Де засвітяться молоді українські футбольні "зірки"

Молодіжна збірна України, вік гравців якої становить до 20 років, завершила виступи на чемпіонаті світу у Новій Зеландії. Команда Олександра Петракова випередила на груповій стадії господарів турніру США та М'янму, але у 1/8 фіналу поступилася по пенальті команді Сенегалу. Українці продемонстрували цілком пристойну гру та примусили замислитися, а чи зможуть вони "засяяти" на дорослому рівні, чи, як багато попередніх наших яскравих "молодіжок", у великому футболі згаснуть.

Лише на молодіжному рівні

Українські футболісти традиційно сильно виступають на молодіжних чемпіонатах Європи та є частими гостями на світових першостях. На відміну від дорослих колег, наші юнаки неодноразово ставали їхніми призерами та навіть переможцями таких турнірів.

Приміром, юнацька команда, вік гравців якої становить не більше 19 років, зібрала повний комплект нагород чемпіонатів Європи. 2009 року українці на домашньому континентальному турнірі у Донецьку, під керівництвом Юрія Калитвинцева, навіть здобули "золото". 2000 року футболісти цього віку стали віце-чемпіонами континенту, а 2004 року отримали "бронзу".

2006-го українська молодіжна, яку тренував Олексій Михайличенко, здобула "срібло" чемпіонату Європи серед 21-річних гравців. Варто також пригадати й цьогорічний успіх "Шахтаря" в юнацькій Лізі УЄФА, де донеччани дійшли до фіналу, поступившись лише нашпигованому талантами зі всього світу англійському "Челсі".

У складі "Динамо", "Шахтаря" та "Дніпра"

Більшість лідерів нинішньої молодіжної збірної України мають контракти з провідними командами Прем'єр-ліги. За належної довіри тренерів талановиті юнаки вже найближчим часом здатні засяяти у своїх клубах.

Приміром, півзахисник "Дніпра" Валерій Лучкевич цього сезону став головним відкриттям у складі дніпропетровців, у свої 19 років потрапивши до фіналу Ліги Європи. У чемпіонаті країни правий вінгер зіграв 13 матчів та наприкінці сезону вигравав конкуренцію у португальця Бруну Гами та бразильця Матеуса. Тому Лучкевича вже можна сміливо вважати основним гравцем "Дніпра".

Трохи менше у складі "Динамо" грав універсальний захисник Микита Бурда, який пропустив кінцівку чемпіонату через операцію (апендицит). Та він, як і хавбек Євген Чумак, отримав "золоті" нагороди чемпіонату України та дебютував у єврокубках.

Тож обом футболістам цілком до снаги уже найближчим часом довести своє право на місце в основі "Динамо". Особливо враховуючи, що головний тренер киян Сергій Ребров не боїться довіряти молоді.

Трохи складніша ситуація у гравців, які належать "Шахтарю", який очолює Мірча Луческу, що не надто покладається на юних футболістів та робить ставку на легіонерів. Приміром, автор хет-трику в ворота американців Віктор Коваленко цього сезону виблискував виключно у юнацькому складі донеччан, діставшись разом з ним до згадуваного фіналу Ліги УЄФА. В складі першої донецької команди Коваленко з'явився на полі лише двічі - в матчах Прем'єр-ліги.

В нескінченних орендах

Ще двоє талановитих представників "Шахтаря" у "молодіжці" – захисники Едуард Соболь та Тарас Качараба минулий сезон провели в орендах у більш слабких клубах. Соболь відіграв 15 матчів у донецькому "Металурзі", а Качараба 14 разів виходив на поле у складі ужгородської "Говерли".

Таким чином, ці футболісти ризикують повторити долю багатьох інших "підписаних" "гірниками" у юному віці талантів, які потім знітилися у нескінченних орендах по посередніх командах. Тим часом в основних складах українських "грандів" їхнє місце займають "розкручені" іноземці, яким тренери готові пробачати багато гріхів, в той час як власним вихованцям не надають навіть найменшого шансу.

Наприклад, з переможців юнацького чемпіонату Європи-2009 більш-менш регулярно за "Шахтар" грає лише Сергій Кривцов. Богдан Бутко міцно засів у дублюючому складі донеччан, а Віталій Віцинець, який ще кілька років тому регулярно виходив на матчі Ліги чемпіонів, ніяк не може виплутатися з орендних тенет. У менш іменитій команді "Зорі" продовжують кар’єру ще двоє вихованців "Шахтаря" - Ігор Чайковський та Максим Білий.

З решти чемпіонів Європи-2009 в інших клубах на видноті динамівці Денис Гармаш та Сергій Рибалка, у "Дніпрі" – Євген Шахов. А от вихованець "Динамо" та капітан тієї юнацької збірної - Кирило Петров - у свої 24 роки вже нидіє в казахстанському клубі "Ордабаси".

У нічних клубах

Ще одна причина, через яку велика кількість молодих талантів зупиняється у зростанні на молодіжному рівні, – фінансова. Ні для кого не таєминиця, що до 2014 року зарплати в українському клубному футболі були значно завищеними та не відповідали середньостатистичним європейським реаліям.

Не кожна молода людина, отримавши у 20 років солідний контракт, а разом з ним - все, до чого можна прагнути у житті (пристойні гроші, дорогий автомобіль та гарний будинок), може примусити себе не зупинятися на досягнутому. Десятки юних зірок на цьому з великим футболом закінчують, багато хто свій потенціал повністю не розкриває.

Достатньо лише згадати колишніх динамівців Артема Мілевського та Олександра Алієва, які рано стали зірками, але потім перетворилися з героїв футбольних трансляцій на завсідників нічних клубів та сторінок жовтої преси. Цього сезону Мілевський ледве зміг влаштуватися у хорватському "Хайдуку", а Алієв і поготів заробляє на хліб у аматорському клубі "Рух" з містечка Винники, що на Львівщині.

А хто, скажімо, пам’ятає надзвичайно талановитого хавбека "Дніпра" Костянтина Кравченка, який свого часу зі скандалом перейшов у "Шахтар", а зараз у 28-річному віці дограє у латвійському чемпіонаті за "Спартак" з Юрмали?!