Норвезький філософ: Ви не повинні забувати, проти чого боролися на Майдані

Хто такий сучасний філософ? Людина з іншої планети, зайнята розмислами про буття, далекими від проблем сьогодення? Норвезький публіцист та філософ Ларс Свендсен розвінчує цей стереотип. 

Привітний інтелектуал, Ларс Свендсен професор Університету Бергена. Він постійно спілкується з молоддю, пише книжки. Першою, яка і принесла йому популярність завдяки нестандартному погляду на звичні речі, стала "Філософія нудьги". 

Після цієї книги побачили світ "Філософія страху", "Філософія зла" та інші дослідження-розмисли, які були перекладені 27 мовами. Тепер в українському перекладі вийшла його книга "Філософія свободи", яку автор особисто презентував під час "Книжкового Арсеналу".

Про важливість свободи, боротьбу за неї на Майдані та про деструктивну корупцію норвезький філософ Ларс Свендсен розповів в інтерв'ю Еспресо.TV.

Ви казали, що книга написана на захист свободи, яка є найвищою цінністю. Чи варто за свободу проливати кров?

Я думаю, що свобода – це вирішальна річ для усвідомлення себе людиною. Ми єдині істоти, які мають відчуття моральності. Ми ті, хто може задуматись і зробити вибір. Ми маємо альтернативу, можемо збагнути, що для нас краще, що слід обрати і, таким чином, сформувати своє життя.

Саме тому свобода для нас є такою важливою. Саме тому ми готові покласти свої життя за неї, тому ми боремося за свободу. Свобода є вираженням нашої ідентичності. Вона і робить нас унікальними з-поміж інших істот.

У людини є лише один шанс обрати собі таке життя, яке вона хоче. Тож за це варто боротися. Тому, наприклад, і легко було для такої кількості людей вийти за свою свободу на Майдан.

Ви знаєте про нашу Надію Савченко? 

Так, я читав про незаконно утриману Росією українську льотчицю. Але, боюсь, я не знаю всіх деталей справи. 

Звісно, борючись за свободу і справедливість, вона ризикує життям. Але ми всі маємо спитати себе: чим я найбільше переймаюсь і що для мене важливіше? Свобода – це усвідомлення життєвих цінностей. Це реальний інструмент заради того, що важливо для тебе. 

Кажуть, що свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. Чи означає це, що свобода має межі? Хто їх має встановлювати?

Так. Я думаю, що обмеження свободи має бути. Наприклад, обмеження правилами закону. Без сумніву, є базові права, які ніхто не може забрати. Вони існують не лише в демократичному суспільстві. Це такі права, як свобода від тортур, свобода від вбивства тощо. Це права, які забезпечує обмежувальний закон.

Такі обмеження свободи мають бути закладені в закон, і всі мають бути рівними перед ним. У такому розумінні для нормального життя головне побороти, зокрема, корупцію. Тому що корупція підриває ліберальні закони, корупція руйнує рівність всіх перед законом. Боротьба з корупцією також надзвичайно важлива для того, щоб займатися бізнесом в країні. 

Чи означає це обмеження, що свобода сама себе виключає? Адже обмеження свободи - це вже не свобода, але її обмеження потрібно для свободи іншої людини.

Вся свобода має обмеження. Питання лише в тому, де ви проводите цю межу і як ви її проводите.

Немає свободи просто як такої. Це не щось таке, що ви собі уявили. У кожної свободи є рамки. Але вони мають бути визначені законом. І верховенство права в цьому сенсі є вирішальним. 

У книзі ви засуджуєте тих, хто вважає, що з політичних міркувань свободою можна пожертвувати. Чи означає це, що можна змінювати свої політичні переконання заради свободи?

Багато людей кажуть, що їм загрожує тероризм, і тому вони мають жертвувати деякими свободами для власної безпеки. Але я маю сказати: ні, в жодному разі!

Зазвичай, єдиною відповіддю тероризму є втеча. Кажуть, що перед загрозою тероризму ми повинні обмежити свою свободу заради більшої безпеки. Я вважаю, що такого не повинно бути. Ми маємо робити все так, як було раніше. Адже чого хочуть терористи? Щоб про них знали, читали в ЗМІ, хочуть інакше визначити нашу свободу, обмежити її. 

Якщо говорити про ІД, головний ворог терористів – це світова демократія. Вони роблять все можливе для того, щоб дестабілізувати ліберальну демократію у світі через терористичні акти.

І не лише вони. Наприклад, пан Путін так само робить усе, щоб дестабілізувати ситуацію в світі. Він робить це через фінансування, скажімо, організацій правого спрямування у Франції чи Німеччині. 

Як ви ставитеся до боротьби українців за свободу на Майдані?

Я щиро підтримую вашу боротьбу. Але зараз багато українців кажуть, що вони розчаровані. Насправді, не треба думати, що шлях до ліберальної демократії простий. Будування демократичного суспільства потребує дуже багато часу в будь-якій країні. Це тривалий процес.

Якщо люди зараз жаліються, що потрібен сильніший лідер, шкодують за авторитарною системою, згадайте, з чого почався Майдан. Чому ви відкидаєте ті принципи, за які стояв Майдан? Ви не повинні забувати, за що та проти чого ви боролися! 

Якщо свободу хтось може забрати або обмежити, чи значить це, що хтось має право давати її людям? Інакше виходить, що свобода сама по собі є природна якість людини, а ви на початку книги це заперечуєте. 

Є різні рівні свободи. Ніхто не може бути абсолютно вільним. Ви можете дати комусь більше свободи, наприклад, через задоволення базових потреб, як-то: в їжі, одязі тощо. В цьому сенсі ви можете сприяти їхній свободі. Але ви можете і обмежити свободу, наприклад, якщо ув'язнете людину. 

Коли ми говоримо про базові права, зазвичай ми розглядаємо свободу, яка вільна від втручання. Втручання уряду, в першу чергу. Але за забезпеченням цих свобод стоїть набагато більше, ніж просто відсутність втручання. 

Якщо говорити про свободу загалом, це спроможність людини вибрати той стиль життя, який краще задовольнить її порівняно з іншими. І така свобода вимагає від влади не лише невтручання, а й належного забезпечення права на освіту, охорону здоров'я, забезпечення достатніх матеріальних ресурсів. 

Відбирати в когось свободу - це теж свобода?

Якщо ви відбираєте чиюсь свободу, так, це теж вияв вашої свободи. Але це протиправне її використання. І з цим не можна миритись. Свобода реалізується тією мірою, якою вона не перешкоджає свободі інших.

Першою вашою книгою була "Філософія нудьги", потім страху, моди. Тепер ви досліджуєте свободу. Чим займатиметесь далі?

Я ще точно не вирішив. Планую досліджувати або свідомість тварин, як вони думають, або філософію смерті.

Фото: Вікторія Руденко