Чи допоможе Україні "антилюстрація" генералів

Наразі в кулуарах парламенту активно обговорюється ідея внести зміни в закон про очищення влади, аби повернути у військо "досвічених генералів". Очікується, що відповідний законопроект буде проголосовано на завтрашньому позачерговому засіданні. Попри те, що певне раціональне зерно і цій ініціативі є, але це аж ніяк не допоможе кардинально вирішити проблему дефіциту кваліфікованих вищих офіцерських кадрів.

За останніми даними, в українській армії 114 генералів, частина цих офіцерів потрапила під дію закону про люстрацію, і далеко не в усіх випадках це виправдано. Найяскравіший приклад – генерал-полковник Геннадій Воробйов, якого ледь не звільнили з посади першого заступника начальника Генерального штабу, відповідно до закону про люстрацію. Це викликало обурення бійців на фронті та волонтерів, які вважають Воробйова компетентним та досвіченим генералом. 

Аж ніяк не виключено, що серед люстрованих генералів є і професіонали, які б ще могли послужити державі. Але, по-перше, до кожного конкретного офіцера в цьому питанні треба підходити індивідуально, а по-друге, глобально якість нинішнього Генерального штабу це не змінить, адже більшість наших вищих офіцерів не мають жодного бойового досвіду, і є скоріше бюрократами ніж військовими, оскільки їхня кар’єра розвивалася в армії, яка постійно скорочувалася, і замість вдосконалювання військових навичок генерали думали про те, куди вигідніше можна було б продати військове майно. Звісно, є серед них і чесні та професійні генерали, але це радше виключення, ніж правило.

В таких умовах єдиний спосіб кардинально щось змінити – це підвищувати офіцерів нижчої ланки, які змогли проявити себе у нинішній реальній війні. Лише свіжа кров з бойових полковників та підполковників допоможе зсунути з мертвої точки неповороткий бюрократичний апарат українського генералітету.

Таке освіження Генштабу матиме позитивні наслідки не лише для "кіборгів", що знаходяться безпосередньо на лінії фронту, початок серйозного реформування українського війська серйозно спонукатиме наших європейських та американських партнерів надавати Україні військову допомогу, в тому числі і летальною зброєю.

Так, про можливість постачання Україні летальної зброї в Сенаті США говорять уже досить давно, і можна не сумніватися, що таке рішення врешті буде прийнято, але тільки тоді, коли Україна розпочне справжні реформи своїх Збройних сил, самого лише героїзму "кіборгів" для цього замало.

У союзники у високих вашингтонських кабінетах, як мінімум, мають бути впевненими, що їхнє новітнє озброєння не опиниться в руках росіян лише через некомпетентність вищого українського армійського керівництва. А при нинішньому стані справ, здається, що подібної впевненості у них аж ніяк немає.