Російський художник: Я хочу показати світу, що за 2 роки зробила з Україною російська агресія

Він ховається за псевдонімом, не бажаючи розкривати своє справжнє ім'я. Художник та активіст-опозиціонер з Росії SAVA боровся проти фальсифікації на виборах у своїй країні, видавав та поширював листівки "За чесні вибори". 

Після того, як через суспільно-політичну активність його та членів сім'ї почали переслідувати та відібрали родинний бізнес, SAVA зрозумів: потрібно залишити країну.

Але й за межами Росії художник та активіст продовжує свою діяльність. Він відверто критикує та не визнає російську владу, засуджуючи окупацію українських територій, та привертає до цих проблем увагу інших за допомогою мистецтва.

Черговою спробою наголосити на жахітті російської діяльності в Криму та на Донбасі стала його виставка "Stop Eating Ukraine", яка триватиме у Києві до 28 липня. А напередодні відкриття експозиції SAVA поспілкувався з журналістом Еспресо.TV.

Сьогодні відбудеться презентація вашої виставки. Що це за роботи? 

На виставці буде представлено 11 масштабних полотен, присвячених подіям останніх двох років - окупації Криму та військовим діям на Донбасі. За допомогою своїх робіт я хочу показати всьому світу, що за 2014-2016 роки зробила з Україною російська агресія.

Вісім моїх полотен - це написані різними шрифтами на величезних чорних полотнах цифри, які говорять самі за себе. 10.000 українців загинули у війні на Сході України, 20.02.2014 - дата початку окупації Криму, 2.000.000 українців втратили домівки внаслідок війни.

Виокремити числа було складно, я намагався вибрати вісім найважливіших і найгостріших, які показали б картину в цілому. Ще на трьох полотнах зображена червона істота, яка зі східних кордонів пожирає території України і життя українських громадян. Власне, експозиція і отримала свою назву "Stop Eating Ukraine" завдяки цим полотнам.

Чому ви, громадянин Росії, вирішили привернути увагу до цієї теми?

Я як росіянин, як людина, яка багато років перебуває в опозиції до чинної влади, як людина, яка вела в Росії активну суспільно-політичну діяльність і відстоювала право людей на чесні вибори, вважаю своїм обов'язком публічно висловлювати свою позицію щодо окупації Криму та агресії Росії на Донбасі. В цьому і є завдання сучасного мистецтва - привертати увагу людей до найважливішого, витягати людину з її рутини і допомагати бачити найважливіше.

У Росії такої можливості у художника немає. Більше того, недавно там прийняли новий пакет змін до законів, пов'язаних з протидією тероризму. Пересічний російський громадянин сьогодні не просто не може говорити про свою незгоду з окупацією Криму, за новим законом він зобов'язаний доносити на будь-кого, хто наважиться вголос заперечувати "російськість" Криму.

За "недонесення" тепер дають до 2-х років позбавлення волі. При цьому, в РФ "забули" про існування Будапештського меморандуму 1994 року, в якому Росія гарантувала Україні територіальну цілісність. 

Зате там торочать про кримський референдум, який, правда, відбувся після введення російських військ, і цим псевдореферендумом виправдовують окупацію. Я говорю про це мовою графіки і образів, зрозумілих людям, і закликаю світ побачити все те, що насправді роблять з Україною і її народом. 

Дуже хочеться жити у вільній країні, яка не відбирає території у сусідів, не вбиває мирних жителів на війні і не змушує своїх власних громадян жити в страху.

Читайте також: Путін закручує гайки. Що приніс росіянам "пакет Ярової"

На виставці картини будуть продавати. За скільки їх можна буде придбати?

Так, картини будуть продаватися підчас виставки і після завершення експозиції. Вартість кожної роботи - 5 тис. грн. Ці гроші підуть на пряму допомогу родинам українських політв'язнів, які незаконно утримуються в російських в'язницях.

Кожен бажаючий зможе придбати полотно за фіксованою ціною і таким чином надати допомогу рідним і близьким політв'язнів. Наприклад, Олега Сенцова вдома чекають двоє дітей, яким неймовірно важко без батька.

У Росії перебувають 29 українських політв'язнів. Родинам яких саме хлопців підуть гроші?

Я вам скажу: перш за все, ці дані складно було знайти. Зібрати інформацію мені допомогла чудова дівчина, правозахисник, керівник громадської ініціативи "Крим SOS" Таміла Ташева. У представленій серії робіт про політв'язнів є одне полотно з перекресленою червоною фарбою цифрою 11, і поруч нанесено нове число - 29. 

Справа в тому, що на момент створення картини правозахисним організаціям було відомо про 11 громадян, серед яких були Сенцов, Солошенко і Афанасьєв. Пізніше, ближче до дати експозиції, їх вже стало 29. 

Цією роботою я хотів показати посилення політичних переслідувань українців з боку російської влади. Політичні переслідування в Росії, на жаль, тільки набирають обертів. 

А гроші від реалізованих робіт відразу йдуть громадській організації "Крим SOS", яка і займеться передачею коштів сім'ям політв'язнів. Упевнений, вони допоможуть саме тим, кому ця допомога зараз просто життєво необхідна.

Можливо, вашу виставку важливіше показати в прифронтових містах Донецької та Луганської областей?

Продемонструвати експозицію було б правильно не тільки в прифронтових містах Донецької та Луганської областей, а й в Криму, а також у Росії. Думаю, інформація, представлена на виставці, щонайменше зачепила б їх.

Я говорю про факти і цифри, зображені на роботах. Але, на жаль, можливості продемонструвати картини в названих регіонах поки немає. Я не втрачаю надії і не маю наміру обмежуватися цією експозицією.

Яку, на вашу думку, роль відіграє культура та мистецтво в такій ситуація, в якій опинилася Україна?

Мистецтво в історії пройшло, на мій погляд, через три основні стадії розвитку. Спочатку, за часів Мікеланджело, воно зображувало світ. За часів імпресіоністів – "видозмінювало" його. Сучасне мистецтво, як не дивно, "зберігає" світ. У цьому його мета.

Яким чином: мистецтво - це зрозуміла для всіх мова, яка дозволяє привернути увагу до масштабної проблеми в суспільстві, яку не бачить або забуває пересічна людина, перебуваючи у власних справах, рутині. 

Саме таке мистецтво, яке дозволяє привернути увагу людей до масштабних культурних і етичних проблем нашого суспільства, і є справжнім мистецтвом. У цьому мета художника.

Це завдання набагато важливіше за "красу" або художню цінність роботи. Красою в нашому світі займаються дизайнери і декоратори. Художник - це людина, яка вириває своєю роботою людей з рутини і показує їм найгостріші проблеми суспільства, дозволяючи усвідомлювати суспільство як цілісність. 

Побачивши і усвідомивши глобальну проблему, люди свідомо і несвідомо починають вирішувати її. Так працює мистецтво. Ми живемо в цифровому суспільстві. Я люблю використовувати цифри і об'єми, щоб показати людям, що відбувається. Але сам по собі шрифт в кожній представленій картині різний, і він багато про що говорить. 

Я сподіваюся, що експозиція моїх робіт допоможе привернути увагу української та західної громадськості до проблем і жахіть, які несе окупація Криму та агресія Росії на Сході України. А значить, мистецтво буде "зберігати" наш світ.

Росія вливає великі гроші в свою культуру і пропаганду. Як ви думаєте, те, що Україна приділяє незначну увагу культурі, є проблемою таких масштабів, що окупація Донбасу і анексія Криму стали можливими?

Я поки не маю права судити про інформаційну та культурну політику української влади. Але думаю, для цілісності країни, виховання культурних цінностей такі речі важливі. Швидше важливо "мистецтво як історія", що привертає увагу до культурної спадщини та сили духу українського народу. 

Якщо говорити про Росію в даному контексті, то там все це перетворилося на нездорову пропаганду, з обмеженнями свободи слова і волевиявлення народу, залякуваннями, страхом перед власним урядом і іншими жахами.

Незважаючи ні на що, Україна - це вільна країна, набагато вільніша, ніж Росія. Тут є демократія, і творчість не обмежена. Для народження яскравого художника якраз не потрібні "вливання". Для мене є дуже зрозумілою творчість Павленського, хоча я сам ніколи не пішов би таким шляхом. У нього ніхто не вливає гроші, він просто привертає увагу людей до проблеми "політичного шовінізму" в культурі.

Коли для вас мистецтво перестало бути просто мистецтвом, а стало засобом боротьби?

У Росії я вів дуже активну громадсько-політичну діяльність, був учасником багатьох опозиційних організацій. Моя позиція в 2011 і 2012 роках була дуже проста: керівництво країни, яке прийшло до влади в результаті махінацій на виборах, - нелегітимне. За цю позицію я поплатився бізнесом і домом. 

Ходорковський, Навальний, Бєлих - влади в Росії діє по накатаній схемі, маскуючи усунення політично неугодних опозиціонерів під економічні статті, які фабрикуються спецслужбами зі швидкістю блискавки. Якщо ти коли-небудь займався або займаєшся бізнесом в Росії, влада розчавить тебе моментально за будь-яке неугодне слово.

Борис Нємцов, з яким я багато спілкувався, ніколи не був підприємцем. До нього застосували інший підхід, він просто розстріляний біля Кремля. Для мене він був втіленням сміливості і демократичності в опозиції.

Моє мистецтво перегукується з моєю громадянською позицією і суспільно-політичною діяльністю. Картини - це носії важливої інформації, яку я передаю суспільству. У ньому дійсно є елементи боротьби - тієї, в яку я щиро вірю, тієї, яка без зайвого пафосу веде до справедливості і свободи.

Коли ви зрозуміли, що варто їхати з Росії?

Приблизно з 2011 року розуміння стало більш чітким, але надія ще жевріла. У Росії мене і мого батька влада переслідує з 2012 року, з того моменту, як по поштових скриньках Москви нами була розкидана газета-листівка "За чесні вибори", що закликає до мирних протестів проти виборних фальсифікацій влади.

До цього батько був спостерігачем на виборах. Його група знайшла понад 200 порушень, в той час як, наприклад, вся КПРФ знайшла 300.

Батько не соромився показувати правду і цього навчав мене. З нами не раз спілкувалися "співробітники", погрожуючи і пропонуючи "припинити активність". А після листівки почалися обшуки у мене і у нього вдома.

Я на той момент був акціонером невеликої успішної компанії, яка працювала понад 10 років. Якось директор сказав мені, що з ним теж спілкувалися. А потім почалися проблеми, які намагаються повісити на мене за тим же принципом, що і в справі Олексія Навального.

Тоді, в 2011-му, ми всі відчували, що можемо щось змінити в Росії. Це була почасти наївність, почасти віра в можливість прориву в бік демократії.

Сьогодні, після смерті Бориса Нємцова і масових репресій "Болотної Площі" люди в Росії настільки залякані, що бояться не просто говорити, а й думати про владу погано.

Нещодавно в Москві пройшов "парад гелендвагенів". Близько 50 машин колоною каталися по всьому місту, а в них - сотня випускників академії ФСБ. У такий спосіб вони продемонстрували місту і країні, що вони приступають до своїх обов'язків. І, знаєте що? Ніхто з високопоставлених чинів Росії їх не лаяв, ЗМІ про них не писали. 

Щоправда, глава російського антикорупційного комітету нарікав, що за часів Андропова за таке співробітників на заслання відправляли. 

Він не сказав про те, що прем'єр-міністри європейських країн їздять на велосипедах, що ні в одній країні Європи спецслужби такого собі не дозволяють. Ні! Він "відчував ностальгію" за часами ЧК і КДБ. 

Тепер ви розумієте, з чим ми маємо справу. Люди в Росії бояться власного уряду зараз майже так само, як при Сталіні. І це - трагедія.

Я відчайдушно борюся за політичну свободу, хоча в Росії моя позиція щодо Криму, наприклад, вважається екстремізмом.

Глибоко шанований мною Рефат Чубаров, Міша Аншаков і навіть простий російський інженер Андрій Бубеєв - це лише деякі приклади величезної кількості людей, відносно яких за висловлювання позиції щодо Криму в Росії порушено кримінальні справи, що передбачають позбавлення волі.

За новими законами РФ невизнання "російськості" Криму вважається екстремізмом. Я ж борюся за територіальну цілісність України, проти агресії, і це висловлюю в своєму мистецтві. Крим - це Україна.