Що потрібно знати про автономію для кримських татар

18 травня на концерті-реквіємі пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу президент Петро Порошенко сказав, що ініціює створення робочої групи в межах комісії для розробки змін до Конституції про самовизначення кримських татар.

Ця заява викликала жваву реакцію серед кримськотатарських активістів. Вперше український лідер вголос заявив про необхідність створення в Криму не територіальної, а саме національної автономії.

25 років невизначеності

Не буде перебільшенням сказати, що таку заяву від президента України кримські татари чекали весь період незалежності. Починаючи з 1992 року, Київ проводив стриману політику щодо Криму, намагаючись маневрувати між інтересами російської та кримськотатарської громад.

В 1994 році владу на півострові захопили російські націоналісти на чолі з Юрієм Мєшковим. Їх активність тоді не користувалась підтримкою з боку Росії і Київ зумів за певний час впоратись з проявами кримського сепаратизму.

Українська влада весь час до анексії Криму росіянами намагалась тримати ситуацію під контролем, але не робила різких кроків. Тому питання про кримськотатарську автономію не було вирішено, коли півострів був під владою Києва.

Тут слід нагадати, що до депортації 1944 року автономна республіка в Криму існувала саме як кримськотатарське національне утворення. Про "сакральний" для Росії характер Криму тоді не згадувалось.

У період незалежності ідею розширення прав кримськотатарської громади активно підтримували лідери українських національно-демократичних сил. Підтримка кримських татар була складовою їхньої політичної програми.

В той же час влада намагалась не розхитувати ситуацію, і тому кримські татари так і не дочекались тоді слів та дій щодо національної автономії. І от через два роки після анексії Криму Росією президент України зробив заяву, яка може мати суттєві наслідки у боротьбі за повернення півострова.

"Ми усвідомили необхідність створення у Криму національної автономії кримських татар з повним гарантуванням рівних прав і свобод українців, росіян та інших етносів півострова", - сказав Порошенко.

Головний союзник Києва в Криму

Лідери кримськотатарської громади схвально зустріли слова президента Порошенка про можливість проголошення національно-територіальної автономії.

За словами лідера Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, члени конституційної комісії працюватимуть над тим, щоб розділ 10 української Конституції ("Автономна республіка Крим") передбачав такий статус автономії, в якому кримські татари матимуть право на самовизначення.

Зараз в Основному законі України йдеться про кримську автономію як про суто територіальне утворення. Зокрема, стаття 134 розділу 10 визначає, що "Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання".

Поточна редакція української Конституції ніяк не визначає причини створення в Криму автономії. До повноважень органів влади АРК відносяться питання сільського господарства, громадських робіт; містобудування і житлового господарства; туризму; музеїв, бібліотек, театрів, історико-культурних заповідників; транспорту; мисливства, рибальства; санітарної і лікарняної служб.

Скоріш за все, зараз йдеться про проголошення національної автономії кримських татар не на всьому півострові, а в окремих районах компактного мешкання. Для Києва це може стати вагомим кроком у боротьбі за повернення півострова.

Зараз саме татарська громада є практично єдиним союзником Києва в Криму. Від Росії їм не варто чекати чогось позитивного, оскільки концепція "русского мира" не передбачає наявність в Криму корінного народу тюркського походження.

Татари своєю присутністю доводять, що "сакральний статус Криму для Росії" є звичайною путінською вигадкою, а не чимось історично обгрунтованим.

Проголосивши створення національно-територіальної автономії кримських татар, Київ матиме вагомі аргументи у діалозі з міжнародною спільнотою. Адже в такому разі йтиметься не тільки про відновлення територіальної цілісності України та повернення до усталених кордонів, а і про відновлення прав корінного народу Криму.

Київ зможе на рівні усіх причетних до цього міжнародних організацій доводити важливість повернення півострова під український контроль. Від Росії татари можуть отримати і вже отримують лише політичний тиск, репресії та підбурювання до еміграції.

В той же час Київ зможе, відновивши контроль на Кримом, надати татарам територіальну автономію, де вони поступово відновлять становище, яке була до сталінської депортації.

Однак для переговорів з міжнародними організаціями одних лише слів замало. Конституційні зміни стануть якраз доказом серйозності намірів Києва щодо кримськотатарської громади. І виникає враження, що саме зовнішній чинник є головним, який спонукав Порошенка зробити свою важливу заяву.

Автономію поки не видно

Для Києва є і певні ризики таких кроків. Проголошення національно-територіальної автономії в Криму може стати прикладом для інших районів компактного мешкання національних меншин.

В першу чергу йдеться про Закарпатську область, де проживає угорська етнічна громада. Окремі політичні сили в Угорщині вважають Закарпаття угорською територією, яка випадково опинилася за межами країни.

Патріотичний міф про споконвічно угорський Унгвар (Ужгород) можна в окремих випадках порівняти з російським "кримнаш".

Також можемо згадати Чернівецьку область, де компактно мешкають представники румунської громади. З боку радикальних політиків у Бухаресті теж іноді лунають заклики про перегляд кордонів радянського періоду.

Можна очікувати, що у разі проголошення національно-територіальної автономії кримських татар аналогічні пропозиції почнуть з’являтися з боку угорської та румунської меншин.

Певним індикатором таких настроїв може бути впровадження ухваленого ще за часів Януковича сумнозвісного закону про регіональні мови. Закон було ухвалено в інтересах російської мови, однак його положеннями скористались і представники інших громад.

Закон "Про засади державної мовної політики" було підписано Януковичем 8 серпня 2012 року. Закон ввів в українське правове поле поняття "регіональної мови".

Після ухвалення цього закону згідно з рішеннями місцевих органів влади угорська мова стала регіональною в місті Берегове, а також у Берегівському та Виноградівському районах Закарпатської області.

Менш активно цим законом скористались на Буковині. Румунська та молдавська мови стала регіональною в окремих селах Сторожинецького, Глибоцького, Герцаївського та Новоселицького районів Чернівецької області та кількох селах Рахівського району Закарпаття.

Як бачимо, існує певний потенціал для пропозицій про національно-територіальну автономію на Закарпатті, і в Києві будуть враховувати цю ситуацію під час прийняття рішень щодо Криму.

Аналізуючи слова президента про можливість татарської автономії в Криму, не варто забувати, що інертність політичної практики може загальмувати будь-які рішення з цього приводу. Створення робочої групи ще не означає, що питання буде вирішено. Покращення Конституції в Україні є тривалим процесом, який не завжди має окреслені часові рамки.

Зараз інтерес до проголошення автономії присутній у кримськотатарському середовищі, в той час як для Києва це лише одне з важливих питань.

В будь-якому разі йдеться про тривалий політико-правовий процес, який спочатку не матиме відчутних наслідків.

Київ не контролює Кримський півострів, тож автономія буде створюватись на папері. І лише від наполегливості української сторони буде залежати, чи ця автономія стане справді територіальною.