Чому Янукович не може здати Захарченка

Сівкович і Попов тиснули на начальника столичної міліції, щоб той розчистив Майдан незалежності. Беззахисний і переляканий генерал міліції злякався, не заручився підтримкою міністра, не передзвонив ні до кого і піддався провокаціям заступника голови РНБО і "губернатора" столиці. Ось такий сценарій подій 30 листопада малює генеральний прокурор Віктор Пшонка.

Абсурдність цієї версії посилюється тим, що Сівкович навряд чи міг тиснути на когось без вказівки свого керівника Клюєва (в приватних розмовах Сівкович говорив, що приїхав до начальника столичної міліції Коряка після побиття, а не до нього). Щодо Олександра Попова, то він взагалі не робить жодних дій без дзвінка в АП (нагадаємо, що Попов є прямою креатурою Сергія Льовочкіна). Більше того, вираз “Попов тисне” – це оксюморон. Він просто не здатен на це, він слабка, точніше слабохарактерна людина, яка не приймає взагалі ніяких рішень самостійно. Підсумовуючи треба сказати, що і Сівкович і Попов не просто стрілочники. Їх без бою здали їхні керівники (Клюєв і Льовочкін відповідно), заради того, щоб відвести удар від міністра внутрішніх справ Захарченка. Точніше і Клюєва, і Льовочкіна особливо ніхто не питав. Перст вибіркового правосуддя сьогодні упав на Сівковича і Попова.

Янукович прийняв рішення утримати Захарченка будь-якою ціною. Чому він для нього такий дорогий? До сьогоднішнього дня можна було говорити про те, що система, яку будує Янукович тримається на тому, що він своїх не здає. Після того, як був злитий друг Віктора Федоровича Олександр Попов ця версія не витримує жодної критики. Захарченко, останнім часом став ключовою фігурою для втілення силового сценарію в країні. Замінити його зараз – це втратити головного виконавця (не стратега, не мозковий центр, а саме виконавця). У Януковича просто нема серед міліції настільки вірної йому людини, яка б готова була йти до кінця. Тому Захарченка він і не може здати. Власне, сьогоднішнє рішення прокуратури говорить про те, що силовий сценарій залишається головним для Януковича. Особливо важливо зазначити, як прокуратура вигороджує міліціонерів. Вони не просто не винні, а вони є жертвами людей в цивільному.

Якщо ситуація буде розвиватися за таким сценарієм ми де-факто легалізуємо не просто вибіркове правосуддя, а й вибіркове кримінальне провадження. Знамените “Друзям все, ворогам закон” у нас буде замінено на “Друзям все, а ворогам ми придумаємо кримінальні справи”. При чому цей маховик, якщо він буде запущений, не може зупинитися на центральному рівні. Він максимально швидко дійде до найнижчого рівня – до райцентрів і маленьких містечок. І дуже швидко це стане головним бізнесом силовиків. Хтось може сказати, що вони і зараз так діють. Частково це правда, але при розкручуванні маховика вибіркового кримінального провадження кількість подібних справ будуть рости в арифметичній прогресії.