Польський поворот направо

Під час святкування Дня Незалежності Петро Порошенко назвав польського президента Анджея Дуду своїм другом, проте дружні стосунки між українським і польським народами останнім часом затьмарюються через нез'ясовані історичні питання.

Конфлікт довкола визнання польським сеймом Волинської трагедії геноцидом та надання проспекту в Києві імені Степана Банери не завершився, а лише сповільнив хід. У жовтні у Польщі вийде на екрани фільм Войцеха Смаржовського «Волинь», що вкотре розгарячить і без того напружений діалог.

Позицію «прощення і примирення» зайняли представники центристських і лівих сил; праві наполягають на відновленні історичної справедливості. У цій статті ми спробуємо розібратися, з ким у цьому контексті Україна веде розмову хто ж такі польські праві, чому для них так важлива історія і як далеко заходять радикали.

Польський поворот направо

У травні 2015 польський Центр дослідження громадської думки CBOS запитав поляків, яку ідеологію ті сповідують. Вийшло, що 33% вважають себе правими, майже стільки ж (32%) – центристами, 20% не змогли визначитися і 15% заявили про ліві погляди.

При цьому, якщо звузити вибірку лише до тих, хто голосував у першому турі президентських виборів, то кількість прихильників правої ідеології зростає навіть до 39%.

Як зазначає CBOS, порівнюючи свої дослідження за 1990-2015 роки, праві погляди домінують у польському суспільстві починаючи із 2003 року. Упродовж останніх років тенденція лише зміцнюється.

Ще один тренд, на який звертає увагу CBOS,– це радикалізація правих. У перших трьох кварталах 2015 року відсоток респондентів, що задекларували крайні праві погляди склав 12%. А це найвищий показник за весь період, відколи Центр займається дослідженням цього питання.

Прихильники лівих поглядів, однак, не радикалізуються: кількість крайніх лівих утримується на рівні 3%.

Дослідження із травня 2016 року свідчать, що більшість поляків відзначають зріст націоналістичних симпатій.

Зокрема, такий результат показало опитування Millward Brown для каналів TVN та TVN24. На питання «Чи помічаєте Ви посилення націоналістичних позицій у Польщі?» 22% респондентів відповіли «однозначно так», а ще 30% - «скоріше так».

Костел, родина і соцзабезпечення

Хоч на плакатах учасників патріотичних маршів і у підворіттях на варшавській Празі (район міста) можна зустріти просте і зрозуміле «Бог, гідність, Вітчизна» („Bóg, honor, Ojczyzna”), в реальності поділ на лівих і правих у Польщі, як і в багатьох країнах сьогодні, досить розмитий.

Якщо оцінювати ідеологічну приналежність партій, рухів чи виборців відповідно до їхньої позиції у питаннях світогляду та економіки, то вийде досить непроста мішанка. Найближчі до класичного розуміння права партія КОРВІН (KORWiN) і ліва партія Разом (Razem) на останніх виборах до парламенту не потрапили.

Найзручніше провести лінію між лівими і правими у Польщі по вісі цінностей і світогляду.

Праві в цьому випадку виступатимуть за традиційні та національні цінності, виділяючи сім’ю як основу суспільства. За основу моралі всієї спільноти буде взята релігія, а роль католицького костелу – одна із ключових, із збереженням високого впливу церкви на життя світське (який не зрівняти із сучасною Україною, а швидше близький до ролі православної церкви у Росії).

Польські праві виступають за заборону абортів чи запліднення in vitro, а також проти ЛГБТ та мультикультуралізму (у чому ідуть в ногу із багатьма правими рухами сучасної Європи і протирічать офіційній політиці Брюсселю).

Великою цінністю є також повага до предків і повернення до історичних коренів, що особливо на собі відчувають українці в контексті конфлікту довкола Волинської трагедії/Волинської різанини (як події визначають відповідно українська та польська сторони дискусії).

Для польського публічного простору характерними є дискусії на теми історії, теми героїв минулого потрапляють до поп-культури через фільми, постери, татуювання та принти на футболках і виливаються в акції пошанування діячів минулого (які далеко не завжди є однозначними).

Встановлення історичної справедливості має майже таке ж значення, як і вирішення нагальних економічних чи соціальних питань.

Де важче провести лінію між правими та лівими, так це по вісі питань економіки. Якщо у класичному розумінні праві мали би виступати за лібералізацію ринку і децентралізацію в управлінні, а ліві – за посилення ролі інституцій і збільшення соціальних гарантій, то у програмах більшості політичних партій Польщі все ж переважають ліві постулати.

Зокрема, програма 500+, яка передбачає виплату 500 злотих (близько 3300 грн) щомісячно на кожну дитину аж до 18-річчя, була ініційована саме правою партією «Право і справедливість». Законопроект про зниження пенсійного віку вніс президент Анджей Дуда  – більше того, такі кроки позитивно сприймаються електоратом, який, тим не менше, декларує праві погляди.

При цьому, ця ж партія обіцяє «податкову революцію», в якій для малих підприємців замість трьох з’явиться єдиний 15% податок, а також планується підвищення квоти, вільної від податку.

Донбас = Волинь і клас із націонал-математичним ухилом

Повертаючись до відсотків, найбільше занепокоєння має викликати саме той найменший, який декларує себе радикальним. Слогани на мітингах де-факто заборонених неонацистських організацій закликають до білої Польщі для поляків, а агресія виливається у напади на мігрантів, геїв та усіх, хто підпадає під категорію ворога. До таких, до речі, потрапляють і українці, а також наші пам’ятники і могили.

Відколи тема страху перед мігрантами і небажання їх приймати, виконуючи квоти Євросоюзу, закріпила за собою місце у польській публічній дискусії, напади на осіб неслов’янської зовнішності почастішали.

Радикали не стали чекати на прибуття біженців  – зайнялися чеченцями, які вже десятиліттями проживають у Польщі. Перепало й іншим іноземцям, які вже протягом багатьох років живуть у Польщі, вивчили мову і мають роботу – сирійцям, марокканцям, навіть вихідцям із Латинської Америки – лише за те, що мають інший відтінок шкіри.

Своє місце на дошці ганьби і ненависті отримали й українці, особливо із відновленням теми Волині. Ще у 2014 році протести на Майдані під червоно-чорними прапорами ставали приводом для того, щоб польські радикали могли будь-якого українця назвати «бандерівським стервом».

Останнім часом доходить як до вандалізму проти українських могил і пам’ятників, так і до відкритих нападів на українців. Чого тільки варта була історія з нападом на православну процесію в Перемишлі, за якою послідувала заборона в’їзду для українського гурту «Ot Vinta».

Що цікаво, на фоні ненависті до іноземців з мусульманських країн «за інакшість», а до українців «за гріхи минулого», є відвертий потяг польських радикалів до Росії.

Аргументами тут є і російська релігійність, і консервативність, і європесимізм. Ще у 2014 році на початку російсько-української війни стало відомо, що представники польських радикальних угруповань поїхали на Донбас воювати на боці сепаратистів. Деякі з них знаходяться там і до сьогодні, не приховуючи польського походження. В риториці осквернення українських святинь також з’явилася паралель «Волинь – Донбас».

Зрештою, підтримка Росії серед крайніх правих характерна не лише для маргіналів із забороненої неофашистської організації Національно-Радикальний Табір – Фаланга (Ruch Narodowo-Radykalny Falanga).

Відверте схвалення діям Кремля в Криму і на Донбасі дає і лідер партії KORWiN Януш Корвін-Мікке (якого у 2014 році поляки вибрали до Європарламенту), і керівництво партії «Зміна» (Zmiana), яке неодноразово «їздило в гості» в окупований Крим і Донбас.

Лідера останньої партії, щоправда, нещодавно таки затримали за підозрою у шпіонажі на користь Росії.

Читайте також: Медведчук і сепаратизм. Український слід російського шпигуна в Польщі

І хоч радикалізація шкодить іміджу Польщі та стосункам із сусідами, а кількість правопорушень на етнічному ґрунті зростає, польська влада робить вигляд, що проблеми немає.

Так, поліція відмовляється приймати зголошення про публічні заклики до ненависті під час маніфестацій, а МВС прибрало із навчальної програми для поліцейських підручник про «Злочини через ненависть» і заборонило в’їзд українських рокерів.

Більше того, із вересня у школі містечка Мілянувек, що під Варшавою, відкрився клас націонал-математичного спрямування. Дітей учитимуть стрільбі й орієнтації на місцевості – щоб в разі чого, могли захистити себе перед біженцями.