Сенченко: Висока ймовірність, що в 2017 ми зможемо повернути Крим і Донбас

Рівно два роки тому в Криму відбувся так званий "референдум". Таким чином, Кремль спробував "легітимізувати" окупацію півострова. Які перспективи повернення Криму Еспресо.TV.. запитав у людини, яка не з чуток знає про ситуацію на півострові.

Кримчанин Андрій Сенченко до анексії, будучи народним депутатом, очолював місцевий осередок ВО "Батьківщина". У березні 2014 року був призначений тимчасово виконуючим обов'язки заступника голови Адміністрації президента. Тепер Сенченко голова громадського руху "Сила права". Екс-нардеп розповів Еспресо.TV. про свій сценарій повернення Криму і промахи української влади в цьому напрямі.

Чи була можливість уникнути референдуму?

Там не було референдуму, а лише його імітація. Чи могли ми перешкодити окупантами зімітувати там якусь дію? На окупованій території ні. Інша справа, що ми могли зробити щось, що усунуло б грунт для проведення референдуму.

Цим "чимось" могла стати зміна влади в Криму до 27-го лютого. Складно спрогнозувати, що було б потім. Росія могла зважитися на військову окупацію. Але тоді у них би вже не було можливості використовувати інструмент кримської влади для псевдолегітимізації так званого "референдуму".

Згідно зі стенограмою засідання РНБО від 28 лютого 2014 року, в якому Ви брали участь, введення воєнного стану на початку окупації підтримав тільки Олександр Турчинов. Чому?

Я і зараз кажу, що в 2014-му році цього не можна було робити. На той момент військовий стан довелося б вводити на всій території нашої країни. Коли почалася окупація Криму, пряма загроза військового вторгнення була з боку Чернігова, Харкова, Донецька, Луганська.

Уявіть: ми вводимо на всій території країни військовий стан, Конституція в цьому випадку нам забороняє проводити вибори. Відповідно, у нас би до сих пір Турчинов був би в.о. президента. А Янукович був би легітимним президентом нашої країни, якого згодом завезли б на Донбас і посадили б у Донецьку. Після цього сказали б, що розкол в країні, громадянська війна. Без легітимно обраного президента  країна не могла б розраховувати ні на яку підтримку.

Який Ви бачите стратегію повернення Криму до складу України?

Є кілька основних моментів. Перше - економічний тиск. Були довгі дебати на тему товарної блокади Криму. Вона однозначно потрібна. Крим - не острів, туди існують інші способи доставки продуктів. Коли держава під тиском суспільства була змушена погодитися на цю блокаду, всі розуміли, що голоду там не буде. Це не її мета. Основне завдання блокади - підвищити ціну окупації. Ось і виникла проблема в дорожнечі доставки тоді, коли рівень платоспроможності населення не дуже високий.

Про які цифри йдеться?

Для забезпечення життєдіяльності Кримського півострова кожен день потрібно завезти 20 тис. тонн товарів як мінімум. Це 10 поїздів. Те, що ми припинили ганебну торгівлю через лінію розмежування, не означає, що цифра зменшилася. Просто товару складніше потрапити в Крим.

Є й інші моменти. Наприклад, для стійкого енергопостачання півострова Росії необхідно інвестувати приблизно 5 мільярдом доларів. Згідно з нормою російського злодійства потрібно множити на два. Виходить 10 млрд. доларів тільки в тему енергозабезпечення. А це для путінської Росії непідйомна ціна.

Судячи з ваших слів, Ви є прихильником економічно-політичного сценарію повернення півострова?

Я є прихильником того, що свою країну треба захищати, а території звільняти. Крім економічного аспекту, є пролонгований тиск - це юридичні зусилля.

Хороший приклад - війна Іраку з Кувейтом. Вона тривала дві доби. 7 місяців Кувейт був окупований Іраком. Загальна сума претензій, які Кувейт пред'явив країні-агресору, становила 452 млрд. доларів. Саддама Хусейна давно немає, а населення Іраку все ще платить.

У нас уряд навіть не приступив до осмислення цієї суми. Яценюк щось говорив про трильйон гривень, тобто 40 млрд. доларів. Це не покриє навіть шкоди населенню, не кажучи вже про державу і бізнес. Агресор повинен розуміти, що кожен день окупації і кожен день війни збільшить рахунок, який потім доведеться оплачувати.

Чи розглядаєте Ви можливість повернення Криму шляхом переговорів?

Наша країна має право не просити,  а вимагати того, щоб переговори йшли в Будапештському форматі. Коли світова спільнота попросила нас віддати ядерну зброю, нам давали гарантії. До Будапештського формату можуть підключатися і Німеччина, і Франція, і Прибалтійські країни. Останні, як ніхто інший, розуміють наслідки того, що може бути, якщо Путіна вчасно не зупинити.

Мої сусіди по вулиці (офіс Сенченко знаходиться на Банковій, - ред.) Кажуть, що він не сяде за стіл переговорів. Але на першому етапі важливо, щоб за цей стіл сіли гаранти, для вироблення заходів з примусу путінської Росії до миру. Там буде тільки два питання - відновлення миру і територіальної цілісності. Без будь-яких застережень - і Крим, і Донбас.

Скільки часу займе цей процес?

Є висока ступінь ймовірності того, що в 2017 році ми зможемо повернути Крим і Донбас. Я зовсім не вірю президенту, який говорить про термін до кінця цього року для Донбасу. Порошенко збирається не повертати Донбас, а підіграти Кремлю, погоджуючись на фейкові вибори. Йдеться про імітацію повернення.

Я ж кажу про повноцінне повернення, коли там не буде російських військ. Коли там буде відновлена ​​українська влада, тоді вся повнота відповідальності за економіку і соціальну сферу ляже на Україну. Я говорю про 2017 рік не тому, що мені так хочеться як кримчанину, а тому, що до цього є передумови, як всередині нашої країни, як в Росії, так і за її межами.

Про які конкретно передумови всередині Росії йдеться?

У РФ тане золотовалютний резерв. Якщо темп збережеться, в 2017-му почнеться руйнування основ держави і економіки. У Росії є компоненти, на яких тримається режим. Вони фінансуються сповна. Це репресивні органи, підводний флот, космічне супутникове угруповання, ядерна зброя, стратегічна авіація. Це ті компоненти, які фінансуються як годинник.

Таким чином, все погіршення відчувають пенсіонери, бюджетники і реальний сектор економіки. З'являється невдоволення в суспільстві. Плюс до цього ціна на нафту згубна для Росії. Прогнози говорять, що така ситуація збережеться і це теж сприятливий для нас фактор.

У разі повернення Криму під контроль української влади, що там має відбутися: вибори, референдум?

Нехай це для когось прозвучить жорсткувато, але Крим буде повертатися не голосами кримчан. Процес відбуватиметься, зрештою, за столом переговорів в Будапештському форматі одночасно з вирішенням завдання по Донбасу. Інша справа, що зараз українська влада не повинна пасивно очікувати, коли це станеться.

Дуже важливо продумати модель майбутнього для Криму і Донбасу. Припустимо, нерозумно відновлювати економіку Донбасу в тому вигляді, в якому вона була. Треба людям пояснити, що є альтернатива тим відносинам, коли правили клани, а більшість були в стані рабів.

Плюс до цього є непросте завдання - це концепція відповідальності. Я кожен день спілкуюся з багатьма кримчанами, і люди вібрують. Ось навіть просто приїхати сюди. "А раптом мені там чогось ...". Ти що служив окупантам, змінив присяги? "Ну, я ж на заводі працюю".

Як, на вашу думку, потрібно вчинити з населенням окупованого Криму по його поверненні Україні?

Українська влада повинна заздалегідь пояснити, що при деокупації Криму буде застосовуватися наступна формула. Тим, хто оселився в Криму після окупації, буде дана доба на те, щоб зібратися і покинути територію держави Україна. Адже вони прийшли разом з окупантами.

Тим, хто жив в Криму до початку окупації, буде дано вибір: якщо ви хочете бути російськими громадянами, то здавайте свій український паспорт і вам оформляється довічно вид на проживання. Ви спокійно живете, але не голосуєте, не обирається як громадяни іншої держави, і пенсії вам платить Росія.

Якщо ви заявляєте, що ви громадяни України - то здаєте російський паспорт і користуєтеся всіма правами громадян України. Ні для кого немає ніякої загрози.

Хто повинен буде понести кримінальну відповідальність?

Я попросив нашу прокуратуру Криму протрактувати максимально широко, які категорії посадових осіб України на півострові підпадають під кримінальну відповідальність за співпрацю з окупантами. Туди потраплять: починаючи від Аксьонова - закінчуючи сільським дільничним. Останній був при "білих" сільським дільничним, при "червоних", при "махновцях", він при всіх там сільський дільничний.

Якщо так широко трактувати, то це буде, з членами сімей, третина населення Криму. Звичайно, ми не можемо так вчинити. Повинен бути підготовлений закон про амністію, який залишить в поле зору кримінального кодексу 3-5 тисяч осіб. Це будуть військовослужбовці, котрі зрадили присязі, судді, прокурори, верхівка органів виконавчої влади, МВС. Цих будемо судити, або вони втечуть до деокупації. А решта потрапляють під амністію, це повинно бути зроблено заздалегідь.

Далі: є ще одна категорія людей, які активно співпрацювали з окупантами, займалися колабораціоністською діяльністю, але вони не підпадають під дію кримінального кодексу. Наприклад, члени рядових виборчих комісій, які проводили референдум або вибори в окупаційні органи влади. Відповідно повинен бути підготовлений закон про відповідальність за колабораціонізм.

Під дію цього закону повинні потрапляти і ті, хто за межами кримінального кодексу, і ті, кого амністували. Вони понесуть адміністративну відповідальність. Якого роду? Тут я викладаю свою думку, тому що точаться суперечки з фахівцями на цю тему.

Перше: вони повинні втратити право на державну службу на досить тривалий термін, умовно 10 років, вони повинні втратити право працювати в складі виборчих комісій. І, по-хорошому, вони також повинні втратити право на 10 років як обирати, так і бути обраними.

Це дозволить в Криму в досить швидкі терміни провести нормальні вибори. Коли громадяни України, які на підставі паспорта та в голові своїй громадяни України, будуть робити усвідомлений вибір.

Чи правильно ми розуміємо, що Крим Україні буде віддавати вже не Путін?

Насправді Росія пішла на позамежний крок. Їм простіше було б відступати, якби Крим залишився в статусі Абхазії або Придністров'я. Але російське суспільство дуже схильне маніпуляціям з боку своєї влади і ЗМІ. І тому при наявності політичної волі і якоїсь концепції, я думаю, вони в змозі все це загорнути в яскраву обгортку, яка під оплески буде сприйнята "піпл" в Російській Федерації.

Завтра просто скажуть, що "ми виконали історичну місію в неясний для України час, захистили російськомовний Крим". Вони зараз кажуть, що немає в Конституції РФ механізму виходу - ну так скасуйте рішення про вхід. Для Росії юридичних перешкод не існує.

У Путіна ще теоретично, навіть на тлі всіх цих жертв і бід, які він приніс Україні, є можливість вирішити ситуацію і отримати якісь гарантії від Заходу. Який вибір він зробить - мені складно сказати.

Координатор блокади Криму Ленур Іслямов в кінці минулого року заявив про створення батальйону імені Номана Челебіджихана, "який наближатиме звільнення Криму". Уже на той момент, за словами Іслямова, форму їм постачало Міністерство оборони Туреччини. У зв'язку з останніми подіями, як Туреччина може вплинути на процес повернення півострова Україні?

Багато що з того, що говорить Іслямов - це важливі речі. Вони постійно нервують окупаційну владу в Криму і Кремлі, які постійно перебувають в стані стресу. Чим більше - тим краще для нас. Коли Іслямов заявив, що вони планують розпочати морську блокаду Криму - миттєво нагнали спецназ в Керч. Це витрати, якісь зусилля, відволікання на цю задачу. Це теж елементи психологічної війни проти агресора.

Я не думаю, що Туреччина бачить розв'язку у військовій агресії. Важливим є те, що Туреччина на боці України в цьому питанні. І те, що велика чіткість в цій позиції утворилася в результаті дій Росії в Сирії. Але при цьому ми повинні розуміти найголовніше, що у кожного з наших партнерів, сусідів є свої національні інтереси.

Ніколи на 100% національні інтереси наших сусідів не співпадуть з нашими інтересами. І так в усьому світі. Ніхто, крім нас, не зможе відновити суверенітет на нашій території.

Що отримають кримські татари в новому Криму, який ми повернемо?

Крим - це дуже складний регіон, багатонаціональний. І там важливо зробити так, щоб він процвітав в єдності всіх людей, які там живуть. Безумовно, кримські татари мають права, пов'язані з тим, що це корінний народ, більш того, цього народ, який свого часу несправедливо постраждав. Кримські татари, кримчаки, караїми, греки ... Але природно чисельно найбільшою мірою кримські татари.

Безумовно, ця концепція завтрашнього Криму не повинна вироблятися десь під килимом без участі Меджлісу. Це повинен бути результат консенсусу. Тому що нам дуже важливо, щоб у нас одні конфлікти з державою-агресором не перетекли насправді у внутрішні конфлікти в зв'язку з неадекватністю моделі майбутнього Криму і Донбасу.