Диктатор "не до кінця": навіщо Назарбаєву президентські вибори

Як і слід було очікувати, "вічний" президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв вп'яте став главою держави. Можна було б сказати, що це ще не межа, що ми будемо свідками і шостого, і сьомого переобрання - але Назарбаєву вже 75 років і щоразу, коли глава держави переобирається, спостерігачі в Казахстані обговорюють не стільки кількість поданих за нього голосів, скільки те, якою буде країна після Нурсултана - і ніколи не знаходять відповіді.

На цей раз важливою темою обговорення став сам раптовий зсув у проведенні президентських виборів - Назарбаєв не дочекався закінчення своїх повноважень і поспішив провести голосування в цьому році. Сумнівів у тому, що це рішення пов'язане не так із станом здоров'я президента, скільки з українською кризою, немає ні в кого. Сама модель пострадянської стабільності, яка давала Назарбаєву підстави впевнено дивитися в майбутнє - принаймні, в своє власне - розсипалася у нього на очах.

Спочатку Назарбаєв ще сподівався, що його російський союзник задовольниться Кримом, який завжди викликав у Кремлі підвищене слиновиділення - і на цьому зупиниться. Війна на Донбасі змушує президента Казахстану все частіше говорити про майбутні випробування і проблеми та намагатися активно втрутитися в події. Назарбаєв, який під час кримської кризи фактично ігнорував прохання світових лідерів вплинути на Путіна, встановлює контакт з Києвом і навіть хоче провести саміт "нормандської четвірки" в Астані - але програє Лукашенку. Навіщо це йому?

А тому, що Назарбаєву - як і Лукашенку - необхідні хоч якісь гарантії Заходу на випадок російської "гібридної" агресії. Назарбаєв розуміє, що вразливий. І, до речі, не тому, що диктатор. А тому, що диктатор "не до кінця". Назарбаєву завжди були потрібні іноземні інвестори, він не хотів повністю рвати із Заходом - а тому залишав у країні якесь маргінальне місце для інакомислення. Але зрозуміло, що цим простором можуть скористатися як поборники демократизації Казахстану, так і агенти російських спецслужб. Власне, це те, що відбувалося і в нашій країні. До Януковича Україна була "рихлою" демократичною державою, а сам Янукович, хоч і намагався стати диктатором, але був їм "не до кінця" - і в результаті російські спецслужби використовували нашу країну як прохідний двір і жваво вербували агентуру. Особливою активністю вони відрізнялися в східних регіонах країни - і в Казахстані відбувається щось схоже, настрої етнічних росіян в прикордонних з Росією областях не сильно відрізняються від настроїв населення самої Росії. І якщо врахувати, що Назарбаєв вибудовував Казахстан як пострадянський проект з "титульною нацією", ми зрозуміємо, що не важко вдарити по цій державі.

Новими виборами і повсюдною підтримкою Назарбаєв немов би "страхує" себе від можливої ​​загрози з боку Путіна. І, можливо, в цьому він логічний. Але питання про Казахстан після Назарбаєва це не знімає. Росія - як ми знаємо з власного досвіду - вміє чекати відповідного моменту для початку агресії. І для Казахстану цей момент просто ще не настав.