Хто дозволив фанам розтрощити ворота на "Олімпійському"

Цього сезону інциденти з вболівальниками на НСК "Олімпійському" стали звичним явищем. Під час єврокубкових матчів "Динамо" та Дніпра" кілька разів спалахували бійки з іноземними ультрас. Після півфінального матчу дніпропетровців проти "Наполі" та фіналу Кубка України між киянами та "Шахтарем" тисячі фанів висипали на поле.

Еспресо.TV вирішило розібратися, з чиєї вини відбуваються стихійні безлади на стадіонах.

Непрофесійні стюарди

За стандартами УЄФА, відповідальність за порядок на стадіонах під час матчів несуть їхні організатори. Тобто клуби, які грають вдома. У випадку з фіналом Кубку України – Прем'єр-ліга. На їхні плечі лягає підготовка стюардів та охоронців, які підтримують безпеку на трибунах.

Судячи з останніх випадків на "Олімпійському", люди, які працюють на матчах в яскравих накидках, не є професіоналами і здатні лише виключно перевіряти квитки. Схоже, вони не мають уяви про моделювання критичних ситуацій і не знають, як діяти під час масових безладів. Не вміють локалізувати їхніх ініціаторів. Адже це аксіома – якби не дозволили залишити трибуни першим десяти зірвиголовам, решта на полі теж не опинилася б.

Бездіяльні правоохоронці

Раніше за дотриманням порядку на українських стадіонах стежили міліціонери, курсанти та спецпризначенці. Приміром, під час міжнародних матчів "Олімпійський" обслуговувало близько 5 тис. правоохоронців.

Але УЄФА свого часу рекомендували "демілітаризувати" персонал на футбольних аренах. Крім того, між міліцією та ультрас традиційно велася "неоголошена війна", а її "бої" постійно спалахували на трибунах.

Можливо, щільне кільце людей в уніформі здатне зупинити некерований натовп, але воно не убезпечить від кривавих сутичок на аренах, наслідки яких можуть бути ще гіршими. Тому повернути міліцію на стадіони футбольне керівництво найближчим часом, навряд чи, наважиться.

Погане технічне оснащення

З оголошень, які постійно лунають на стадіоні, можна дізнатися про наявність на трибунах чисельних камер спостереження. Під час чемпіонату Європи трирічної давнини за стандартами УЄФА їх дійсно було встановлено багато.

Але зараз складається враження, що вони з "Олімпійського" десь зникли. В іншому випадку організатори матчів не обмежувалися б попередженнями про відповідальність, а забороняли найзатятішим порушникам відвідувати матчі. Як, наприклад, це роблять в Англії, де існують "чорні" списки осіб, яким заборонено відвідувати стадіони. В окремих випадках - навіть пожиттєво.

Вільний доступ на поле

Металеві сітки з українських стадіонів прибрали на вимогу УЄФА ще наприкінці 90-х років – надто багато було трагічних випадків на світових аренах, пов’язаних з ними. Але у багатьох країнах знайшли способи відгородити буйних фанів від гравців в інший спосіб.

За воротами встановлюють склопластикові прозорі загорожі. Вішають спеціальні сітки, які не заважають глядачам, та водночас не дозволяють безперешкодно потрапити на поле та кидати сторонні предмети.

Клубам такі засоби обішлися б набагато дешевше, ніж регулярні штрафи та ризик технічних поразок і дискваліфікацій. Звичайно, ще можна викопувати, як в Аргентині, між трибунами та полем рови, але ми ж прагнемо не до середньовіччя.

Відсутність фанатської культури

Люди, які постійно ходять на стадіон, зазвичай, користуються якимось негласними правилами і мають розуміти, що можна робити, а чого чинити не треба в жодному випадку. Так, у багатьох європейських країнах є така традиції - після останнього матчу сезону вибігати на поле.

Та у Києві натовп ледве не зірвав нагородження улюбленої команди та недослухався навіть до закликів головного тренера "Динамо" Сергія Реброва та легенди клубу - Олександра Шовковського.

Є й така нова "фішка" зі зрізанням на сувеніри сітки. Але розбирати ворота на запчастини та робити на тлі уламків селфі – це справжнє дикунство.