Дмитро Орєшкін: Росію чекає кривавий конфлікт, коли люди зрозуміють, що Путін їх обманює

Ще буквально нещодавно Москва і вся Росія майже стояла на вухах: мова йде про масові мітинги-протести та про масові порушення прав людини і затриманнях мітингувальників. Але зараз ми бачимо, що кудись ця протестна енергія поділася. Які прогнози щодо подальших подій?

Росія не стояла на вухах. Так, протест набагато більш явно проявився, так, він захопив кілька десятків міст - в більшій чи меншій мірі. Так, Навальний став федеральним політиком, про нього влада була змушена говорити, так, прийшли нові люди, нова молода когорта. Але я б не сказав, що це якісь радикальні зміни, це дійсно нова складова в протесті, але ж не треба забувати, що він і раніше був досить широким, просто його не було видно.

Усі забули раптом про те, що йде страйк далекобійників, усі забули про те, що в кількох десятках міст є локальні конфлікти через невиплату зарплат, усі забули про те, що пенсіонери дуже роздратовані.

І раптом усі стали говорити про оцей молодіжний, досить локальний не скажу флешмоб, але спалах у Москві та деяких великих містах. Це просто прояв такого підшкірного глибинного процесу наростаючого розчарування.

Протест чомусь почався саме з боротьби з Дмитром Медведєвим. Не фігурувала війна, не фігурували масові злочини режиму, а чомусь відразу всі кинулися на Дмитра Анатолійовича. Є враження, що це була спроба або штучно каналізувати протестні настрої, або ж призначити головного винуватця всіх подій в Росії.

Я з вами погоджуся. Дійсно це спеціалізовано вузьконаправлений тиск на Медведєва. І в цьому, власне кажучи, проявилася інтуіція Олексія Навального. Справа в тому, що Путін - священна корова. Я думаю, що значна частина з тих, хто вийшов на протест, підтримують путінську ідеологію і будуть, напевно, ще деякий час підтримувати - їх збуджує «Крим-наш». І ці патріотичні захоплення щодо Путіна не зникли.

Саме тому розумно мислячий Навальний взагалі відділив Путіна і проблему Криму. Він запропонував якісно новий - і в тому його сила - підхід. Проектний підхід, який ближче до молоді саме, тому вона і зреагувала. Проектний, конкретний, і навіть почасти неполітичний.

Жодних розмов про режим, про права людини. Дуже конкретна тема. Оцей от Дмитро, який Дімон, який говорить «грошей немає, а ви тримайтеся», а у нього на 70 млрд нерухомості. Як це в голові вкладається ?! Жодної політики, по суті, для цих хлопців. Політику вони не люблять, і цим пишаються, але коли отак багато крадуть, це їм не подобається.

І Путін залишається осторонь. Навальний - популіст, майже геніальний політик, але він популіст, значною мірою на межі націоналізму і патріотизму, і він знає, що з Путіним не можна сваритися. До Путіна він підбереться пізніше, і почне його під'їдати, якщо його до цього Путін не посуне, що більш імовірно.

Але ми розуміємо, як у Росії вирішують ті чи інші проблеми з опозиційними політиками. Ми пам'ятаємо вбивство Бориса Нємцова, Старовойтової, і що відбувалося з політичними фігурами, які мають загрозливу вагу для Кремля.

І тут раптом вийшов з вод морських Олексій Навальний, і, розумієте, вся ФСБшна рать і всі підлі корупціонери злякалися.

У цьому є певна загадковість. Але я з цього не поспішав би робити висновок, що Навальний - гравець якийсь з-за кремлівських веж, або з луб'янских тренерів. Він як раціональний політик у Росії використовує все для просування себе до влади, в тому числі, і у взаєминах з якимись інструкціями. Але керівники думають, що вони його використовують, тоді як він використовує їх.

Але важливо ось що: тільки-но Навальний почне становити серйозну загрозу режиму, - а він потроху починає бути загрозою - його усунуть. Справа в тому, що Путін вже сказав, що боротьба з корупцією не повинна загрожувати підвалинам держави. Те ж саме сказала пані Ярова.

Цікаво влаштована держава, якщо її підвалини сягають корінням у корупцію, але про цей якось уже не прийнято говорити. Я думаю, що тепер Навальний зробив дуже сильний хід: він себе заявив як - я б сказав - другого політика в країні, тому що в Росії сміливих людей цінують, і у нас 15 років амплуа сміливого політика виконував один і той самий актор, і всі знають, як його звуть. І тут раптом з'являється інший актор, який теж ...

Йшлося про Жириновського ?!

Ні, я говорив про Володимира Володимировича Путіна. Він сміливий: він ставить Сполучені Штати на коліна, він піднімає нас з колін, він «приєднує Крим», і робить усілякі небесні «подвиги». Та цей образ героя так швидко не зникає, він руйнується поступово. Але проти нього з'являється образ «героя Навального», який єдиний з усіх політиків формує альтернативний порядок денний. Він не ходить на короткому повідку як Жириновський, як Зюганов, як Явлінський, він робить політику сам. І в цьому сенсі він єдина альтернатива Путіну.

Дивіться, йому не дозволяють обиратися президентом, а він вже сформував виборчі штаби, і веде свою виборчу кампанію. Йому не дозволяють виходити на мітинг, а він виходить, і в цьому відношенні він виглядає теж як герой.

Тобто, з'являються два героя: Володимир Володимирович Путін і Олексій Анатолійович Навальний. Це ламає систему виборів 2018 року. Тому я думаю, що Навального будуть зараз прибирати. Я не готовий говорити, що його будуть прибирати як Бориса Нємцова, але він ламає всю передвиборчу стратегію. Він вривається в цю ситуацію, він показує себе, і я думаю, що в Кремлі це розуміють, тож якимось чином його нейтралізують.

Кримінальну справу заведуть, ще що-небудь зроблять, але думаю, що гантелею по голові - це вже занадто брутальне рішення, хоч і таке може статися: раптом обуряться якісь чеченські носії світлих ідеалів. Олексій ризикує, саме тому він створює відчуття великого політика - ще не рівного, звісно, Путіну - але, в усякому разі такого, що не поступається йому в якихось особистих чоловічих якостях, а це в Росії дуже цінується.

А як бути з українським питанням? Олексій Навальний не ліберал, він не робив жорстких заяв щодо окупації Криму і війни на Донбасі. Він йшов досить вузьким коридором, який так любить люмпен будь-якої країни: «переловимо всіх злодіїв, заберемо в них крадене, і потім повісимо їх на ліхтарних стовпах». Це якщо вульгарно спрощуючи.

Я згоден, він популіст. Але Росія така країна, де більша частина населення, як, до речі, і в більшості інших країн, не потерпає  від надмірного інтелектуального баласту. Люди нутром відчувають: оцей сильний хлопець обіцяє цих зловити, цих посадити і покарати, він говорить про те, що нам зрозумілі їхні дії.

Його можна звинуватити в тому, що він поводиться як Ленін в 1917 році, або Гітлер в 1930 році, або будь-який інший популіст великого масштабу. Він - великомасштабний популіст, талановитий популіст. Звинувачувати його в тому, що він не ліберал - досить безглуздо. Тому що лібералом є Явлінський, який рішуче збирає 2-3% голосування на кожному електоральному циклі, і далі буде чинити  точно так само, дуже сильно огризаючись на те, що йому дісталася така погана країна.

Але я б не став так вже сильно опускати країну. Країна мислить своєю елітою. Еліта погана, еліта по телевізору розкладає країну, а країна не в силах сама скласти думку, вона повторює ті думки, які в голову вкладає еліта. Навальний теж така сама елітна людина, але поки він несе ідею оновлення.

Так от, повертаючись до вашого запитання «Куди подівся протест?». Він, взагалі-то, нікуди не подівся, він триває: такий собі підшкірний, закритий. Росія - країна дико велика і дико неквапна. Люди зараз переживають фазу когнітивного дисонансу, вони не розуміють, що сталося. Їм обіцяли підйом з колін, поліпшення рівня життя, журавля в небі, а тут навіть синиці в руках нема.

Вони поки що не можуть і не сміють в голові своїй - не тому що їх за руки тримають, - вони ще просто ментально це не пережили, що насправді їх обманює Путін. Ні, що обманює Медведєв, вони ще можуть пережити. Але якщо Путін - це рейтинг відчаю.

Якщо не Путін, то взагалі що? Виходить, що все даремно, що оці подвиги в Криму - марні, жертви війни в "ДНР" - марні. Ми самі розуміємо, що це контрпродуктивно, а люди ж - ще ні. Ще ні, але зрозуміють.

І тоді-то й станеться далеко не те, що хотілося б, тому що відбудеться, скоріше за все, кривавий конфлікт. Путінські свою владу віддавати не будуть, а народ намагатиметься у них цю владу забрати.

Наскільки я розумію, частина путінських або пропутінських еліт, можливо, і не проти зміни системи, але категорично проти передачі влади сам Володимир Володимирович. Він за свою владу, я думаю, готовий покласти не один ешелон різних Навальних.

Безумовно, і не тільки Володимир Володимирович, а й величезна кількість людей, які до нього примикають. Перш за все, це силовики. Наприкінці 80-их абсолютній більшості та елітним громадянам теж, членам партії, було зрозуміло, що так жити не можна,. Зараз вони всі переконані, що так жити дуже навіть можна, особливо якщо у тебе власності на мільярди рублів.

Тому, звісно, ці люди так просто не підуть. Для них держава, вертикаль - це джерело правління. Те, що ви говорите про те, що частина путінських еліт в принципі не проти - так, але при цьому вони бояться втратити все. Путін у них відбирає дедалі більше й більше для того, щоб зміцнювати свою вертикаль влади, а вони тиснуть, скриплять, жаліються один одному, але погоджуються, тому що в іншому випадку вони втратять усе.

Але розколу еліт, який ми спостерігали 2004 року в Україні, коли була перша Помаранчева революція, і 2014-го в Україні, коли була друга революція, в Росії немає. Розколу еліт поки немає. Тому протест буде безіменним. Тільки Навальний щось із себе зараз представляє як політичний лідер.

Протест буде киплячий під лавкою, під шкурою у величезної тварини. Поки елітні угруповання не розколються нагорі, жодних серйозних змін чекати - підстав немає. Наприкінці 80-их розкол був зрозумілим: частині еліт ясно, що треба переходити на ринкову економіку, на більш ефективну модель, іншій частині здавалося, що треба залишатися як є. Перемогла більш модерністська модель: економіка стала набагато більш ефективною, країна стала набагато багатшою, пройшла цілий цикл технологічних революцій.

І тут силовики вирішили, що час вже їй знову сісти на шию, тому що народ нагуляв масло, і це масло треба з нього вичавлювати. От зараз масло вичавлюють, народ відчуває себе все гірше й гірше, не розуміючи, що відбувається, йому мало хто щось пояснює. По телевізору точно не пояснюють.

Але телеканал «Царгород», Гіркін та інші злочинці - вони доволі старанні в своїх поясненнях. І є побоювання, що частина кремлівських еліт може використовувати напередодні президентських виборів 2018 року  українське питання.

Ми розуміємо, що війни Кремлем завжди використовувалися інструментально, в тому числі для вирішення внутрішньополітичних завдань. Можливе повторення якоїсь більш агресивної ситуації щодо нас?

Я думаю, можливе, але все менш ймовірно. У Путіна було три сплески популярності, і три війни: чеченська, грузинська і українська. Четвертий раз є те ж саме м'ясо - досить важко, немає ресурсів просто на це. Ні грошових ресурсів. У людей вже, як мені здається, з'являється відчуття, що щось неправильно.

Сирійська війна - непопулярна в Росії: це далеко, мовляв, це нам не потрібно, навіщо. Українська війна теж втрачає популярність: люди починають розуміти, а що в "ДНР" і "ЛНР" покращилося? Так, нам розповідають по телевізору про укрофашистів, і так далі, і в це все, може, ми й віримо (я говорю про більшість своїх співгромадян) , але нам-то від цього краще не стає.

І спроба в четвертий раз зіграти цю ж партію, мені здається, буде перебором. Путін буде використовувати риторику, переможну риторику. Не дарма вибори президента перенесли на дату приєднання Криму. Путін буде нагнітати пропаганду, але зважитися на нову експансію він навряд чи здатний, тому що занадто великі витрати, занадто великі ризики.

Не думаю, що це спрацює. Швидше, це буде в сфері пропагандистсько-піарівській. Ну, наприклад, дадуть жителям Донбасу можливість у полегшеному режимі прийняти російське громадянство ...

... вже паспорти, в принципі, видають.

І за цим другий хід проглядається. Ніхто не знає, скільки на Донбасі буде людей з цим громадянством. Скажуть, що 3 мільйони, і ми приймемо, що 3 мільйони. Вони проголосують як громадяни Росії на виборах у 2018 році!? - Проголосують. Перевірити, скільки виборців, і як вони проголосували, ніхто ніколи не зможе. А уявляєте собі такий додаточок у 3 мільйони голосів у скарбничку Путіна на федеральних виборах?

І в той же час такий символічний хід: мовляв, ми своїх слов'янських братів не образили, ми дали їм паспорти, а насправді, там може бути всього лише 100 тисяч цих паспортів. Нам скажуть, що 3 мільйони, і ми це будемо змушені проковтнути, тому що перевірити неможливо.

Пограти на пропагандистських аналогах, говорити, що ми там дали наше громадянство і ми їх ніколи не віддамо в пащу «українським фашистам», «київській хунті» - це буде зроблено безумовно. Але ми ж з вами відрізняємося від виборців тим, що за словами намагаємося бачити ще й сутність. А сутність у "ДНР" і "ЛНР" - огидна, жити там стає дедалі важче, а казки розповідати хто заважає? Тим більше, в передвиборний рік.