настільки цікава книжка, що після її прочитання не захочеться повертатися назад. За сюжетом, рідний край головної героїні Міни вже тривалий час потерпає від смертоносних повеней. Усе тому, що селище начебто прокляв Морський бог. І за легендою покласти цьому край зможе лише дівчина, що стане справжньою нареченою Морському богу. Тож у селищі щороку в жертву морським хвилям приносять дівчину. "Царство Духів - величезне і чарівне місце, але найбільше з усіх його чудес - це місто Морського Бога, - дізнаємося ми. - Дехто каже, що Морський Бог - дуже старий чоловік. А інші вірять, що він може бути навіть драконом, створеним з вітру та води. Але якого б вигляду не набував Морський Бог, боги і духи царства підкоряються йому, бо він - бог богів і володар усіх богів". Утім, ця історія недаремно відмінна від решти інших, бо коли настає черга дівчини, яку кохає брат Міни, ритуал жертвопринесення летить шкереберть, адже Міна пірнає у вир замість неї, щоб врятувати любов брата й припинити страждання краю. Невже її чекає смерть? Чи пригоди в Царстві духів, де спить скутий прокляттям Морський бог? Хай там як, але дізнаємося ми, зрештою, про одне, вічне й незмінне, про що нам розповідають у цій захопливій історії: "Ти стверджуєш, що боги повинні любити людей і піклуватися про них. Я з цим не згоден. Я не думаю, що любов можна купити, заслужити чи навіть молитися про неї. Її треба дарувати безоплатно". Про це пам’ятаєш, і це не відпускає, як і фантастичний світ, сповнений корейською міфологією та естетикою мультфільмів Хаяо Міядзакі.
Едвард Повіс Мезерс. Каїнова щелепа. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2024
Якщо попередній автор конструює наше життя, то наступний ускладнює його настільки, що розв’язати найскладнішу літературну головоломку століття, оприлюднену в романі "Каїнова щелепа" Едварда Повіса Мезерса зможуть далеко не всі. Принаймні історії відомі лише троє осіб, які впоралися із завданням, що його у 1934 році запропонував родоначальник криптографічного кросворда. І нехай у книжці було лише сто сторінок, але одна-єдина проблема робила її читабельною лише для найвідданіших апологетів шифротексту. Адже сторінки були розташовані у випадковому порядку! Щоб з'ясувати, хто є жертвами, а хто вбивцями, читач мав зібрати всі шматочки цього надзвичайно складного літературного пазла, розставивши їх у правильному порядку. Ті самі умови маємо й тепер. Шість убивць. Шість жертв. Мільйони варіантів можливого розвитку подій. Нічого не нагадує? "Якби у Джеймса Джойса та Аґати Крісті з’явилося літературне дитя, - підказує Daily Telegraph, ним, без сумніву, була б ця книжка". Насправді ж автор - випускник Трініті-коледжу в Оксфорді, англійський поет, перекладач та спеціаліст із розробки криптографічних кросвордів. Також відомий під псевдонімом Торквемада, який видав "Кросворди для зрілих років" та збірки "Книга загадок Торквемади", котра включає в себе роман "Каїнова щелепа". Щодо останнього можна додати, що, читаючи вдумливо, використовуючи логіку і дедукцію, змінюючи послідовність сторінок і розгадуючи численні загадки, ви, можливо, й отримаєте шанс розкрити кожен із шести злочинів. Якщо ж ні, то цей частково кросворд, частково історія про таємничі вбивства, принаймні надовго занурить вас у мислення детектива, який перебуває на межі розкриття справи.
Кристал Гефнер. Говори лише хороше. Як я вижила в Playboy і віднайшла себе. – К.: BookChef, 2024
"Як же часто я порівнювала себе з іншими жінками, - згадує героїня цієї книжки. - А мене постійно оточувала безліч представниць цієї статі". Але принаймні на відміну від решти їй вдалося про це розповісти. "Я хороша дівчинка, - розпочинає вона свою сповідь. - Понад десять років будинок Рlayboy був моєю домівкою. Однак я ніколи не почувалася там як удома. Це було місце, де я завжди була ніби в гостях. Буцімто готель, куди я заселилася й випадково там затрималася. Нібито сцена, де я виступаю, і на мене постійно зиркає безліч безликих пар очей. Іноді здавалося, що ми застрягли в минулому. Як Геф прикрасив будинок ще в сімдесятих, так усе й лишалося без змін. ТІ самі килими з густим ворсом, дерев'яні панелі та люстри, важкі оксамитові портьєри. Мені не можна було нічого чіпати. У будинку існувало лише одне місце, де я могла панувати. Крихітна кімнатка з туалетним столиком. У своєму закутку бодай на мить я могла схилити голову, обхопити її руками й перестати прикидатися". Таким чином, "Говори лише хороше" Кристал Гефнер – це історія про те як життя Кристал Гарріс змінилося назавжди, коли вона відвідала вечірку в сумнозвісному особняку Playboy. Г’ю Гефнер, засновник і шеф-редактор однойменного журналу, помітив її в натовпі, й вона стала однією з його "подружок", чиє життя потягало у відвідинах гламурних голлівудських вечірок та подорожах світом. Однак цей, здавалося б, привабливий спосіб життя мав темну сторону. Гефнер контролював своїх подруг, дотримуючись суворих правил щодо всього, починаючи від зачісок і макіяжу й закінчуючи комендантською годиною. Кристал була змушена змагатися з іншими жінками за своє місце в високоієрархічній системі, однак вона швидко піднялася на вершину й отримала пропозицію вийти заміж. Але їй ставало дедалі складніше зрозуміти, ким вона є насправді. У своїх мемуарах Кристал пропонує відверту розповідь про те, як досвід її спілкування з Г’ю Гефнером допоміг їй знайти шлях від людини, яка понад усе цінувала зовнішнє життя, до людини, яка нарешті збагнула його справжню цінність.
- Актуальне
- Важливе