За крок до громадянської війни. Луганські історії

Після поїздки на травневі свята на Луганщину залишилося враження, що тамтешні люди живуть в задзеркаллі. Російська пропаганда зробила свою справу, всі події в Україні жителі Луганщини сприймають через призму путінської паралельної реальності.  

Поки більша частина України завмерла в очікуванні військового вторгнення з боку Росії, на Донбасі люди самоорганізовуються і ведуть підпільну війну з міфічним «Правим сектором» та чекають на допомогу Москви.  

 ***

В невеличкій компанії один з чоловіків розповідає, як добре зараз кримчанам, які приєдналися до Росії. Його друг – заступник керуючого одним з київських банків, який щойно повернувся із Сімферополя, толерантно і аргументовано пояснює йому, що там не все так гладко. На що отримує відповідь, що на півострові зараз хоча б немає «Правого сектору» і люди в безпеці. Я, не витримавши, зауважую, що поки тут  всі чекають бійців міфічного «Правого сектору», по місту розгулюють тисячі озброєних, не завжди адекватних людей. І що саме цих людей вони мають боятися.

Наводжу приклад, як під час захоплення Луганського обласного телебачення хтось із натовпу, показавши пальцем на адвоката Чудовського, вигукнув що це адвокат «Правого сектору». І після цього в Чудовського пустили автоматну чергу, навіть не пересвідчившись, хто він. Чоловік на декілька хвилин замислився, а потім видав: «А де ти бачила нормальних адвокатів? Всі вони корупціонери». Завіса…

***

Коментуючи події в Одесі, знайомий брата зауважує, що там все було спокійно, поки не з’явився «Правий сектор». Брат запитує в нього, де він там побачив «Правий сектор», адже там були футбольні фанати та проросійські активісти. Знайомий пояснює, що бійці Яроша були серед фанів.

***

Біля Луганської ОДА не зовсім адекватний чоловік просить одного з озброєних сепаратистів дати йому автомат, пояснюючи, що хоче записатися в лави «ополченців». Чоловік в камуфляжі каже, що «калашів» їм самим не вистачає.

- Але я ж свій, дайте мені хоч якусь зброю.

- Хочеш зброю, візьми її, а потім приходь до нас.

- Як візьми? Голими руками?

- Я тобі розповім як. Збираєш групу з 20 людей, підходите до будь-якого озброєного мєнта і забираєте зброю. Він стріляти по вас не буде, це я тобі гарантую. А потім приходьте до нас.

***

Село Трьохізбенка (50 км  від Луганська)

Зранку приходить перелякана сусідка і повідомляє, що скоріш за все я вже не зможу виїхати в місто, начебто міст через річку Сіверський Донець перекрили.

«Війна і до нас дійшла. Танки з «Правим сектором» вже під Райгородкою (село в 16 км  від Трьохізбенки)», - активно жестикулюючи розповідає жінка і додає, що її чоловік ще з п’ятої ранку поїхав будувати блокпост біля переправи.

Пізніше вона буденним голосом розповідає, що дорогу з боку Райгородки начебто вже замінували, і не відомо, чи будуть мінувати міст.

Варто відзначити, що якщо цей міст підірвуть, то люди на довгий час можуть залишитися без продуктів і медичної допомоги. Але зараз про це ніхто не думає, адже перспектива появи команди Яроша лякає набагато більше.

Проїжджаючи повз так званого блокпосту, вздовж  річки спостерігаю велику кількість автівок – складається враження, що будувати барикади виїхало півсела. Ввечері новим «ополченцям» привезли зброю і продукти. А наступного дня вони штурмуватимуть Слов’яносербський райвідділ міліції. За словами очевидців,  чужинців там було не більше восьми осіб, всі інші були саме з Трьохізбенки.

***

Не менш показова і ситуація з директором місцевої школи. Для будівництва блокпосту жителі села витягли зі школи вже списаний на металобрухт автобус. Директорка здійняла галас з цього приводу, почала телефонувати в управління освіти, погрожувала написати заяву до прокуратури.

Наступного дня, коли вона їхала на роботу (вона проживає в селищі Слов’яносербськ, розташованому в 10 км від Трьохізбенки), маршрутку зупинили на блокпосту і чоловіки з автоматами ввічливо пояснили їй, як треба поводитися в воєнний час.