ЄС виставив свої умови Януковичу перед поїздкою в Сочі

Вже вкотре керівник союзного зовнішньополітичного відомства, леді Ештон завітала до Києва. Цікаво, що заради зустрічі із головним за посадою дипломатом ЄС раптово одужав Віктор Янукович.

Минулого тижня межигірський ґазда, вочевидь, просто сховався на лікарняному від делегації європарламентарів на чолі з Елмаром Броком. Певно, причиною подібної інфантильної поведінки лідера «регіоналів» стала навіть не підкреслено критична позиція пана Брока стосовно внутрішньої та зовнішньої політики української верхівки, а ідіосинкразія відносно будь-яких парламентарів узагалі. Зокрема, за останній час Янукович з'явився у парламенті лише реагуючи на форс-мажорні обставини, а саме ризик заколоту у власній фракції.

Чиновницький статус Ештон для Януковича все ж вищий від будь-яких регалій та повноважень Брока – в уявленні носіїв психотипу ВФЯ, будь-який міністр «сидить на бюджетних течіях», і Ештон у цьому сенсі є суб’єктом більш значущим, наприклад, аніж Леонід Кожара, хоча і зайнятим у сфері, яку Янукович щиро зневажає через її надмірне, невиправдане інтелектуальне навантаження.

Та все ж цікаво, про що могла спілкуватися декоративна баронеса (титул отримано в 1999 році) із останнім справжнім феодалом Європи, який перетворив свою заміську дачу на монументальну фортецю з середньовічних казок? Із долею впевненості – адже офіційні повідомлення справляють враження протокольної обробки – можна запропонувати наступний порядок денний зустрічі Ештон із Януковичем.

По-перше, ЄС учергове нагадав Януковичу про неприпустимість насильства, і навіть відзначив певний прогрес у тому, що трупів у Києві поменшало. Відомству Ештон теж слід демонструвати якусь динаміку, особливо напередодні виборів до Європарламенту.

По-друге, як відомо, ЄС та США працюють над пакетом фінансової допомоги Україні, яка зусиллями «компетентних» в.о. урядовців зірвалася у безодню скарбничого дефіциту – і це незважаючи навіть на профіцит зростання у четвертому кварталі, єдиною логічною причиною якого є задоволення споживацького попиту... майданівців. Експертне співтовариство оцінює об’єм пакету в $22 мільярди. Ештон мала би переказати Януковичу, що накласти лапу на ці гроші йому та його оточенню – не вдасться.

Але ця фантастична опція відкривається для Києва лише за умови формування уряду, не підконтрольного Межигір’ю. Звісно, подібний «розклад» не міг не засмутити Віктора Федоровича, якому більш до душі непрозорі хабарі з Москви, що не передбачають жодних реформ, а змушують лише до проявів ритуальної лояльності, аж ніяк не більш принизливої, аніж за часів Золотої Орди.

По-третє, Ештон мусила би розвіяти сумніви європейських споживачів природного газу в спроможності української сторони забезпечувати безперебійний транзит блакитного палива. Адже залицяння в.о. профільного віце-прем’єра Бойка до Москви та його участь в абсурдних, з огляду на ситуацію в країні, перегонах за посаду голови уряду, а також «заморожування» втілення угод із Кремлем – і справді підвищують ризики дестабілізації постачання енергоносіїв. Важко уявити, чим Янукович міг би в цьому зарадити тривогам Брюсселя, оскільки ступінь його контролю над бюрократичним апаратом перетворюється на питання дискусійне.

По-четверте, очільниця європейської дипломатії, не виключено, проінформувала Януковича про ускладнення обставин перебування екс-прем’єра Азарова на території Австрії. Уряд цієї країни, в якій за допомогою американських правоохоронних структур вже третій рік відбувається масштабна антикорупційна чистка, посилена підвищенням вимог Брюсселя стосовно прозорості банківської діяльності – почав нав’язливо цікавитися походженням статків низки українських політиків. Яких, на додачу, переслідують майданівці за кордоном, поступово роблячи життя цих «австрійців» нестерпним.

По-п’яте, на тлі дещо різновекторних заяв групи європейських політиків – зокрема, з одного боку, різких заяв Вальтера Штайнмаєра, пізніше пом’якшених позицією колегіальних органів влади Німеччини, або надоптимістичних пропозицій Штефана Фюле щодо перспективи членства як можливої додаткової деталі угоди про асоціацію – і водночас його заклику до парламентської опозиції відмежуватися від радикалів – Ештон, вочевидь, прибула до Києва із місією викласти скоординовану позицію ЄС.

Навряд чи, звісно, тонкощі формулювань брюссельської бюрократії гідні докладання зусиль нинішнього складу АП, бо з профільних фахівців там якимсь дивом залишився хіба що Андрій Гончарук. 

Резюмуючи, візит Ештон є протокольним лише за формою – а за змістом навіть не попереджувальним, а ймовірно – заявкою колективного Заходу на приоритетність України в рамках оновлюваної глобальної стратегії Євроатлантики.

А от чи відбудеться остаточна інтеграція України до цього конгломерату за збереження Януковича в його нинішньому кріслі до виборів-2015 (що, зрештою, допускає Вашингтон вустами Вікторії Нуланд) – маємо шанс побачити вже найближчими днями.