Чому українцям потрібен інститут президента. Молдавський урок для України

Через 16 років після відмови від прямих виборів президента Республіки Молдова в сусідній країні знову повертаються до загальнонародного голосування. Робиться це дивним чином. Планувалося, що висловитися щодо форми обрання президента зможуть громадяни на загальнонародному референдумі або ж конституційні зміни будуть проголосовані в парламенті. Але в результаті питання про те, як обирати президента країни, було вирішено в конституційному суді. Судді просто скасували зміни, ухвалені парламентом у 2000 році, бо вирішили, що вони не відповідають основному закону. І тепер новий президент Молдови буде обиратися всенародно.

Про те, що молдавська демократія стала заручницею парламентського обрання президента, говорилося вже давно. Власне, ще в 2000 році про це попереджали співгромадян багато політиків, у тому числі і останній всенародно обраний президент Молдови Петро Лучинський. Але до думки про необхідність збереження всенародних виборів тоді не дослухалися.

Спочатку наслідки зміни конституції не були очевидними. На парламентських виборах в Молдові незмінно перемагали комуністи, які обирали свого лідера Володимира Вороніна президентом. По суті, саме тоді Молдова і стала справжньою президентською республікою, бо всі рішення ухвалювалися в кабінеті голови держави, а уряду і парламенту доводилося хіба що з ними погоджуватися. Суть цих змін стала очевидною тільки після того, як монополія комуністів на владу була зруйнована і до влади прийшов альянс проєвропейських партій.

З цього самого дня пост президента - заручник партійних амбіцій. Коаліційні партнери кілька років поспіль взагалі не могли обрати нового голову держави. Коли, нарешті, компроміс був знайдений, новому президенту Ніколає Тімофті так і не вдалося стати сильним керівником країни. Він ніколи не займався публічною політикою, не мав особливого авторитету в суспільстві і змушений був безсило спостерігати за партійними чварами, які призвели до цілої низки політичних і економічних криз. Наслідки цих криз ще дадуть про себе знати.

У цій ситуації обрати авторитетного президента - значить підтримати державні інституції, що втрачають свій авторитет. Не випадково опитування, які по гарячих слідах проводять в мережі молдавські інтернет-видання, демонструють, що понад 90 відсотків учасників хочуть загальнонародних виборів. Так що це - не просто рішення конституційного суду, а ще й суспільний запит. Запит на стабілізацію влади.

І одночасно - відповідь тим в Україні, хто виступає за відмову від парламентсько-президентської моделі країни на користь парламентської республіки. Звучить, звичайно, заманливо. Але не в ситуації, коли партії - це ще і клани. Тоді країна негайно перетворюється в об'єкт кланових амбіцій.

Зрозуміло, що в парламентсько-президентській республіці і сам голова держави повинен усвідомлювати свою роль і вчитися ефективно співпрацювати з парламентом і урядом. І це вже залежить від особистих якостей всенародно обраного президента - як державного діяча, як політика і як громадянина. Але шанс стати "справжнім президентом" з мандатом від народу є у кожного.

А ось в парламентській республіці пострадянського зразка зменшення ролі голови держави одночасно призводить до деградації самої держави. І про це нам просто варто знати.