Неоголошена інформаційна війна Кремля. Як Росія промиває мізки у Східній Європі

Мешканцям країн, котрі мають досвід життя в єдиному соцтаборі, легше виокремити кремлівські наративи та фейки із загального інформаційного потоку. Проте й там досить багато людей, яка піддається впливу російської пропаганди.

Днями в Києві "Українська призма" зібрала спеціалістів з російської пропаганди зі Словаччини, Чехії, Угорщини, Польщі та Молдови. Ми уважно їх вислухали та записали найбільш тривожні повідомлення щодо "промивання мізків", яке масштабно, цілеспрямовано та методично проводить російський режим.

Помічний український досвід

За словами керівника безпекових програм Ради зовнішньої політики "Українська призма" Ганна Шелест, якщо європейські держави хочуть бути готовими, а не лише реагувати на ситуації, які створює російська гібридна війна, потрібно вивчати досвід один одного. І це одна з тих небагатьох сфер, де Україна може передавати нашим партнерам по НАТО та ЄС досвід, який накопичився за два роки.

"Наша слабкість у тому, що ми досі сприймаємо інформацію російською мовою дуже легко та масштабно", - вважає Шелест.

В Україні заборонена більша частина російських телеканалів, але є супутникове телебачення, яке у прикордонних районах дивляться активніше за звичайне. А в тій же Молдові заборони російських каналів немає (хоча спроби були), й інформація вільно транслюється на всю невеличку країну. А от угорці такої проблеми не мають.

Угорщина - мовний бар'єр

Середовище, в якому працює російська пропаганда в Угорщині помітно відрізняється від того, що склалося в інших країнах колишнього соцтабору, розповів виконавчий директор будапештського Центру євроатлантичної інтеграції та демократії Даніель Барта. Перш за все тому, що угорська мова не є слов'янською, тому російським агентам впливу потрібно витрачати більше зусиль.

Можливо, через дружні стосунки з прем'єр-міністром Віктором Орбаном, кремлівські технологи діють в країні обережно. Наприклад, не використовують для пропаганди угорську ситуацію - наприклад, конфліктні історичні питання зі Словаччиною та Румунією.

Загалом в Угорщині є від 80 до 100 сайтів та блог-платформ, які підтримують кремлівський наратив. Але з них тільки 6-10 можна вважати справді впливовими.

Оскільки в Угорщині немає культури Twitter, головне поле битви - це Facebook. Існує 10 сторінок, які розпосюджують дезінформацію та мають більше 2000 фоловерів. Дві найбільш популярні мають по 40-50 тисяч фоловерів та не є відкрито прорійськими ресурсами.

"Вони подають альтернативні новини і лише за допомогою контент-аналізу ми змогли виявити, що вони чітко проросійські. Лише третя-четверта за популярністю сторінка є відверто проросійською, одна з них адмініструється з Росії", - розповів Барта.

За словами політолога, головна проблема з якою зараз працює російська пропаганда в Угорщині - це міграція. Російські наративи по цій темі використовують не лише проросійські інформаційні ресурси, але й державні ЗМІ.

Російська пропаганда має задачу підривати довіру до ЄС. Вона роздмухує емоції проти біженців, проти НАТО, просуває антиамериканізм та дискредитує Україну, зображуючи її неспроможною державою (failed state).

Словаччина - держава не опирається

Існує кілька десятків видань та веб-сайтів, які займаються дезінформацією. Але лише 3-4 з них - це впливові альтернативні проросійські сайти, розповіла координатор проектів GLOBSEC Policy Institute Катаріна Клінгова. Більшість інформації цих сайтів - прес-релізи та повідомлення національних інформаційних агентств, проросійська дезінформація складає досить малу частку.

"Завдяки цьому звичайному словаку доволі складно відрізнити справжню новину від фейкової, яка вкладається у певний наратив", - відзначає Клінгова.

Також, за її словами, великий вплив у Словаччині має проросійська пропаганда, яка ведеться в сусідній Чехії, бо чеська та словацька мови схожі. Наприклад, у Словаччині відсутні Sputnik та RT (колишня Russia Today), але вони з легкістю проводять мовлення з території Чехії.

Розповсюдженню пропаганди допомагає відсутність державної офіційної позиції, яка розглядала б пропаганду як загрозу. Словаччина, як і Україна, є транзитною країною для російського газу. Переслідуючи економічні інтереси, багато словацьких політиків уникають прямої критики російської адміністрації.

Ідея великої слов'янської єдності властива багатьом політикам та політичним групам і партіям, присутнім у словацькому парламенті. Там присутня "Народна партія - Наша Словаччина", яка відкрито виступає проти ЄС і це робить ситуацію більш крихкою.

Для дослідження масштабів поширення російської пропаганди GLOBSEC провів опитування. Виявилось, що населення все ще підтримує євроінтеграцію, але ця підтримка суттєво впала. 27% молоді вірить альтернативним ЗМІ більше, ніж мейнстрім медіа.

"Тривожно, що молодь, у якої не було досвіду життя в СРСР, підтримує російські наративи", - відзначає Клінгова.

Чехія - відділ боротьби з пропагандою

Чехія одна з небегатьох країн Євросоюзу, яка збирається боротися з російською пропагандою на державному рівні. Ця місія покладається на спеціальний відділ у міністерстві внутрішніх справ. Що характерно, він створений при антитерористичному управлінні.

Читайте також: Війна з брехнею. Чому Європа програє російській пропаганді

У відділі буде 20 співробітників. Про їхні методи та ефективність роботи судити ще зарано - працювати на практиці вони почнуть лише з в січні 2017 року, розповіла науковий співробітник Пражського інституту безпекових досліджень Івана Смоленова.

За її словами, ефективність пропаганди забезпечуються її швидким розповсюдженням. У Чехії існує близько сотні веб-сайтів, які розповсюджують дезінформацію.

"Навіть якщо ти її розвінчуєш та постиш, що це фейк, вона уже присутня в інтернеті на десятку різних сайтів. І якщо шукаєш у Google такі теми, як "Євросоюз", "мігранти" або "Росія" перші результати найбільш вірогідно будуть саме по сайтам з дезінформацією", - відзначає аналітик.

Другий аспект, який робить ефективним пропаганду - це використання емоцій. Інститут в Брно дослідив 3000 статей з дезінформацією та виявив, що половина з них висловлювала певний рівень люті, чверть була спрямована на страх, п'ята частина розповсюджувала ненависть.

"Коли в пропаганді використовуються емоції дуже важко наводити аргументи", - говорить Смоленова.

Третій аспект ефективності пропаганди - використання наших власних слабкостей. Найбільш яскраво це демонструє випадок з Польщею, де російська пропаганда експлуатує складні історичні відносини з Україною.

Молдова - втрачені можливості

Небезпечну ефективність російської пропаганди довели останні президентські вибори, на яких переміг орієнтований на Кремль кандидат Ігор Додон.

Інструменти впливу - це близько 80 кабельних російськомовних каналів, хоча лише 25% - російськомовне, інші 75% говорить румунською. "Проблема ще й тому, що ці російськомовні канали - це бізнес наших олігархів, які не хочуть із ним розставатися", - розповіла виконавчий директор молдовського Центру інформації та документації НАТО Олена Марзац.

Для Молдови існують свої специфічні наративи пропаганди. Перший - це теза про те, що Молдова слабка країна, і рівень життя дуже низький через те, що обрали неправильну (європейську) орієнтацію. Другий наратив - про те, що нейтралітет несумісний зі співпрацею з НАТО.

Як наслідок, більшість громадян потрапляє в пастку безпеки, вважаючи, що найкраща опція для безпеки - нейтралітет. "Особливо після війни в Україні наші громадяни почали думати, що не треба нікого турбувати, з кимось співпрацювати, краще тихо сидіти, може не помітять", - пояснила Марзац.

За її словами, у 2007-2008 роках прибічників інтеграції було до 70%, а зараз таких менше 40%. Це провина і російської пропаганди, і проєвропейських урядів, які своїми корупційними діями підривали процес євроінтеграції.

Третій наратив стосується симпатій до Росії в Гагаузії та Придністров'ї. За словами Марзац, проблема поглиблюється через відсутність програм розвитку комунікації з цими регіонами.

Ще одна активна тема - уніфікація (об'єднання) з Румунією. "У нас дуже мало людей, які підтримують цю ідею, але чомусь ця тема виникає кожен раз, коли потрібно влаштувати конфронтацію у суспільстві", - відзначає Марзац.

Польща - задача посварити з Україною

Останні два-три роки в Польщі, як і в багатьох інших країнах Європи, підривається довіра до ЄС і НАТО, розповіла дослідник Фундації Казіміра Пуласького Марта Ковальська.

"Нав'язується російський наратив - тобто, розрив співпраці з європейськими та натівськими структурами. А також це руйнування перш за все відносин з Україною", - розповіла вона.

За її словами, яскравим прикладом є дезінформаційна кампанія Кремля, яка проводилась протягом кількох місяців до саміту НАТО, який 2016 року відбувався у Варшаві. "ЗМІ сприйняли цей наратив, тобто створювали сумніви у співпраці між Польщею та іншими країнами НАТО", - констатувала Ковальська.

Також росіяни використовують тему проблем польської меншини в Литві. Останні кілька років спостерігається співпраця політичної партії "Виборча акція поляків Литви" та "Російського альянсу". І це результат не лише роботи російської пропаганди, а й внутрішніх політичних суперечностей в самій Польщі.

Ще одна особливість роботи російської пропаганди в Польщі - відсутність проблеми російської мови. Лише кожен 20-й поляк може сказати, що вільно володіє російською мовою. А це означає, що майже не існує російськомовних ЗМІ.

Нарешті, за словами Ковальської, іноді Росія використовує поляків у публічних дебатах на ТВ. На RT, НТВ та інші канали запрошують польских коментаторів, політиків, громадських діячів та створюють картинку поляка-русофоба.

Що можна зробити

Проблема така складна, що одним проектом її не вирішити, відзначає Ганна Шелест. Відповідь має надходити від усіх прошарків суспільства - політиків та уряду, громадянського суспільства, системи освіти, журналістів. Але для цього потрібно налагодити спільне спілкування та взаємодію.

"Потрібне створення спільних центрів протидії гібридній війні. Вони лише починають створюватися у Чехії та Україні. Їхній мультиплікаційний ефект буде лише тоді, коли це будуть спільні зусилля", - пояснила Шелест.

За словами Олена Марзац, потрібна широка кампанія інформування, особливо у прикордонних районах. "Вважаю свого батька грамотною людиною, але і він мене питає, що з цим збитим малайзійським "Боїнгом", хто винний - Росія чи Америка? Це настрої у суспільстві, люди не знають усю картину і цим дуже добре користуються", - розповіла вона.

На жаль, зараз нападник більш активний, ніж його жертви.