Чому Україна була змушена помиритися з Новоросією

Україна могла би укласти перемир'я на більш вигідних в територіальному відношення умовах. І це головна претензія до Петра Порошенка, який персонально відповідає за все, що відбувається на фронті. Тобто можна було обійтися без катастрофи під Іловайськом, інших "казанів" і відступів, які дозволили з'єднати ЛНР та ДНР в одну територію, а також уникнути створення терористичного анклава в Приазов'ї, який весь час загрожуватиме Маріуполю. Всього цього можна було би уникнути, якщоб Україна була готова до обмеженого вторгнення Росії. І це вина Порошенка. Але взагалі не підписати перемир'я Україна не могла.  І це аксіома. Путін з моменту відправки "гумконвою" дав зрозуміти, що не важливо у яких кордонах, але Новоросії - бути. І кидав би на це всі сили. А підмога із Заходу у вигляді зброї та інших необхідних для війни засобах прийшла б ще не скоро, адже, про неї тільки заговорили лише через тиждень вже після прямого вторгнення Росії. 

На жаль, українське керівництво чомусь виявилося не готове до цього сценарію і не вчинило навіть того опору, який чинили Грузія в 2008 році. І підписати перемир'я в таких умовах треба було якомога швидше. Кілька днів воєнних дій і можливо була би окупована вся Луганщина з Маріуполем на додачу. Тому жодних сумнівів, що Порошенко вчинив дуже правильно у Мінську.  Утім, за це він може поплатится електоральною підтримкою, хоча, якщо у нього буде порозуміння з Арсенієм Яценюком та Олександром Турчиновим, то вони чудово розпишуть на виборах сценарій "партія миру" та "партія війни", залишать за бортом парламенту усіх посіпак Януковича і створять правоцентристську коаліцію в ВР. 

Якщо винести за дужки питання того, як терористи та Росія будуть дотримуватися умов перемир'я (гадається, що Україна постійно відчуватиме провокації і дрібні уколи від терористичного анклаву), то головне питання майбутнього - як Україна використає паузу у війні. Не повинно бути двох думок в тому, що вона повинна готуватися до наступного раунду війни з Росією. Тобто вчинити як Хорватія, яка кілька років терпіла Республіку Сербську Крайну - з 1992 до 1995 року - готувала свою армію, а потім знесла Крайну в результаті операції "Буря" за 4 дні. 

В цьому контексті, слід відзначити, що саміт НАТО, судячи з усього, став визначальним у долі... Путіна та Росії. Там вирішено Путіна "кінчати", але підготуватися до цього ретельно. Модернізувати українську армію та продовжити санкції. І в цьому плані поки що залишаються побоювання, а чи дотримаються усі країни заходу цієї лінії.  

Читайте також: Уроки Хасав'юрта для Петра Порошенка