Ребекка Хармс: Ядро стратегії Путіна проти України – зупинити процес реформ

З пані Хармс ми спілкувались у день її візиту до Чорнобильської зони, а напередодні вона брала участь у дискусії щодо відмови від атомної енергетики. На її переконання, Україна чинить нерозумно, намагаючись робити ставку на подовження життєвого циклу вітчизняних АЕС.

Це не дивно, адже Ребекка Хармс — не лише активний лобіст України в європейських інституціях, але й активний член зеленого руху. Вона — один із активних членів німецької Партії зелених та співголова фракції Зелених/Європейський вільний альянс у Європейському парламенті. Також Ребекка Хармс має заборону на в'їзд до Росії.

В день 30-річчя Чорнобильської катастрофи ви побували в зоні, де сталась трагедія, зокрема там, де споруджується об'єкт "Укриття". Це вже не перший ваш візит у Чорнобиль, які ваші враження, що там змінилося?

Там все міняється. Далеко просунулось спорудження нового укриття. Під час візиту нам сказали, що наприкінці року буде спроба накрити старий саркофаг.

Також візуально помітне відродження природи. У попередні роки були більш помітні населені пункти. А зараз місто Прип'ять все більше й більше перетворюється на ліс. Навіть великі будинки щезають за деревами.

Але справжні проблеми Чорнобиля виходять за межі зруйнованого реактора. Це невидимі проблеми. Все ще небезпечне для людей забруднення в зоні, а також за її межами, на величезних територіях України та Білорусі, які зазнали впливу від катастрофи 26 квітня 1986 року.

Два тижні тому я читала нове дослідження щодо впливу на здоров'я наслідків Чорнобильської катастрофи.

Дуже сумно, але це правда – виправдались прогнози, що за десятиліття після катастрофи розвинуться певні форми раку та значно збільшиться їхня кількість.

Окрім раку щитовидної залози, зросла кількість захворювань на рак грудей та лейкемію. На додаток ми стикнулися з фактом, що діти тих, хто був дітьми на момент катастрофи, страждають від ряду хвороб. Так що жахливий спадок Чорнобиля триває.

Під час візиту в Україну ви також говорили про необхідність перебудови української енергетичної системи, відмову від атомної енергетики та перехід на відновлювальні джерела енергії. Як швидко такий перехід може бути здійснено в Україні за нинішніх умов?

Усі країни на певному етапі мають вирішувати питання енергетичної стратегії. Все починається з правильних рішень.

На мою думку рішення українського уряду та "Енергоатому" продовжити життєвий цикл існуючих реакторів недалекоглядне та обмежене. Це стратегія з високим ризиком, яка припустима, якщо справді немає жодних альтернатив. Але якщо альтернативи є, кожен має уникати ризиків, які пов'язані зі старими реакторами.

Випадку однієї такої катастрофи як Чорнобиль мало би бути досить, щоб уникати іншої. Я вважаю, що Україна має відмовитись від ядерної енергетики замість того, аби продовжувати використовувати її.

Мій досвід підказує, що якби громадянам представили переконливий план, за яким Україна може обійтися у виробництві електроенергії без атомних станцій, кожен негайно би погодився. Українці не переконані атомом, вони погоджуються на нього, бо не бачать альтернативи.

По всьому світу скорочується кількість будівництв нових реакторів. У Євросоюзі за 30 років з часів Чорнобильської катастрофи було лише два нових будівництва. Це повільний але неспинний процес поетапного скорочення. Половина членів ЄС або ніколи не використовували атомну енергетику, або вибрали поетапне її скорочення.

Україні потрібна стратегія поетапного скорочення та потрібні рішення, як перейти на застосування альтернатив.

Як ви оцінюєте нинішній рівень енергозалежності України від Росії?

Щоб досягти більш незалежної ситуації, потрібна стратегія, яка б гарантувала більшу незалежність.

Я не бачу, як Україна, ухвалюючи стратегію будувати нові блоки, справиться з цією задачею. Це дуже дорого. Прямо зараз ведеться велика дискусія щодо нового будівництва у Великій Британії. Воно настільки дороге (близько 20 млрд фунтів), що навіть фінансові директори французької EDF (Électricité de France) сумніваються у цьому проекті.

Я сподіваюсь, що Україна не побачить будівництва нових ядерних енергоблоків у наступні 25 років, через брак фінансів та брак довіри з боку великих зовнішніх інвесторів. Це означає, ми маємо думати про альтернативи.

Я не з тих, хто вважає, що за 10 років кругом буде відновлювана енергетика. Але є гігантський потенціал відновлюваних джерел енергії в Україні – вітер, сонце та біомаса. Тож потрібне рішення про поетапну відмову від атомної енергетики, яке б скоротило її використання – не негайно, але упродовж певного проміжку часу.

Наприклад, шляхом підвищення ефективності відновлювальних джерел, бо Україна одна з лідерів по неефективності використання енергії. Це багато зробило б для досягнення незалежності від Росії.

Чи є небезпечними російські енергопроекти у Європі?

Так, я великий супротивник "Північного потоку". Я намагаюсь зробити все, що можу, аби зупинити цей проект. Неправильно зміцнювати участь Росії в енергетичній системі Євросоюзу. Це дурість.

Росія – держава, яка використовує енергію як зброю проти своїх сусідів. І це стосується не лише газу, але й ядерних проектів, вугілля...

На жаль, моя країна стоїть за цим проектом, але в багатьох інших – Скандинавських країнах, Балтійських країнах — багато спротиву. Бо "Північний потік" — це також стратегічний трубопровід, яка обходить Східну Європу та Україну, встановлює прямий зв'язок між Заходом та Росією. За ним стоїть стратегічне рішення. І тому я в жорсткій опозиції до "Північного потоку".

Після нещодавнього референдуму в Нідерландах ви запропонували ухвалити рішення, яке б обмежувало проведення референдумів з загальноєвропейських питань...

Якщо ми маємо голосування щодо угоди про асоціацію, або членство в Євросоюзі – це має бути голосування серед усіх громадян Євросоюзу. Воно має базуватися на чітких європейських правилах. Воно також має відбуватися після ретельного інформування щодо предмету голосування — за що будуть голосувати люди. У випадку з Нідерландами таких умов не було.

Я знаю, що все відбувалося згідно з голландськими правилами. І я не проти голландських правил. Але як проєвропейський політик, який хоче стабільності для європейського проекту, я вважаю, що якщо ми хочемо покращити європейську демократію прямою демократією – це мають бути голосування для всіх громадян Євросоюзу.

Чи маєте ви підтримку серед колег у Європарламенті щодо такого рішення?

Ми ведемо діалог з іншими групами в Європарламенті, проводимо юридичні консультації. Я знаю, чого потребують та чекають українці. І я бачу свою роль в тому, щоб захищати інтереси українців у цій ситуації, та залишатись вірними обіцянкам, які ми давали українцям, ратифікуючи в Європарламенті та всіх інших парламентах Угоду про асоціацію.

Я ніколи не забуду церемонію ратифікації, синхронізовану в Раді та Європарламенті, так що я відчуваю себе зв'язаною своєю обіцянкою.

Як ми бачимо, Мінські домовленості часто порушуються Росією. І все більше голосів говорять про те, що вони не працюють, потрібне щось інше. Чи маємо ми інші способи повернути Крим та окуповані райони Донбасу?

Судячи зі звітів ОБСЄ, порушень з української сторони мінімум, у більшості випадків це відповіді на щоденні провокації. Вимагаючи імплементації "Мінська", Євросоюз не повинен весь час тиснути на Україну, він має тиснути на Кремль.

Як я бачу, в Раді немає гарячої підтримки Мінських домовленостей, але є політична воля до того, аби процес продовжувався. Я не бачу цього в Кремлі та Держдумі. Отже, на них потрібно тиснути.

І я проти самих дискусій щодо скасування санкцій до того, як ми побачимо повернення українського контролю за кордонами та виведення російських військових і російської зброї з Донбасу.

То можна сподіватись, що влітку санкції не скасують?

Я не знаю. Я борюсь за те, щоб вони залишались у дії. Важливо підтримувати нинішню лінію поведінки.

Але для сходу України немає військового рішення. Українці мають продовжувати курс політичних реформ. Не можна дозволити Путіну шляхом викривлень, дезінформації та продовження бойових дій на сході зупинити процес реформ. Тому що це ядро його стратегії проти України. Процес реформ – це головна стратегічна відповідь на дії Росії.

Чи може бути внесений сам Путін у санкційний список?

Цього не станеться. Хоча він особисто відповідальний за порушення міжнародного законодавства, а також за ситуацію з Надією Савченко та іншими ув'язненими в Росії.

Але є великі надії, що Євросоюз залишить дію санкцій, надійшли гарні сигнали після зустрічі Обами та лідерів країн – членів ЄС (мова про зустріч президента США з лідерами Німеччини, Франції, Великої Британії та Італії в Ганновері 25 квітня. – Авт.).

Але я не бачу, щоб у Європейському Союзі ми легко знайшли більшість для підсилення або загострення санкцій.