Нобелівський лауреат: Хочете бути успішними — вчіться спілкуватися з людьми

Завдяки своєму концепту технологічного підприємництва Ви відомі не лише в Ізраїлі, а й у всьому світі. Чи можете Ви пояснити нашим глядачам, у чому полягає даний концепт?

Я почав працювати над ним ще у студентські роки у Ізраїльському технологічному Інституті Техніон, де я вивчав інженерні науки. Дух Техніону готував нас до того, що коли ми закінчимо його, то будемо настільки хорошими спеціалістами, що кожен захоче найняти нас. І тоді я сказав собі: "А якщо я хочу відкрити свій власний бізнес з розробки технологій?" Цьому Техніон не навчав. Тож коли у 1996 році мене підвищили до посади професора, я подумав: "От тепер я можу робити все, що заманеться!" І я започаткував курс з технологічного підприємництва, щоб навчити студентів Техніону як розпочати свій стартап, як відкрити власний бізнес. Я почав викладати цей курс у 1997 році, тобто він існує вже 29 років і повсякчасно зростає, нараховує сотні студентів. Саме у цей період часу Ізраїль став країною стартапів, прямо як назва книги (йдеться про книгу Start-up Nation: The Story of Israel's Economic Miracle | Країна стартапів: Історія економічного дива Ізраїлю, видана у 2009 році — прим. ред.).

Чого ж потребує держава, щоб стати країною стартапів?

Для того, щоб розвинути інноваційне та підприємницьке суспільство, треба не тільки вводити інновації, але й використовувати їх для створення продукту. Тож для цього потрібні як інноватори, так і підприємці. Інколи ці якості поєднуються в одній людині, інколи - ні. Для цього потрібно декілька речей. По-перше, це суспільство, що здатне підтримувати. Уряд Ізраїлю дуже сильно підтримує підприємництво, це стосується як грошового забезпечення, так і інших послуг. По-друге, дух нації. Необхідне особливе відношення народу до змоги приймати ризики. У світі багато країн, у яких поразка прирівнюється до ганьби. Наприклад на Дальньому Сході, де люди не здатні ризикувати, але не в Ізраїлі. Наша країна готова ризикувати. Коли я виступаю з лекціями по світу, я завжди повторюю свою мантру: "Поразка - це нормально. Починай спочатку. Тепер ти — досвідчений підприємець, почни спочатку, і наступного разу в тебе буде більше шансів". Ось як ми робимо це в Ізраїлі.

Таке бачення є лише у Ізраїля, чи й інші країни притримуються цієї філософії?

Країною-матір’ю підприємництва є Сполучені Штати Америки, там все і почалося. Свобода духу, можливість та бажання ризикувати. Впав — підвівся. Подивіться на дитину, яка тільки-но почала вчитися ходити. Вони падають та підіймаються, падають-підіймаються, і за два дні починають ходити. Тут так само: поразка — це нормально, почни знову. Повертаючись до попереднього питання, необхідний також і національний характер. І у цьому випадку, як для Ізраїля, так і для США необхідна ще й підтримка спільноти. У минулому, коли мешканець Ізраїлю казав своїм друзям: "Я збираюся відкрити новий бізнес", — вони відповідали: "Ти що! З глузду з’їхав? Ти програєш і втратиш все!" А от тепер вони кажуть: "Нічого собі! Вау! От би і я так міг!" Це зовсім інше ставлення, заохочення індивіда для відкриття власного технологічного підприємства.

Як саме уряд може пітримувати підприємця?

Уряд Ізраїлю у наприкінці 1980 років зробив одну мудру річ. Він звернувся до світу з наступним: "Якщо ви інвестуєте в наш венчурний капітал, то ми стаємо партнерами. Ви інвестуєте 60%, а ми — 40%, чим беремо на себе 40% ризику". Відразу ж країна отримала величезний грошовий потік. Кінець цієї історії взагалі виявився вкрай цікавим. Тому що протягом декількох років, Ізраїль в цілому інвестував 100 мільйонів доларів, але через декілька років потреба в уряді відпала, бо гроші продовжували надходити. Тобто вони взяли ці 100 мільйонів та перетворили їх на 40 мільйонів доларів доходу. Іншими словами, вони не тільки залучили багато грошей у венчурний капітал, але й уряд заробив пристойну суму, коли долучився до цього процесу.

У кожному місті Ізраїлю є консультаційні центри для підприємців. Якщо у них виникають питання, вони можуть прийти туди та отримати відповіді. Уряд надасть гроші для стартапів у їхньому зародковому стані. Також багато підтримки надходить від янголів — це люди, які зазвичай продають компанії і, маючи декілька сотень мільйонів доларів у кишені, реінвестують їх у стартапи за колом своїх інтересів. Люди отримують ці гроші з гарними порадами, підтримкою, зі знанням ринку певної галузі.

Питання, що буде вкрай цікавим українцям. Чи були чисельні війни між Ізраїлем та іншими країнами перепоною для розвитку технологічного підприємництва?

Я не знаю, що саме ви маєте на увазі під словом "війни". Просто зараз існує певна напруга та деякі протистояння та проблеми зі смертниками. Ми не визначаємо це поняттям "війна", це напруга. Так, було декілька війн між Ізраїлем та іншими країнами, а потім — війна з терористами. Але Ізраїль — це місце, де ми жили сотні років, це все почалося не вчора, і у нас нема доброзичливих сусідів. Деякі з них більш дружні, інші — не настільки, але, тим не менш, ми звикли до цього, і це не впливає на дух людей. Тож, якщо у людей є підприємницька жилка, вони займаються бізнесом та починають стартапи. Ситуація в Ізраїлі — це даність, з якою ми уживаємося. У Ізраїля дуже сильні війська. Але їх можна віднести до підрозділу хай-тек. Бо кібервійська — є важливою частиною армії. Тож люди, які пройшли військову службу — а їх тисячі, — стають експертами у цій галузі, вони йдуть з війська та починають свої стартапи. Але це ще не все. Вся система, яка займається розробкою військової техніки, може використовуватись для громадських потреб. Якщо ти відправляєш супутник до космосу, він може бути не лише військовим, але й комунікаційним.

Як Ви оцінюєте шанси України? Чи готова вона до подібних інновацій, чи є якісь умови, які ми спершу повинні виконати?

Першочергова річ, якою ви повинні зайнятися, це — боротьба з корупцією. Це перший пункт мого списку умов, які повинна виконати країна, яка стоїть на шляху створення підприємницького суспільства. Це важке завдання, але його необхідно виконати. Якщо порівнювати Ізраїль та Україну, то Ізраїль менший за розмірами та кількістю населення. Вас — 45 мільйонів, а нас — всього 8. Тим не менш, ВВП на душу населення в Ізраїлі складає 37 тисяч доларів, а тут - 2 тисячі. Це величезна різниця! Ви не можете дозволити собі розкіш інвестувати великі суми у підприємництво, але ви можете підготуватись до цього заздалегідь. Почати вчити людей підприємництву в університетах та випускних класах. Почніть вчити та говорити про це. Якщо ви хочете, щоб наступне покоління було підприємницьким, ви повинні виховувати більше науковців та інженерів. Саме тому я почав навчати дітей у садочку та маю телепередачу для першокласників про науку. Справжню науку, ніяких фокусів-покусів, лише базисна наука для малих дітей. І це їм подобається!

Зміни, які потрібно внести задля боротьби з корупцією, стосуються лише уряду, чи народ також повинен якось змінювати свій менталітет?

Це довгий процес. Якщо ваш прем’єр-міністр отримує зарплатню в 300 доларів, а люди, якими він керує, отримують ще менше, то повинен існувати якийсь чорний ринок, бо без нього неможливо жити. Його потрібно позбутися. Повільно та впевнено, але ви повинні зробити це національним пріоритетом для боротьби з корупцією. На це можуть піти роки, але це необхідно зробити.

Чи повинні ми також реформувати і нашу систему освіти задля того, щоб досягти певного результату?

Я нічого не знаю про українську систему освіти, але давайте припустимо, що вона така ж, як і в усьому світі. Я вважаю, що вивчення математики, фізики, хімії, біології це дуже важливо. Це стосується й літератури, музики, мови — важливо, щоб українці знали свою мову і могли вільно нею спілкуватися — це основа у всьому світі. Я вважаю, що у вас хороша система освіти. Але я не знаю стосовно системи вищої освіти. Увесь мій візит до України складається з інтерв’ю, і я не встиг поспілкуватися зі студентами, тому я ніяк не можу це прокоментувати.

Під час саміту в Давосі ми дізналися про запровадження концепту нової, "четвертої промислової революції". Чи можливо, що ми дійсно отримаємо нову промислову революцію?

Я не бачу промислової революції, натомість бачу промислову еволюцію. На те, щоб розробляти нові продукти йдуть роки. Тож я не сприймаю це як революцію, окрім, мабуть, сфери медицини, де, сподіваюсь, з’явиться краще розуміння причин появи серйозних захворювань та боротьби з ними. Але, стосовно технологій, це — більшою мірою еволюція.

Якщо ми повернулися до науки, декілька десятиліть IT-галузь вважалася королевою наук, була дуже популярною, швидко розвивалася. Як Ви вважаєте, чи з’явиться у майбутньому нова королева наук?

Я думаю, нею стануть медицина та біотехнології. Ми починаємо краще розуміти, як працює наше тіло. Це призведе до розвитку у сферах медицини та фармакології. Якщо б я міг вказувати людини, що їй вивчати, то я би точно направив її до галузі біотехнологій.

У 60-70-их роках минулого століття дуже популярними були дослідження космосу. Чи не думаєте Ви, що зараз інтерес до космосу спадає, через розвиток вищезазначених галузей?

Питання постає у іншому. Які саме інтереси до цього мають США? Бо вони першохопрохідці не тільки у сфері вивчення космосу, а й біотехнологіях та медицині. Це залежить від бюджету NASA, Національного інституту охорони здоров'я та інших урядових органів. Іншими словами, вони задають шлях, а інші країни вже за ними слідують.

Чи думаєте Ви, що приватне підприємство у цих площинах також може мати успіх?

Так, може. Але його шанси на поразку будуть більшими, ніж, скажімо, у NASA. І все через те, що NASA може надати набагато більшу підтримку проекту, ніж будь-який приватний підприємець. Це стосується і робочої сили, і знань, і історії успіхів. Так, для підприємця завжди знайдеться місце у будь-якій галузі, але у цьому випадку у NASA більше шансів.

Чи можна на даному етапі чи у майбутньому назвати Китай головним конкурентом Сполучених Штатів?

У Китаї є гроші, хоч і весь світ наразі переживає важкі часи. Але уряд Китаю може інвестувати гроші у великі проекти. Вони можуть збудувати потужну інфраструктуру, відбувається масове переселення з сіл до міст, рівень урбанізації зростає. Я слідкую за ухваленням рішень китайським урядом і вважаю, що вони здебільшого є достатньо логічними. Мине багато років, перш ніж науковий потенціал Китаю можна буде порівняти з науковим потенціалом США чи навіть Європи. Тим не менш, їхній прогрес з кожним роком стає все помітнішим. Вони публікують все більше наукових робіт. До того ж, ці роботи стають кращими. Я не знаю, чи стануть вони суперниками, але вони приєднаються до лідерів наукової думки світу.

Коли ми говоримо про систему наукових досліджень, яка базується, перш за все, на університетах, чи не вважаєте ви її занадто громіздкою та повільною для швидкого сучасного світу? Особливо у порівнянні із комерційним сектором, який є динамічнішим. Можливо, варто змінити університетську систему?

Не думаю, що ви бачите університетську систему освіти з того ж боку, що і я. Але якщо вам потрібен певний показник — подивіться на людей, що отримують Нобелівську премію. Ким ми є? Ми — професори університетів. Університети — це краще місце для революцій, відкриттів. Авжеж, у багатьох компаній величезні дослідницькі центри, але їхні ресурси підв’язані до розвитку продукту, який вони виробляють. У них нема свободи духу, як в університеті. Ось чому так важливо підтримувати університетські дослідження без негайного прибутку. Саме там люди, що отримують премії, спричиняють справжні революції, а от в компаніях творять еволюцію. Це не означає, що еволюціонувати легше. Навпаки — це робити важко. Важче розробити продукт, ніж зробити відкриття, що у більшості випадків відбувається випадково. Але чітко бачимо певний тренд: більшість революцій відбувається в університетах, а еволюцій — у бізнесі.

Що б Ви порадили молодим людям, майбутнім студентам? Які навички потрібно розвинути, щоб досягти успіху?

Подивіться на успішних людей. У них всіх є одна спільна риса — емоційний інтелект. Вони знають, як спілкуватися з людьми. Вони бачать іншу людину, вислуховують її та розуміють, що ця людина говорить вербально та своєю поведінкою. Вони співвідносять себе з іншими людьми. Це жодним чином не відноситься до ділових навичок, а до того, як ви розмовляєте з людьми. Адже спілкування — найважливіша частина будь-якого соціального процесу. Тому емоційний інтелект — це важливо. Також важливо розвивати певні навички. Давайте поговоримо про вчених. Моєю рекомендацією для тих студентів, які бажають стати вченими, буде наступне — ви маєте володіти двома речами. По-перше, мати широкий спектр знань, знати математику, фізику, хімію, біологію, загалом усі природні науки. По-друге, знайти область, в якій ви станете експертом та будете в ній себе постійно вдосконалювати. Якщо ви виконаєте ці дві умови, то я обіцяю вам блискучу наукову кар’єру.

Чи вважаєте Ви, що гуманітарні науки, на відміну від точних, здобутки яких легше монетизувати, зараз знаходяться у кризі?

На жаль, їх не можна назвати науками у прямому сенсі слова. Знаєте, наука та технології дають нам життя, література, поезія та мистецтво додають якості нашому життю. Тож нам потрібно і те, і інше. Нам потрібні гроші, щоб купувати хліб, це — технології, основа. Але нам також потрібна і якість у житті, ми хочемо послухати музику, сходити на балет, у кіно — все це сфери гуманітарних наук.