"Хитріші" за Shell. Хто видобуватиме сланцевий газ в Україні

Про сланцевий газ в Україні активно заговорили ще у 2012 році. Тоді Держслужба геології та надр оцінила його потенційні поклади у 7 трлн. кубометрів. На той момент експерти відзначали, що технічно можна вилучити близько 20% цього газу. Цих запасів при тодішньому споживанні Україні вистачило би мінімум на 25 років.

Станом на кінець минулого року усі проекти щодо видобутку сланцевого газу були заморожені, нафтогазові гіганти з-за кордону відмовилися працювати в Україні через війну та нерентабельність. Проте буквально кілька днів назад у “сланцевій історії” з’явилися нові фігуранти та цікаві збіги.

“Альтернативна” історія

Ідею видобутку сланцевого газу підхопив уряд Миколи Азарова, вбачаючи у ньому ледь не основу української енергонезалежності. І коли активізувалися противники сланцевого газу, аргументуючи його видобуток можливістю екологічної катастрофи, екс-прем’єр звинуватив їх у підігруванні Росії.

“Ви будете зустрічатися із опозицією і зможете поставити питання: як об’єдналися проти урядового проекту по розробці сланцевого газу “Свобода”, Компартія, а також “Батьківщина” і “Фронт змін”, - заявив він під час розмови із заступником держескретаря США Венді Шерман. - Хай вони вам пояснять, чиї інтереси захищають. З одного боку, на словах - проти Росії, з іншого - вони є, по суті, агентами РФ”.

Тоді ж Азаров пояснив, що закупівля тисячі кубометрів російського газу обходиться Україні у $530, видобуток вітчизняного сланцевого газу, за його словами, мав коштувати $100-120.

Набільш перспективними ділянками видобутку визначили Юзівську (частина Харьківської та Донецької областей) та Олеську (Івано-Франківська та Тернопільска області) площі.

У рамках угод про розподіл видобутої продукції, на східному напрямку мала працювати транснаціональна корпорація Shell, на західному - американська енергетична компанія Chevron.

На Юзівській площі з українського боку співпрацювати із Shell мала дочка державної георозвідувальної компанії “Надра України” - “Надра Юзівська”. Обидві отримали від уряду ряд серйозних податкових поступок, також на іноземних інвесторів не розповсюджувалася дія будь-яких нормативних актів уряду та органів місцевого самоврядування, якщо вони обмежують їх права.

Протягом 2013 року Shell проводила розвідувальне буріння на свердловинах “Біляївська-400” та “Ново-Мечебилівська-100”. У 2014-му році спроби подальшої розвідки припинилися через воєнні дії на Донбасі.

Цікаво, що сланцевий газ називали однієї із причин гострого зацікавлення проросійських бойовиків у захопленні і утриманні Слов’янська, адже він є однією із ключових точок Юзівської площі, саме тут зосереджені великі поклади цієї копалини.

Хоча пізніше “очільник парламенту” так званої "ДНР" Денис Пушилін заявив, що видобуток сланцевого газу небезпечний та шкідливий, тому на території самопроголошеної республіки його не проводитимуть.

Навесні 2015 року Shell та “Укргазвидобування” вирішили припинити дію договору про спільну діяльність на території Юзівської площі, погодившись, що “подальша діяльність в рамках цього проекту не є економічно доцільною”.

Аналогічне рішення про вихід з України компанія Chevron прийняла ще у грудні 2014-го року. Експерти відзначають, що така тенденція характерна не тільки для України, але і для усього світу. Адже через падіння цін на традиційні нафту і газ видобуток сланцевого газу стає нерентабельним.

Загадкові “нідерландські” інвестори

У жовтні 2015 року “Надра Юзівська” оголосила конкурс на залучення нового інвестора для реалізації проекту. Директор цього підприємства Віктор Назаркевич повідомив ЗМІ, що до участі в конкурсі в кінцевому результаті допустили “три міжнародні нафтогазові компанії”.

27-го липня цього року стало відомо, що перемогу в конкурсі здобула нідерландська “Yuzgaz B.V.” (далі “Юзгаз”), бо “запропонувала найбільш привабливу програму георозвідувальних робіт на ділянці”.

Цікаво, що на офіційному сайті “Юзгаз”, який, до слова, не виглядає як інтернет-сторінка поважного нафтогазового підприємства, зазначено, що компанія створена для участі в угоді про розподіл продукції видобутої на Юзівській площі.

Компанія на 100% належить “Emerstone Energy”, яка, в свою чергу, підпорядкована люксембурзькій фірмі “Emerstone Capital Partners” (ECP), та керує інвестиційним фондом у розмірі $400 млн.

Цікаво, що ECP заснована цього року із статутним капіталом в €31 000, основним видом її діяльності є “вирощування зернових культур (крім рису), бобових і олійних культур”.

Заснував ECP Ярослав Кінах. В кінці 90-х він керував українським представництвом Європейського банку реконструкції і розвитку, після цього створив в Канаді компанію Iskander Energy, яка розвивала проекти з видобутку метану в Україні та володіла вуглеводневими ділянками в Грузії і Болгарії. Був радником Віктора Ющенка, коли той обіймав посаду прем’єр-міністра.

Ярослав Кінах

В останні роки Кінах очолював канадську Black Iron, що володіє Шиманівським залізорудним родовищем. В Україні ця компанія співпрацює із “Метінвестом” Ріната Ахметова.

Український двійник

В єдиному державному реєстрі є компанія із ідентичною до “нідерландського інвестора” назвою - ТОВ “ЮЗГАЗ”, створена навесні минулого року із статутним фондом в 1 млн. гривень, 700 тис. із них внесені нардепом від “Опоблоку” Юхимом Звягільським, а 50 тис. вніс екс-депутат Харківської облради, екс-регіонал Олег Шаповалов.

Цікаво, що інші 5 засновників, які внесли по 50 тисяч гривень, в різні часи були в керівному складі шахти імені Засядька. Сам Звягільський прийшов до влади у 1992-му році, будучи у касті так званих “червоних директорів”, із крісла директора цієї шахти.

Коли шахта перейшла у статус держпідприємства, він орендував її та продовжив фактично контролювати. Наразі вона “націоналізована” керівництвом так званої "ДНР".

Минулого року ТОВ “ЮЗГАЗ”, як орендатор власності шахти імені Засядька, отримало у користування надра на території Богодухівського та Дергачівського районів Харківської області, для подальшого видобутку нафти, газу і конденсату.

В компанії ТОВ "ЮЗГАЗ" повідомили, що не мають ніякого відношення до Yuzgas B.V.