Полонений краматорських терористів: Вони поцупили мою кредитку, а я забув пін-код. От за це і били

Полон Дмитра Подушкіна, керівника краматорського аеропорту, тривав майже два місяці. Протягом  всього цього часу його родичі та друзі страждали та мучилися, бо доля рідної людини була невідома. 

Хоча його дружина неодноразово зверталася з запитами до керівництва ДНР у Краматорську, обивала пороги захоплених адмінбудівль. Проте все було даремно, адже жінку дурили, бо начебто про її чоловіка нічого не чули та ніколи його взагалі не бачили. 

Нарешті,  5 липня, коли над Краматорьком було піднято український прапор, Дмитро вийшов з полону.

- Що зараз з аеропортом, Дмитро?

- Аеропорт то було моє життя: і робота і дім, а зараз він розбомблений, а що не розбомбили, то забрали мародери.

На ФОТО: Будівля краматорськго аеропорту

- Розкажіть, як ви потрапили у полон?

- Я їхав на машині через блок-пост. Знав, що був у "списках", що на мене полюють та мають намір викрасти. Дружину з дітьми відправив з міста раніше, сам залишився. Тому, що маю надію, доки в місті є хоч кілька нормальних людей, місто не розбомблять. 

Наш аеропорт прийняв українських військових, тому мене і затримали сепаратисти. Якраз тоді зі мною була велика сума грошей, тому що я збирався виїхати, але не судилося.

- В яких умовах вас утримували терорсти?

- Два місяці я знаходився в ізоляторі тимчасового утримання у міськвідділу міліції. В сусідніх приміщеннях було багато людей, мене утримували окремо. Двічі на день приносили перлову кашу. Я не вибагливий до харчування, тому й не скаржився, а дехто страждав від такого "розкішного" меню. Ліжко у мене було металеве, а кросівки використовував замість подушки. Терористи ходили виключно в масках. До речі, вони поцупили мою кредитку, а я забув пін-код. От  за це і били. А я справді забув.

- Чи знали ви, що відбувається поза межами вашої в'язниці?

- Ні, нічого не знав. Ні про референдум, ні про те, хто переміг на президенських виборах.

- Як вам вдалось звільнитися?

- У суботу терористи раптом розбіглися, ми не знали, що коїться. Один з наглядачів у цивільному відкрив двері та випустив всіх бранців. Я дуже боявся, що розстріляють на  виході. А коли я побачив, що загрози нема, то побіг на волю.

- Чи з'явилися у вас проблеми зі здоров’ям після полону?

- Сплю погано, але більших проблем поки нема. Проте боюся, що з часом вони можуть з'явитися. 

- Розкажіть про настрої мешканців Краматорська після приходу українських солдатів?

- Усі зітхнули з полегшенням. Люди дуже втомилися від терору та бояться, що ДНРовці можуть повернутися

НА ФОТО: Дмитро Подушкін до полону

- Що ви плануєте робити незабаром?

- Хочу сім’ю побачити.

Крім того, я хочу подякувати киянам, які допомогли моїй родині влаштуватися у столиці. Дякую їм за їжу, яку було надано моїм дітям, за дах над головою. 

І родині своїй дякую, що вірила в краще, що чекала на мене. Ці думки підбадьорювали. До речі, до тих бранців, у кого була небайдужа родина, ставилися краще.