Чи стане Меркель головним переговорником по Україні

Питання посередництва в обставинах гострої політичної кризи нині належить, мабуть до найболючіших – через тотальну кризу довіри в самій Україні та на сході субконтиненту зокрема.

Втім, головна пичина відсутності посередника  – один із страхів Януковича. Справа в тому, що Янукович не забув, як саме за участі європейців від нього «забрали перемогу» дев’ять років тому.

На якийсь відсоток Віктора Федоровича навіть можна зрозуміти – але так само очевидно, що без посередництва та цілковитої публічністю третьої сторони переговори повстанців та опозиційних парламентарів із Януковичем та його нукерами – наразі втратили будь-який сенс. Поки Янукович шукає такого посередника, який би грав з ним одну гру. Саме тому з"явився, а потім зник Кравчук. Але часу для маневрів стає все менше - нинішня перерва може завершитися глобальними вибухами повстань.

То які кандидатури, принаймні теоретично, можуть розглядатися як релевантні?

Віднедавна пропонує себе у посередниці канцлер Німеччини Ангела Меркель. Мабуть, ще не маючи на робочому столі деталей «поступок» Януковича, германська керманичка раптом знайшла теплі слова для межигірського ґазди, який, мовляв, «скасував» диктаторські закони 16 січня.

Паралельно Меркель закликала Путіна, посприяти досягненню позитивного результату політичного процесу в Україні... Звісно, Меркель – аж ніяк не найгірший варіант медіатора, з огляду на вагу Німеччини в ЄС та світі, але тісні взаємини між Берліном і Москвою вмикають нехай не червоний, але жовтий сигнал на тривожному пульті активу повсталого народу.

Проте, саме Німеччина відповідає – зрозуміло, що неформально – за хиткий стан справ у Союзі, хоча навряд чи вона підтримає польську пропозицію включити пункт про перспективу членства України в ЄС до угоди про асоціацію.

До американців довіра обох сторін конфлікту є вкрай низькою. Не будемо навіть брати до уваги зойки тих, для кого Збігнєв Бжезинський є вособленням усього західного зла, що стискає в смертельних обіймах беззахисну православну партизанку, яка мерзне на просторах Євразії в самій лише стрічці часів Першої світової. Справа радше у загальновизнаному тюхтійстві адміністрації Обами, що колись вирішила ніби реваншизм Путіна є вигадкою республіканських «паперєдніків».

Крім того, американські корпорації в сфері енергетики підписали стратегічні угоди саме з Януковичем і раціонально побоюються зміни розкладу в Україні. Вважаю, що сьогодні американці шукають тверезомислячих співрозмовників у тому бджолиному вулику, на який перетворився український істеблішмент. Але питання – чи розуміють на берегах Потомака, що російські аванси геть девальвували цінність американських вкладень в Україну в очах Януковича – поки що залишається без відповіді.

Про Мартті Ахтісаарі або його аналог розмірковувати зарано. Папа Римський викликає інтерес – з огляду на низовий розкол в УПЦ МП, що вже можна помітити неозброєним оком. Але зрозуміло, що тоді втручання канонічних тітушок з північного сходу теж буде неминучим.

Адекватними посередниками у мирних переговорах між революцією та кланом Януковича могли би виступити канцлер Австрії Вернер Файнманн, президент Республіки Кіпр Нікос Анастасіадіс, прем’єр Швейцарії Моріц Левенбергер та керівник фінансової розвідки ЄС (FIU.NET) Гаральд Коппе. Ці четверо діячів, гадаю, мають у своєму розпорядженні найповнішу й найточнішу інформацію стосовно кола питань, що насправді хвилюють Віктора Януковича та його оточення, і які викликали хвилю репресій та вбивств у нашій країні.

Гадаю, навіть російська сторона не заперечувала би проти подібного посередництва з огляду на невідому долю першого траншу нині призупиненого Москвою кредитування клану Януковича.

Адже далеко не для всіх громадянський мир та світовий баланс сил є певними цінностями-в-собі – моральний тягар патріотизму та вищої освіти аж ніяк не є підйомним для кожного, особливо якщо мова про Януковича. А подібне публічне посередництво було би здатним відкрити нові топографічні та цільові обрії і для тих мільйонів українців, які сьогодні почуваються розчарованими через чергове фіаско перемовин із шахраями.

Власне, є ще одне питання, на яке поки немає відповіді - коли Янукович нарешті дозріє