Чому Ердоган мириться з Путіним та чи пора хвилюватись Україні

Можна довго обговорювати, вибачився чи не вибачився Ердоган за збитий російський військовий літак, але це не відміняє того факту, що Анкара і Москва помирилися. І саме виходячи з таких нових реалій Україна має будувати свої стосунки з Туреччиною. А будувати їх треба — Туреччина наш близький сусід по Чорноморській акваторії та важливий політичний і бізнесовий партнер.

Історія конфлікту

Путін та Ердоган посварилися після того, як 24 листопада турецький винищувач збив російський Су-24. За два дні після цього РФ ввела заборону на імпорт низки турецьких продуктів, а ще через два заборонила організовані туристичні тури до Туреччини.

Цілих сім місяців Ердоган та Путін не спілкувалися особисто, але цього тижня вони таки поговорили. У понеділок, 27 червня, Ердоган надіслав Путіну листа з пропозицією налагодити стосунки. А вже 29 червня відбулася телефонна розмова двох президентів, яка тривала 45 хвилин.

З офісу Ердогана згодом повідомили, що він домовився з Путіним нормалізувати двосторонні відносини. Також прозвучали співчуття з приводу теракту в аеропорту Ататюрка і обов'язковий меседж про спільну боротьбу з тероризмом.

Шукати зв'язок між терактом і примиренням з Росією не варто. "Це ніяк не пов'язано. Крапка", — сказав сайту Еспресо виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. Він додав, що процес примирення почався не сьогодні, до нього йшли місяць або й довше.

Бомба для Стамбула

Після телефонної розмови з'ясувалось, що Путін наказав відновити торгові стосунки з Туреччиною та дозволив туроператорам знову відправляти росіян на турецькі курорти.

У соцмережах сміються з такого крутого розвороту: мовляв, за один день з'ясувалося, що турецькі помідори не такі вже й шкідливі, а курорти — не такі вже й небезпечні.

Одіозний Володимир Жириновський, який кілька місяців тому запропонував скинути на Стамбул ядерну бомбу, заявив, що в перспективі Туреччина стане для Росії ближчою ніж Білорусь, Вірменія чи Киргизстан.

Преференції, які отримає Туреччина, вже очевидні. Лишається питання, чи отримає щось Кремль, окрім можливості заявити по "Кісельов-ТВ" про чергову "дипломатичну перемогу Путіна"?

"Росія отримала виключно моральну сатисфакцію", - вважає Ігор Семиволос. За його словами, жодних напрямків, де Росія могла б щось виграти від замирення з Анкарою, не видно.

Лінгвістичні суперечки

Одразу після того, як Путін отримав листа від Ердогана почались лінгвістичні суперечки навколо того, є чи нема в тексті слово "вибачте". Ця дрібничка хвилює фанатів і Путіна, і Ердогана. Вони, схоже, переживають, хто з їхніх кумирів більш непохитний мачо.

"Дехто вважає, що Ердоган для внутрішнього користування "начебто висловив жаль", а для зовнішнього, для Росії — вибачився, але насправді грань дуже тонка", — зазначив з цього приводу оглядач Турецької служби ВВС Еніc Сенердем.

"Кожна сторона дала можливість іншій зберегти обличчя", — вважає Ігор Семиволос.

Суперечки щодо змісту листа підживлювала відсутність його тексту в журналістів. Їм доводилося покладатися лише на слова офіційних осіб.

Прес-служба Кремля цитувала листа так: "Я хочу ще раз висловити свої глибокі співчуття сім'ї загиблого російського пілота та кажу: вибачте. Всім серцем розділяю їхній біль".

Турецькі чиновники наполягали, що їхній президент написав лише, що йому дуже шкода. Речник Путіна Дмитро Пєсков, який починав свою кар'єру як президентський перекладач з турецької мови, заявив, що в листі є і висловлювання жалю, і вибачення.

Помічник Ердогана Ібрагім Калін заявив, що шеф не використовував мову вибачень в жодній частині листа. За його словами, Ердоган сказав так: "Я поділяю біль сім'ї російського пілота, який втратив своє життя, і хотів би запропонувати свої співчуття. Я кажу їм: мені дуже шкода".

Гроші за пілота

Ще одна важлива для росіян причина, через яку точиться лінгвістична суперечка, пов'язана з послідовністю Путіна. Раніше він наполягав, що для відновлення стосунків Туреччина має принести вибачення, покарати винних у вбивстві російського пілота і виплатити компенсацію за збитий Су-24.

Ердоган заявляв, що йому шкода, але вибачатись він не буде і гроші платити також. Хоча чоловіка, якого звинувачують у вбивстві російського льотчика, турецькі правоохоронці таки затримали, але ще не судили.

Турецький прем'єр Біналі Йилдирим на цьому фоні додав інтригу. Спочатку він говорив, що компенсацію РФ отримає. Наступного дня очільник уряду заявив, що ніяких виплат за літак не буде. 

Турецька багатовекторність

Та лінгвістичні суперечки щодо листа Ердогана вже не важливі. Вони з Путіним уже домовились про особисту зустріч. Російський уряд на чолі з Медведєвим уже взявся виконувати доручення про відновлення торгівлі. У перспективі маячить відновлення проекту "Турецький потік", який пожене російський газ до Європи в обхід української труби.

Нічого дивного в тому, що два схожі мачо-президента вкотре знайшли спільну мову немає. "Конфлікт між Росією і Туреччиною не носить антагоністичного характеру, тобто він не відображає глибинні суперечності між цими двома країнами. Збитий літак не міг призвести до того, щоб країни ворогували десятиліттями", — сказав у ефірі телеканалу Еспресо науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко.

Якщо згадати логіку дій Туреччини за останні два роки, то це підтвердить тезу експерта. Турецька влада з обережністю поставилась до Майдану та війни України з Росією. І хоча Анкара засудила анексію Криму, але не приєдналась до санкцій США і Євросоюзу.

До інциденту з літаком Туреччина постачала росіянам овочі, фрукти та інші продукти замість європейської "санкціонки". А ще турки торгували з окупованим Кримом, незважаючи на протести української сторони. Та й після збиття Су-24 Туреччина продовжувала безперешкодно пропускати російські судна та кораблі через Босфор.

Туреччина намагається тримати баланс між Сходом та Заходом і не робить вибір на користь одного вектору. Ердоган поводиться як маятник, схиляючись то на один, то на другий бік.

Зараз у нього загострились суперечки з Євросоюзом і США, тому більшу увагу він приділив Росії та країнам Близького Сходу.

Непорозуміння з Євросоюзом

Є версії, що через Брекзіт Ердоган отримав чергове "ні" від Євросоюзу щодо перспектив членства і тому вирішив змінити вектор.

Це не зовсім так. 30 червня в Брюсселі продовжились переговори з Анкарою на цю тему, і в турецьких ЗМІ з цього приводу висловлюється обережний оптимізм. Та проблеми на європейському напрямку в Ердогана існують.

За словами Олександра Сушко, після того, як турецький президент не досяг порозуміння з лідерами ЄС щодо безвізового режиму, він "опинився в напівізоляції". Тож для розширенння поля для маневру Ердоган почав замирення з Росією. А ще — з Ізраїлем.

Єрусалим на додачу

"Коли читаєш новини не українські, а тюркомовні, англомовні, то на першому місці стоїть налагодження стосунків Туреччини з Ізраїлем, а лише потім — з Росією. Турецький уряд оголосив своїм завданням скоротити кількість умовних ворогів та збільшити коло умовних друзів. Ізраїль в цьому процесі стратегічно важливіший, ніж Росія", — розповів сайту Еспресо директор Інституту сходознавства НАН України Олександр Богомолов.

Дипломатичні стосунки з Ізраїлем звели до рівня третіх секретарів після епізоду з "флотилією Свободи" у травні 2010 році. Ця історія своїм корінням йде в глибину ізраїльсько-палестинського конфлікту.

Якщо коротко, то шість суден з активістами на борту влаштували акцію з доставки гуманітарного вантажу в місто Газа в обхід Ізраїлю. Прогнозовано ізраїльські прикордонники і спецназ не дали їм цього зробити, але без крові не обійшлось — загинуло 9 активістів, ще 30 були поранені. Поранені були також більше десяти прикордонників.

І от зараз погляди Анкари на ту історію змінилися. Ердоган заявляє, що конфлікт вичерпано і огризається на тих, хто критикує його рішення помиритися з Єрусалимом: Туреччина, за його словами, не бажає провокацій, а тому постачає гуманітарку в Газу через ізраїльський порт Ашдод, з дотриманням норм міжнародного права.

Економіка перемогла політику

Більшість експертів схиляється до думки, що Ердоган написав листа тому, що вирішив поступитися політичними амбіціями задля вирішення економічних проблем. А вони полягають у великих втратах туристичного бізнесу.

"Відсутність російського туриста на турецькому ринку все ж таки була відчутна. Турки намагались компенсувати втрати, зокрема розширенням інших напрямків. Наприклад, за темпами зростання перше місце посіли українські туристи. Але врешті решт було знайдено варіант вирішення проблеми через примирення", — зазначив Ігор Семиволос.

Проблему загострило небажання їхати до Туреччини туристів з ЄС та США. Вони бояться терактів, які стали дуже частими не лише в регіонах, суміжних з Сирією і тих, де ведуться бої з курдами, а й в Стамбулі та Анкарі.

"Існує політичне напруження навколо особи Ердогана та правлячої Партії справедливості та розвитку. Це партія середнього класу. Це партія людей, які працюють на базарі, це власники готелів. Для них економіка є вирішальним чинником", — пояснює Олександр Богомолов.

Турецька економіка виявилась не готова до тривалого протистояння з Росією, вважає експерт. В результаті, каже він, Туреччина опинилася перед вибором: чи це країна лідерська, країна воїнів, чи прагматична.

"Виявилося, що економічні інтереси переважають. Туреччина, принаймні поки що, відмовилася від претензій на регіональне лідерство і більше уваги приділила вирішенню внутрішніх питань", — говорить Богомолов.

Що робити Україні

Звісно, будь-яка країна, що співпрацює з Росією, в Україні, цілком природньо, викликає вороже ставлення. Але з Туреччиною, вважають експерти, потрібно продовжувати співпрацювати.

"Наша влада, в першу чергу президент, перевірив канал зв'язку з турецьким урядом. І отримав запевнення, що всі програми, а там йдеться про чимало цікавих ініціатив, зокрема у військовій сфері, будуть працювати", — розповів Богомолов.

За його словами, те, що відбулося, не означає, що Туреччина тепер не працюватиме з Україною. "Туреччина буде балансувати. Буде складніше, але нам, навпаки, треба не відмовлятися від роботи на турецькому напрямку, а робити це ще уважніше і робити більше", — говорить Богомолов.

Отже, замирення з турками Кремлю не дає нічого, окрім можливості хвалити Путіна, який "всіх переграв". Україна ж отримала додатковий стимул посилити дипломатичну роботу на турецькому напрямі.