"Торгівля на крові" чи долар по 40. Яка вартість блокади Донбасу

Втім, їхня особиста політична катастрофа країні вже не допоможе. Як не допоможе ця піар кампанія і українським полоненим, долю яких монопольно вирішують в Москві, а на думку донецьких і луганських польових командирів там плювати хотіли.

Вчора ватажок бойовиків «ДНР» Олександр Захарченко оголосив про створення на окупованій бойовикам частини Донецької області штабу для фактичної конфіскації українських підприємств. У «ЛНР» пішли далі, вже оголосивши про намір націоналізувати три підприємства, до сьогоднішнього дня зареєстрованих в Україні. Йдеться про ПАТ Краснодонвугілля, ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит і ТОВ ДТЕК Свердловантрацит.

Що значить «націоналізація» всім прекрасно зрозуміло. Підприємства, зареєстровані в Україні можуть працювати цілком легально. Бути ланкою в ланцюжку виробничих процесів, поставляти продукцію на світовий ринок - ніяких проблем.

А після націоналізації і введення так званої тимчасової адміністрації від невизнаних республік ці підприємства ні з ким не зможуть укласти договір. Їхня продукція стає взагалі нікому не потрібна, і найближча перспектива для них - бути розрізаними на метал.

Росія і лідери бойовиків із задоволенням підуть на цей сценарій, заради швидких грошей. Перспектива їх не хвилює. Серед бойовиків, що руйнували інфраструктуру ще в 2014 році, була популярною фраза «Прийде Україна, нехай вона і відновлює». Зараз саме такий підхід вітається в Кремлі.

Насправді рішення бойовиків про націоналізацію українських підприємств просто доводить до логічного завершення ту проблему, яку вже створили прихильники політиків Садового і Коломойського, які заблокували рух вантажів через лінію розмежування.

Мотивація на поверхні. Садовий створив гучний скандал, який допоможе відвернути увагу від львівського сміття, і поправити свій рейтинг, заразом розгойдавши ситуацію до повноцінної політичної кризи.

Коломойський в свою чергу зможе поторгуватися про борги Приватбанку і послабити позиції Ріната Ахметова. До чого тут українські інтереси, коли є шанс взяти одразу стільки призів?

Штаб блокади заявляє, що не припинить блокаду ні за яких обставин, до повного виконання наших вимог (звільнення полонених і заборона торгівлі з окупантами з боку держави). Тобто ніколи.

Тому що, повторюся, ніякої влади над долею українських полонених ватажки бойовиків не мають. Як і українська влада. Цей козир Кремль тримає міцно. РФ взагалі любить брати заручників і абсолютно не гребує цим брудним методом в політиці.

Від політики перейдемо до економіки. Чим загрожує Україні тривала блокада, яка плавно переходить в ліквідацію українських підприємств на непідконтрольною території? Тут чистий мінус і справа не тільки в енергетиці.

Через брак антрациту вже заблокована робота ряду металургійних підприємств. Виробництво зупинили Єнакіївський металургійний завод і Краснодонвугілля групи Метінвест, підприємства корпорації ІСД в Алчевську. Про можливу зупинку заводу заявив Дніпровський меткомбінат.

Це, щоб було зрозуміліше, подвійний удар по Україні. Ми втрачаємо не тільки податки в бюджет, отримуючи замість них безробітних на біржі, яким потрібно платити допомогу. Ми втрачаємо валютну виручку. Тобто гривні дістанеться по повній програмі. Металопродукція, за розрахунками Національного банку, становить до 40% всього українського експорту.

Якщо ми беремо просто цифри, то в 2016 році підприємства, що працюють в ОРДЛО, заплатили в бюджет України 31,7 мрлд грн ($ 1,1 млрд). Цього року українська металургія втратить 300 тисяч робочих місць і близько 2 мільярдів доларів виручки через блокаду. Повторюю - 2 мільярди доларів - це можна порівняти з двома траншами від МВФ.

При поточних цінах на метал наша металургія і гірничо-рудні компанії можуть недоотримувати експортної виручки близько $ 100-125 млн на місяць. Також нам доведеться імпортувати вугілля на суму $ 40-45 млн на місяць.

Тобто тільки за ГМК і вугіллю ефект на торговий баланс в поточних цінах може скласти мінус $ 140-170 млн. Курсу гривні такий провал валютної виручки дуже не сподобається. Триста тисяч осіб отримували зарплату, платили податки і внески до Пенсійного фонду.

Тепер вони підуть до центрів зайнятості за допомогою з бюджету. Чудово, просто чудово. Якщо хто і знає, як вийти з цього глухого кута не вмикаючи друкарський верстат, то нехай скаже. На жаль, відповіддю буде тиша. Нові та хрусткі гривні підуть в народ, правда, долар не обдуриш - він подорожчає.

Отже, дивимося де ми ще втратимо. Про падіння валютних надходжень і зменшення податків написано вище. На жаль, це далеко не все. Вугілля для ТЕС і підприємств, які продовжать роботу, можна купити за кордоном. Але не швидко і не дешево.

У порту Роттердама енергетичне вугілля з поставкою на березень коштує дорожче 2 500/тонна без витрат на доставку (ще мінімум 300 грн/тонна). Зараз в тарифах закладена ціна 1730 грн за тонну. Загалом, готуємося до значного підвищення тарифів на світло і тепло. Нікуди вже підвищувати? На жаль, але така реальність.

Єдиною альтернативою є збереження тарифів за допомогою дотацій з державного бюджету, але це ті ж рейки, тільки вигляд збоку. Економити особливо нема на чому, так що включаємо друкарський верстат. Ну, про курс в цьому випадку ви самі прекрасно розумієте.

Зрозуміло, що ось прямо завтра або через тиждень обвалу гривні до 40 за долар не буде. Валютний ринок відчує наслідки блокади через кілька місяців, коли надходження валютної виручки від металургів помітно зменшаться.

Плюс, Україні доведеться закуповувати імпортне вугілля. Але це не скоро. Та й додаткова емісія гривні відніме якийсь час. Але саме такий сценарій неминучий. Чудес в економіці не буває.

Ну а розумні люди почнуть іти в долар вже зараз, що неминуче в березні потягне курс до тридцяти. І, до речі, якщо народ правильно визначить винних, то політичні вигоди від блокади для організаторів швидко зійдуть нанівець і підуть у мінус. Прямо пропорційно з падінням гривні і зростанням безробіття. Що, в принципі, абсолютно справедливо.

Точка зору редакції Еспресо.TV може не збігатися з точкою зору авторської колонки. Еспресо не впливає на зміст авторських колонок і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють в них.