Азербайджанський газ в українській трубі: що відомо про міфічні переговори

Наприкінці грудня цього року закінчується п’ятирічний контракт з "Газпромом" на транзит російського газу до ЄС через територію України. Ще від початку повномасштабного вторгнення з українського боку лунають заяви, що продовжувати контракт на транзит не будуть. Зрештою, на тлі війни з Росією навряд чи хтось з українських високопосадовців ризикнув би поставити підпис на нових газових угодах з РФ. І от останнім часом все частіше з’являється інформація про транзит не російського, а азербайджанського газу через територію України. 

19 вересня видання "Українська правда", посилаючись на джерело в уряді, повідомила, що українська сторона погодилась на постачання азербайджанського газу. А вже за кілька годин відкоригувала інформацію, уточнивши, що угоди нема, перемовин теж. "Проте якщо Угорщина чи Словаччина, виключно за підтримки Єврокомісії, відповідно до нашої Угоди про асоціацію, попросять нас транспортувати, наприклад, азербайджанський газ, у нас не буде підстав їм відмовити",– уточнило джерело "УП" в уряді. 

Загадка року: чи буде газ у трубі з 1 січня 2025

Ще в січні цього року прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо після зустрічі з прем’єром Денисом Шмигалем заявив, що ймовірно транзит газу продовжать. Щоправда, в українському уряді цю заяву спростували. А уже в липні Володимир Зеленський в інтерв’ю Bloomberg заявив, що Україна веде переговори про постачання газу з Азербайджану в ЄС. При цьому транспортувати газ з Азербайджану все одно довелося б через територію Росії, адже іншого шляху постачання газу з Азербайджану до України фізично немає. 

Особливо активно ідею транзиту азербайджанського газу почали обговорювати після того, як Путін зустрівся з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим у серпні. Після цього візиту Socar та "Газпром" підписали угоду про стратегічне партнерство, а в Україні на хвилі обурення навіть почали закликати бойкотувати заправки Socar. 

Фото: gettyimages

Після зустрічі Путіна й Алієва президент Володимир Зеленський на пресконференції із журналістами розставив акценти щодо транзиту російського газу і транзиту від інших компаній.

"Договір з Росією ніхто продовжувати не буде. На цьому поставлена крапка. Що стосується транзиту газу від інших компаній, якщо буде продовжуватись запит деяких наших європейських колег, ми будемо розглядати їхнє прохання. Про що говорив старий дід (мається на увазі Володимир Путін, - Ред.) в Азербайджані, мені не відомо. Не впевнений, що про газ. Думаю, є інші питання", — сказав Зеленський.

Алієв заявив, що Україна та Росія ведуть переговори

На початку вересня в італійському Черноббіо відбувся міжнародний форум. У рамках цього форуму 6 вересня Ільхам Алієв виступив на сесії "Роль Азербайджану у нових геополітичних умовах", де заявив про переговори щодо продовження транзиту російського газу і транзиту азербайджанського газу через українську ГТС. 

Фото: gettyimages

"Кілька місяців ми докладаємо великих зусиль для того, щоб дійти спільного знаменника. Відомо, якщо транзит зупиниться, а це припаде на грудень, кілька країн Європейського Союзу зіштовхнуться із серйозними труднощами з фізичною доступністю природного газу. Ми просто хочемо підтримати ці країни та Україну, бо якщо транзит газу зупиниться, то газорозподільна система України буде повністю паралізована", – заявив він, додавши, що Азербайджан перебуває у контакті з обома країнами. 

На уточнювальне запитання модераторки Алієв заявив: "що зараз фактично за допомогою Азербайджану обидві країни ведуть переговори про продовження транзиту російського газу та постачання азербайджанського газу через Росію та Україну до Європи".  

Азербайджан не має достатньо газу для транзиту через Україну

"Ми розуміємо, якщо буде транзит азербайджанського газу через українську ГТС, то це буде транзит російського газу під виглядом азербайджанського. Бо в Азербайджані насправді немає таких обсягів, – сказав президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар у коментарі "Еспресо". – Той газ, який видобуває Азербайджан, прямує на європейський газовий ринок через систему газопроводів Південнокавказького коридору – через Туреччину, Балкани, Адріатику на південь Італії. Але Алієв на прохання Путіна робить маневр, за яким до ЄС піде російський газ, який є нон грата, але під виглядом азербайджанського. За цим стоїть стратегія Росії з прихованого повернення на втрачений європейський газовий ринок, хоча газового пакета санкцій ЄС так і не сподобився прийняти. Але у рамках політики декарбонізації ЄС робить усе, аби надходило менше в ЄС".

За словами аналітика, з українського боку міг спрацювати традиційний галузевий підхід і намагання зберегти надходження до бюджету, які зазвичай дає транзит.

"Це хибний підхід. Адже, замінивши назву газу з російського на азербайджанський, сприятимемо наповненню бюджету війни РФ. Так, ми отримаємо транзитні платежі, але вони будуть у шість разів нижчими, порівняно з тим, що отримає РФ, експортуючи газ до ЄС під виглядом азербайджанського, – сказав Михайло Гончар. – Комерційний підхід працює у мирний час. В умовах війни система координат має бути іншою. Ми ж вимагаємо від західних партнерів, аби вони вводили жорсткіші санкції, а тут самі дозволимо агресору обійти санкції. Адже самій по собі Словаччині багато газу не потрібно, вони якраз досить помітно зменшили споживання газу. А цифри, які називали і Фіцо, і Алієв, – абсолютно дикі. Йшлось про 20 млрд кубічних. Цей газ просто перепродуватимуть на європейському ринку".

Чи може продовження транзиту гарантувати безпеку української ГТС

Починаючи з весни 2024 року, РФ періодично завдає ударів по об’єктах газової інфраструктури, зокрема, по сховищах газу на заході України, у яких зберігається не лише український газ, але і газ європейських компаній. І ці удари пов’язують з тим, що РФ вирішила бити по газовій інфраструктурі через те, що закінчуються транзитні контракти. Однак на думку Михайла Гончара, не варто сподіватись, що транзит так званого азербайджанського газу може слугувати гарантією безпеки нашої ГТС.

Фото: slovoidilo.ua

Аргумент, що збереження транзиту, гарантуватиме безпеку – хибний. Росія не випадково била по газових сховищах у Стрийському районі Львівщини, на Івано-Франківщині. Це був елемент відлякування європейців, аби зменшити наші надходження. Адже збереження газу в підземних сховищах стало окремим вигідним бізнесом для української газотранспортної інфраструктури. Але нині там зберігається мізер, бо ніхто не хоче зберігати. Тому удари спрямовані не лише на фізичне ураження інфраструктури, а й на те, щоб ми ще менше заробляли на цьому. А ми навпаки хочемо допомогти їм заробляти більше, зберігаючи цей транзит", – каже Михайло Гончар. 

Не названо прізвища жодного учасника переговорів щодо транзиту

Директор спецпроєктів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев вважає, що в продовженні транзиту російського газу в будь-якій формі зацікавлені насамперед країни, які отримували його за низькими цінами.

"Комусь дуже не хочеться втрачати дешевий російський газ, тому і вчепились у нього ті, хто отримує від цього ресурсу великі доходи. Йдеться насамперед про ті держави, які у разі зупинки транзиту будуть змушені отримувати газ іншими маршрутами й переплачувати за нього. Зрозуміло, що це кошти, які не хочеться втрачати. І якась там війна в Україні мало впливає на їхнє бажання отримувати прибутки", – сказав він. При цьому Геннадій Рябцев вважає, що наразі рано говорити про якусь напрацьовану схему постачання. 

"Насправді, поки жодної схеми не запропоновано. Я не бачу нікого, хто б ризикнув підписати відповідну угоду про закупівлю російського газу після 1 січня. Зверніть увагу – ніхто не називає прізвищ тих, хто начебто звертався до Ільхама Алієва з пропозицією щодо продовження транзиту. Жодного прізвища немає. Хтось звернувся. А хто? Чи має ця особа повноваження звертатись до президента Азербайджану з такими пропозиціями. Усі кажуть – це не ми. Керівництво Групи Нафтогазу каже: ми не звертались. Президент каже: ми не звертались. Хто звернувся і чи взагалі хтось з українського боку звертався? – зазначив Геннадій Рябцев. –  Останнім часом виникає багато посередників – і президент Азербайджану, і президент Туреччини, і прем’єр-міністр Індії, і президент Бразилії. Вони роблять заяви, а потім зливаються. Може, заяви азербайджанської сторони свідчаться лише про те, що вони готові для пропозицій? А пропозицій з нашого боку насправді могло і не бути".