Чому Авдіївка - найвразливіше місце бойовиків

Загострення обстановки під Авдіївкою має дві причини - стратегічну і тактичну. Тобто стратегічно бойовики збільшили кількість обстрілів по всій лінії розмежування. А Авдіївці дісталося більше за інших, тому що саме тут у так званій ДНР найвразливіше місце.

Вихід українських військових на територію промзони Авдіївки дозволив нашим військам взяти під контроль стратегічну транспортну артерію - основну трасу, яка з'єднує Горлівку і Донецьк. Її значення переоцінити неможливо.

Найбільші угруповання бойовиків зосереджені саме в цих двох містах. З боку Горлівки бойовики постійно обстрілюють Зайцеве і в будь-який момент можуть перейти в наступ на Бахмут (колишній Артемівськ). Мета дуже важлива - там не тільки унікальні підприємства, які дозволять набити кишеню лідерам бойовиків, а й великі збройові склади.

У Донецьку бойовики теж готові завдати удару по Мар'їнці та Красногорівці, а в разі успіху розвинути наступ до Курахово. Там розташована велика ТЕС і цієї причини вже більш, ніж достатньо. Але плани з наступу є не тільки у бойовиків.

Збройні сили України теж в будь-який момент можуть перейти до звільнення територій і звільнити Горлівку або Донецьк.

Поки що наша сторона шукає можливість мирного дипломатичного врегулювання, але в якийсь момент терпіння може лопнути. У будь-якому із сценаріїв, чи то наступ бойовиків або ВСУ, командування так званих збройних сил ДНР зіткнеться з головною проблемою - перекиданням резервів з Горлівки в Донецьк або навпаки. Залежить від точки загострення. Саме в цих містах розташовані найбільші сили бойовиків, які вони називають армійськими корпусами.

Резерви потрібно перекинути максимально швидко - швидкість тут ключовий аргумент. Запізнишся - можна взагалі не приходити.

По хорошій трасі (а там дві смуги в кожну сторону) від Донецька до Горлівки можна доїхати протягом 20-30 хвилин. Альтернативна дорога місцевого значення (розбита ще в давні часи, дві смуги) веде через Макіївку, Ясинівку і відніме не менш ніж півтори години.

У разі стрімкої атаки спецназу ця пауза може стати вирішальним фактором. А що таке український спецназ, бойовики чудово знають. Так що відсунути ВСУ від траси для бойовиків питання принципове. Це головна проблема в їх обороні. 

Ось тільки всі спроби до останнього часу для них закінчувалися однаково погано - в кращому випадку вони отримували потужну відповідь, а в гіршому - втрачали шматок території.

Стратегічна причина - вже давно не секрет. Напередодні чергового раунду переговорів у Мінську Росія посилює тиск. Викрутити Україні руки і змусити повернути Донбас за кремлівським сценарієм до сих пір не вийшло. Ні за допомогою прямих домовленостей, ні через тиск європейських партнерів.

Українська влада чудово розуміє, що Росія за допомогою Особливого ​​статусу Донбасу і амністії бойовиків хоче закласти міну під саме існування України. З доступних аргументів у Кремля тільки посилення обстрілів, загострення конфлікту і шантаж нашими полоненими, яких вперто відмовляються повертати. Це створює додаткову напругу всередині країни і в РФ вірять, що рано чи пізно вона досягне критичної точки.

Наостанок трохи конспірології. У Опоблоці розкол. З чуток, Кремль наполягає на передачі 30% «контрольного пакета» акцій політичної сили Віктору Медведчуку. Ахметов і його група категорично проти - їм ці ігри в «русскій мір» набридли, та й дуже вже дорого вони обійшлися для бізнесу.

Ось і прилетіли снаряди в Авдіївський коксохім, значення якого для холдингу «Метінвест» і всієї української металургії неможливо переоцінити. Примус до дружби і шантаж - традиційні методи для Кремля.