Не підігравайте маріонеткам Путіна

Не варто вважати, що в Росії до боротьби з Україною ставляться поблажливо. Більше того – переконаний, що під час підготовки до дестабілізації ситуації на сході нашої держави там навіть вивчали досвід перетворення бойовиків на політичних персонажів чи взаємодії політичного та бойового крила організацій. Події на Піренеях та в Північній Ірландії, зокрема, дали багато інформації для роздумів.

Інша справа – наявний людський матеріал, із яким доводиться працювати кремлівським ляльководам. Через той факт, що Донбас був електоральним заповідником Віктора Януковича та "регіоналів" упродовж тривалого часу, знайти там відповідні людські ресурси для імітації політичної роботи виявилося не під силу навіть зацікавленій російській стороні.

Пригадайте 2014 рік, коли на окупованих територіях "прем`єри" та "міністри" імпортувалися з Росії без мінімальної підготовки до місцевих реалій. Оцініть якість людського матеріалу в особі Павла Губарєва чи Дениса Пушиліна – наднових політичних зірок сепаратистських утворень. Пошукайте зміст у заявах Захарченка та Плотницького, присвячених будь-якій проблематиці, крім власного збагачення, про яке вони не говорять вголос. Навіть експрес-аналіз політичної поведінки цих персонажів дозволяє засвідчити, що схід України був інфікований сепаратизмом штучно та цілеспрямовано.  

Зазначених аргументів достатньо, щоби зрозуміти: жодні пропозиції сепаратистів стосовно Конституції України чи статуту окремо взятого ТОВ у будь-якому з українських міст не вартують часу для їх вивчення. Ці декларації – ніщо інше як димова завіса від Кремля, який зараз визначається з форматом чергового протистояння на Донбасі. Визначається цинічно, оскільки реакція міжнародної спільноти на дії Росії, як довів саміт "Великої сімки", залишається негативною та може обернутися посиленням санкцій.

Володимир Путін та Сергій Лавров тим часом продовжують виспівувати "почуйте Донбас на прямих переговорах Києва з Донецьком та Луганськом". Їхня пісня і не гарна, і не нова. Її завзяте виконання свідчить хіба що про наполегливе прагнення російського керівництва сховатися за спинами власних маріонеток, яких вони утримують та нацьковують на Україну. Тому навіть найменша реакція на політично-конституційні фантазії сепаратистів є неприпустимою розкішшю в ситуації, що склалася. І не має значення, що ці самопроголошені господарі Донбасу думають про статус Криму, будь-які їхні слова – це лише переспів кремлівської методички.