Солдати "Роснєфті"

Коли, я зайшла на сайт Єдиного реєстру судових рішень, то виявила, що це не перше рішення Печерського суду,що це лише фрагмент спецоперації "Роснафти". Чомусь це пройшло непоміченим: 19 червня 2015 року Печерський суд також зняв арешт з "нафтопродуктів Курченка" арештованих МВС на Васильківській нафтобазі. До речі, тих самих, що зараз майже в повному об'ємі поставлені в армію (17 тисяч тон з 20 тисяч тон).

При чому судові рішення написані наче під копірку та абсурдні за своєю суттю. Суд зняв арешт, тому що встановив, що відпала потреба в цьому заході. Чому? Невже Курченко заплатив майже мільярд доларів податків, які він заборгував українському бюджету? Ні! Чому ж тоді відпала потреба в арешті нафтопродуктів?

Згадайте, колись Віктор Янукович розвісив по країні бігборди з своїм фейсом і слоганом "Тому що...".

Тут також оптове "Тому що...". Тому що за цим рішенням стоять гроші "Роснефти". Тому що - війна. Тому що ми воюємо з загарбником - Російською Федерацією!!! Тому що на цьому паливі їздять українські танки. Мета "Роснафти" очевидна, наступник кроком витребувати це паливо з Міноборони або з Мінпаливенерго. Тобто ми зараз говоримо про маленьку тактичну перемогу РФ на внутрішньому українському фронті та про ті впливові українські кола, що сприяли цій перемозі. Про це все я розкажу детально, але спочатку коротко про те, яке відношення має "Роснефть" до "палива Курченка".

Природа "палива Курченка"

Одна зі схем младоолігарха Сергія Курченка в часи Януковича була така: він ввозив нафтопродукти під виглядом транзиту, хоча насправді паливо реалізовувалося на території України. Злочин полягав в тому, що в схемі транзиту не потрібно було платити податки, які складають майже 50% кінцевої вартості бензину.

Ця діяльність Курченка нанесла збиток державі, за інформацією МВС, в розмірі як мінімум 670 млн доларів.

Ці кошти виводилися через різноманітні офшорки у яких зазвичай була одна спільна риса: це наявність банківського рахунку в латвійскому ABLV Bank.

Після Майдану МВС пішло по сліду "транзитного палива" Курченка. Одна партія такого палива, яку фірма Курченка ТОВ "Зовнітрансгаз" поставила на залізничну станцію: "Васильків-1", і яка потім була перевезена на ДП "Васильківська нафтобаза", була арештована судом.

Цитую судову ухвалу про арешт цього пального від 28 липня 2014 року.

"14 липня 2014 року було проведено обшук - на території бази було виявлено рухомий склад із семи вагонів-цистерн з наступними номерами: N55694376-66. N54668280-66, в 54665468, N73964082-66, N51711596-72, N54968256-66, N57679409-90, у яких виявлено не розмитнене дизельне паливо, а також нафтопродукти у кількості 9 689 884 кілограм, які містяться в дванадцяти резервуарах".

Далі слідство виявило (знову цитую судову ухвалу), що "згідно з інвойс - проформою отримувачем вантажу - палива дизельного, яке міститься в вище вказаних семи вагонах, є ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" на підставі контракту з ВАТ "НК" Роснефть" N100013/06144К".

Тобто Курченко просто надавав послуги "Роснефть", що постачала паливо своїй дочці в Україні, задля уникнення оподаткування. Це давало істотний додатковий заробіток "Роснафті" та Курченку за рахунок незаплачених податків.

Саме тому ці нафтопродукти були арештовані постановою Печерського суду 28 липня 2014 року, а в ЗМІ їх охрестили "паливо Курченка".

Тобто "Роснефть" мала брудні оборудки з Курченком в результаті яких грабувався бюджет України. Тому дуже символічно, що зараз саме паливом "Роснафти" українська армія заправляє свої танки.

Однак справедлива приказка: ворог не спить. "Роснефть" відкрила фронт в Києві та залучила в свої ряди чималий перелік потужних фігур, щоб повернути собі це паливо. І зняття арешту, це вже перший отриманий результат в цій війні.

Гроші "Роснефть" не пахнуть, навіть коли льється кров під Іловайськом

Роль "Роснефть" в агресивному режимі Путіна відзначили навіть за океаном: США, щоб допомогти Україні ввела санкції проти "Роснефть" та її структур, заборонила своєму бізнесу продавати обладнання та технології для добутку нафти.

А ось Україна дивним чином санкції не ввела. Тому українським фірмам, нічого крім патріотизму та моралі не забороняло взяти участь в тендерах "Роснафти" або її дочок.

Таким чином українська юридична фірма "Арцінгер" в час Іловайської трагедії подалася на тендер дочки "Роснафти" "ТНК-Індастріз Україна", та 10.10.2014 його виграла. І байдуже, що предмет договору різко суперечив державним інтересам України: приватна фірма зобов'язалася зняти арешт з "палива Курченка", а також скасувати вимоги податкової до дочки "Роснафти" – заплатити 40 млн грн несплачених податків у бюджет України.

Знов таки, на жаль, санкції щодо "Роснафти" не були впроваджені в Україні, тому ніщо крім патріотизму і моралі не заважало "Арцінгеру" взяти таке замовлення. А ось, щоб виконати умови тендеру, які протирічать державним інтересам України, боротьбі з корупцією, боротьбі зі схемами Януковича, треба було залучити серйозні ресурси, владні механізми. В "Арцінгера" вони були. І позаяк арешт з "палива Курченка" був таки знятий, у мене є всі підстави вважати, що на це працювала вся команда "Ацінгера", зокрема та її частина, що була інтегрована у владу.

Класичний конфлікт інтересів

А тепер про головне. На момент підписання договору для захисту інтересів "Роснафти" цілий перелік потужних юристів та партнерів "Арцінгера" працювали на ключових посадах в органах влади.

І в мене є підстави підозрювати, що в їхній роботі має місце класичний конфлікт інтересів. Тобто посадовці-вихідці з "Арцінгера" захищають інтереси приватних клієнтів "Арцінгера", зокрема "Роснафти".

Наприклад, коли в жовтні минулого року "Арцінгер" заключив договір з дочкою "Роснафти" щодо зняття арешту з "палива Курченка", керуючим партнером "Арцінгера" був Сергій Шкляр. Тому цілком можливо, що саме його підпис стоїть під тим договором.

Нині цей Шкляр – заступник міністра юстиції, куратор виконавчої служби.

Тобто від нього безпосередньо буде залежати процес виконання ухвали суду про зняття арешту з "палива Курченка" і передачі цього палива "законному власнику" - дочці "Роснафти". Тож хіба він не зацікавлена особа?

І в мене є підстави вважати, що вся виконавча служба, яка зараз дико пробуксовує у своїй діяльності, в цьому питанні буде працювати, як злагоджений змащений механізм, в інтересах "Роснафти". Адже я вже маю приклад, як інший виходець з "Арцінгера", нині посадовець в генпрокуратурі, трупом лягав за її інтереси.

Я вже про це писала, але нагадаю цю історію знову.

Заради "Роснафти" заступник генпрокурора готовий залишити Україну без 80 млн дол.

Коли "Роснефть" стала клієнтом "Арцінгера" в питанні зняття арешту з "палива Курченка", в Мінюсті та генпрокуратурі на ключових посадах вже працювало двоє вихідців з "Арцінгеру": Антон Янчук та Віталій Каско.

Перший – заступник міністра, другий – заступник генпрокурора, до їхніх посадових обов'язків належало повернення активів вкрадених Януковичем та його поплічниками. Пізніше ці двоє стали членами Міжвідомчої комісії з повернення активів. Нагадаю, в тому числі активів Курченка, виведених з України в його оборудках з "Роснафтою" через латвійський банк.

І тут я особисто стала свідком, як вони зробили все можливе, щоб відповідна інформація з латвійських банків не потрапила в Україну.

Зокрема, в серпні мені стало відомо, що Кримінальною поліцією Латвійської республіки була розслідувана справа про відмивання коштів, де фігурували офшорки Курченка, і в рамках цієї справи в Латвії було арештовано 80,5 мільйонів доларів США.

Ще весною Латвія звернулася до України з пропозицією перейняти справу і гроші. Представник міжнародного управління МВС Латвії навіть їздив до Генпрокуратури України з пропозицією. Хто від такого може відмовитися? До того ж все, що треба було зробити – відправити в Латвію міжнародно-правове доручення за підписом Каська, щоб почати процес перейняття справи та коштів. Однак нічого не було зроблено.

Окрім того успіхи Латвії на цьому поприщі були втаємничені. І, безумовно, бездіяльність була в інтересах вищезгаданого клієнта "Арцінгера".

Адже Латвія саме розслідувала факт відмивання коштів, виведених в корупційній схемі Курченка, в рамках розслідування якої і були арештовані нафтопродукти "Роснафти".

Бездіяльність заступника генпрокурора Каська в цій темі була очевидна. Однак він пояснював її позицією свого керівника - генпрокурора Шокіна. Саме тому в серпні я зустрілася з генпрокурором і вимагала перейняти латвійську справу.

Тоді я вперше побачилася з Каськом. Мене вже тоді здивувало, з якою ненавистю та агресією Касько відреагував на здавалось би радісну інформацію, що Латвія готова передати Україні справу та 80 млн дол.

Генпрокурор тоді дав Каську ВКАЗІВКУ направити міжнародно-правове дорученя для забезпечення арешту та одержання інформації по рахункам С. Курченка в Латвійській республіці. З того часу пройшло більше 2 місяців, Україна нічого не отримала!!!

Тепер, коли я знаю, що клієнт "Арцінгера" – "Роснефть", я маю підстави вважати, що поведінка заступника генпрокурора була вмотивована захистом приватних клієнтів приватної юридичної фірми, наперекір державним інтересам.

Також у мене є підстави вважати, що Касько розірвав стосунок з приватною юрфірмою тільки формально, що "Арцінгер" виконує роль бек-офісу при генпрокуратурі, де кипить робота над проектами "реформування прокуратури" та "повернення активів" у вигідному для клієнтів "Арцінгера" руслі.

Отже, що ми маємо в сухому залишку через таке переплетіння інтересів?

Перше: програш держави, адже генпрокуратура не перейняла Латвійську справу і 80 млн доларів, Печерський суд зняв майно з палива Курченка, що створює проблеми Мінобороні та Мінпаливенерго

Друге: перемогу "Роснафти", яка добилася зняття арешту з палива та має своїх агентів серед політично-впливових осіб.

Це вимагає негайної реакції. Зокрема, якщо є підозри (а вони безумовно є), що має місце конфлікт інтересів, необхідним є відсторонення зацікавлених осіб від тих державних справ, де вони можуть використовувати свої посади для захисту інтересів приватних клієнтів.

До речі, серед постмайданівських приватних клієнтів "Арцінгера" є не лише "Роснефть". Юрфірма "Арцінгер" захищає інтереси деяких "колишніх". І скажіть, як з таким багажем вихідці з "Арцінгера" можуть бути ефективні в поверненні коштів виведених Януковичем та його поплічниками?

Також зауважу, що вплив українського захисника "Роснафти" не обмежується посадовцями. "Арцінгер" має інструмент маніпуляції громадською думкою. Він організовує на захист інтересів клієнтів цілий перелік розкручених спікерів з числа громадськості та навіть народних депутатів.

Адже, коли підписувався договір з дочкою "Роснафти", засновником "Арцінгера" був Тимур Бондарєв, зараз він керуючий партнер. Паралельно він - член правління Transparency International в Україні. Це українське представництво міжнародної антикорупційної громадської організації. По суті, вона є лакмусовим папірцем для іноземних урядів та інвесторів в питаннях корупції в Україні. Її думка впливова в посольствах західних держав, серед українських громадських реформаторів, у ЗМІ.

Тому виходить, що в Україні оцінюванням корупції займається структура, що керується особою, серед клієнтів якої учасники найскандальнішої корупційної схеми часів Януковича!!!

Як все брудно! Однак треба розуміти, що в Україні війна. Ми стримуємо потужного загарбника – Російську Федерацію. Вони застосовують різні механізми вербування солдат в свої ряди. І Україна повинна давати відсіч на всіх фронтах. А розібратися, хто на чиїй стороні, насправді просто. Є одне мірило – державні інтереси. У вищевикладеній історії цілий ряд впливових осіб знехтували державними інтересами на користь навіть не приватних, а інтересів ворога.

Джерело: "Українська правда"