Чи готовий Путін мирно програти в Молдові

Безумовно, Росія не відмовиться від геополітичних інтересів у цій країні. Питання лиш в тому, як вона їх обстоюватиме – підкупом, шантажем і демагогією, як то було дотепер, чи "чоловічками", як в Криму чи на Донбасі

По мірі завершення підрахунку голосів на парламентських виборах в Молдові стає все більш зрозуміло, що Кремль, здається, програв. Перевага проєвропейських сил незначна, яких 2-3 місця в парламенті, але це не міняє суті. Територія, яку в контексті геополітичних інтересів Кремля Путін звик вважати "своєю", знову вислизає. Не виключено, що назавжди.

З точки зору Путіна, для перемоги проросійських сил в Молдові було зроблено все можливе. Росія після підписання Молдовою угоди про асоціацію з ЄС заборонила в себе молдавське м’ясо, вино і овочі – а потім пообіцяла знову дозволити. В разі отримання потрібних результатів на виборах і відмови від курсу на "євросодом" – з наступним покаянням.

Росія також полякала молдовських заробітчан – а потім попросила їх з'їздити додому і правильно проголосувати. І в разі перемоги правильних сил навіть отримати види на мешкання в Росії. Колись. Можливо.

Керівник соціалістичної партії Молдови Ігор Додон з'їздив до Москви і сфотографувався за ручку з Путіним, наочно показавши, хто тут головна опора майбутнього процвітання в Митному союзі народів-братів. Тут слід зазначити, що молдовські "соціалісти" – це колишні комуністи, котрі втекли від головного комуніста Вороніна, через його "надміру прозахідну позицію".

В такий нехитрий спосіб Кремль зробив все можливе, щоб забезпечити любов і відданість молдаван до великого російського народу.

Проте, схоже, в якийсь момент російські політтехнологи просто перестаралися. Незатійливі і погано замасковані поставки готівки рафінованому патріоту з партії "Патріа" Ренато Усатому безпосередньо з Росії зіграли з Путіним злий жарт. Молдовські силовики вирахували гроші і зняли "Патріа" з виборів. Далі все пішло і зовсім не за планом. Справжній патріот, замість виводити на вулиці прихильників і протестувати проти беззаконня, чкурнув з країни геть. Вибравши в якості прихистку, як не дивно, Москву. Решта "патріотів" зачаїлася. Найбільш рішучих з прикормлених Росією молдовських "антифашистів" силовики теж на всяк випадок арештували.

В такий спосіб майже здобута Кремлем перемога – бо навіть без російських грошей "Патріа", схоже, долала бар’єр у 6% і демократична коаліція залишалась у парламенті в меншості – втекла, як вода крізь пальці. Все вийшло образливо і неправильно. Звичайно, голоси ще недораховані, і прозахідна коаліція в парламенті Молдови ще не сформована. Себто ситуація може розвиватись по-різному. Проте шанси для проросійської партії мінімальні.

Молдавські ліберали, ліберал-демократи та демократи розуміють, що в разі, якщо вони переможуть на виборах, але не зуміють домовитись, то до наступних виборів можуть зберегти свої політичні бренди хіба в підручниках з історії. Тому молдовській коаліції, схоже, бути.

І ситуація з виборами в Молдові – один з моментів істини не тільки для мешканців цієї країни, але й для президента Росії Володимира Путіна. По тому, як він зреагує на втрату чергових "своїх" територій можна буде з долею вірогідності судити і про всю подальшу геополітичну лінію Росії. Перед президентом Росії стоїть вибір – продовжувати утримувати проросійське лоббі в Молдові, стимулювати "батогом і пряником" третину мільйона молдавських заробітчан і надіятись на перемогу в наступному раунді – чи піти на радикальний сценарій.

З одного боку, в нього є потужний інструментарій для належної "відповіді гнилому Заходу". Себто, по простому, для дестабілізації ситуації в Молдові. В самій країні є чимало радикальних (чи добре керованих з Кремля) прихильників Росії. Рівно як і потужна агентурна мережа. Є нафаршироване військами кишенькове Придністров'я – куди війська можна підвозити і далі. Є, врешті, Ренато Усатий – і чимало інших кандидатур на роль лідерів сепаратистів.

В принципі, вивівши на вулиці і простимулювавши проросійські сили щедрим фінансуванням, є шанс "переграти" вибори навіть без масованого використання насильства. Якщо повезе. Але в разі рішучих дій уряду Молдови – який, до речі, продемонстрував, що до таких дій готовий – без насильства Росії в Молдові не обійтися.

І попри всі принади "маленької переможної війни", є у Путіна і реальний страх того, що відкривши "другий фронт" до перемоги на "першому українському", він таки штовхне в прірву і себе, і Росію. У прірву, яка і без того дихає порожнечею вже зовсім-зовсім поруч. Від якої все ще можна відтягнути країну – але вже не себе. Бо згортання військових авантюр – навіть в обмін на зняття санкцій – означатиме крах політики Путіна і його авторитету в Росії. Але альтруїзм і самопожертва – навіть задля "свєтлого будущего страни" Путіну геть-чисто чужі.

Тому по мірі того, як шанси на геополітичний виграш чинного президента Росії стають все меншими – що в Україні, що в Молдові – шанс на те, що він піде на радикальні та відчайдушні кроки, як не крути, росте.