Віталій Портников: Якщо Росія хоче бути вільною, їй потрібно відпустити інші народи

Ви неодноразово заявляли, що ім'я президента країни не має значення, «важливі тільки наявність грошей і історичний процес». Які, на вашу думку, історичні процеси відбуваються в Росії, від якої, у великій мірі, залежить доля як України, так і Білорусі?

Це важко зрозуміти російським лібералам, але та Росія, яка існує сьогодні, якщо вона хоче зберегти свою територіальну цілісність, повинна бути авторитарною державою з домінуванням російського народу і російської культури над усіма іншими етносами.

Ніякого іншого шляху збереження Росії в її нинішніх кордонах не існує. Але якщо Росія захоче бути демократичною європейською країною, якщо жителі Росії захочуть дати російському народу шанс розвиватися, а не жити весь час в тіні Сталіна, Путіна або когось ще, російському народові доведеться відмовитися від цієї моделі. Йому доведеться відпустити інші народи - ті, які захочуть піти. Це необхідний і неминучий шлях.

Або Росія залишається такою, яка вона є, і намагається огорнути сусідів своїми імперськими щупальцями, або вона територіально розпадається.

Коли це станеться - я не знаю. Я знаю тільки, що той російський колос, якого ми бачимо сьогодні, ніколи не буде розвиватися. Він буде завжди перешкоджати розвитку інших. А розвиток може початися тільки тоді, коли відбудеться переформатування Росії - коли на просторі Російської Федерації виникнуть нормальні, різні незалежні національні держави.

У них будуть абсолютно різні цивілізаційні світи. Чечня має інший цивілізаційний світ, ніж центральна Росія. І я дуже не хочу, щоб центральна Росія стала Кавказом, тому, що мені дорогі Ярославль, Псков і Великий Новгород. Я не хочу, щоб вони остаточно застрягли в світі чужих цивілізацій.

Саме так я ніколи не хотів, щоб Київ, Львів чи Ужгород потонули в світі російської цивілізації. Я не знаю, чому у російських людей немає почуття національного самозбереження, чому вони готові проміняти власну гідність на імперію.

У Європі зараз спостерігається послаблення віри в Європейський союз, страх перед мігрантами. В якому напрямку йде континент?

У тому ж, в якому йшов раніше. Ми спостерігаємо судоми опору глобалізації, яка все одно переможе. Так завжди було: як тільки людство переходить на новий етап свого розвитку, консерватизм намагається цей перехід зупинити. І цей консерватизм - природній. Людина завжди хоче жити так, як вона жила досі, навіть якщо це не є можливим.

У найближчі десятиліття нові технології, нові виклики та нова небезпека зметуть цей опір разом з політиками, які його символізують. Однак опір буде жорстким, він буде приводити до дуже цікавих електоральних підйомів, неправильних рішень і жертв. Це все буде, але минуле в людській історії ніколи не перемагала майбутнє. Цього не станеться і цього разу.

Ви перераховували міста, які ви вважаєте європейськими - від Чернівців і Києва до Трієста і Марселя. У чому полягає європейськість міста, і які міста на пострадянському просторі ви вважаєте європейськими?

На пострадянському просторі дуже багато європейських міст. І це, до речі, не пов'язане зі стилем управління. Багато європейських міст є в Україні. Це і Львів, і Чернівці, і Івано-Франківськ, і Ужгород, і малі міста Галичини, Закарпаття і Буковини. Вони були завжди прикладами європейського клімату: взаємин людей, їх інтересів, культурного життя. Зараз все більше європейськими стають, безумовно, Київ, Одеса і Дніпро.

Якщо говорити про Білорусь, то я завжди вірив що європейським містом є Гродно. Навіть тоді, коли я приїздив в радянські часи, я бачив, що під радянськістю цього міста ще не перестало битися європейське серце. Я бачив європейський дух у великій кількості російських міст до приходу Путіна.

Європейським ставав Петербург і особливо Ярославль. І мені дуже шкода, що той кошмар, який почався в Росії, припинив цей розвиток. Місту потрібна цивілізація. Для того, щоб було європейське місто, потрібна європейська країна. Європейське місто без європейської країни перетворюється в сіру провінцію.

Ви знаєте, як недавно померлий Данило Гранін назвав Петербург? Він сказав, що це велике місто з обласною долею. Всі російські міста, навіть великі - це міста з обласними долями: і Ярославль, і Калінінград, і Петербург. В авторитарній країні розвивається тільки столиця - немов монстр. Українські міста перестали бути містами з обласними долями. Кожне з них живе своїм життям і має свій світ.

Ви не назвете Одесу містом з обласною долею. І Дніпро ви вже так не назвете. Тому, що виявилося, що жителі цього міста в критичний момент можуть самі вирішувати свою долю. Це дуже важливо. Таким чином, якщо до самого існування якогось міста ви можете застосувати визначення Граніна, то це означатиме, що це місто - не європейське.

Оригінал - інтерв'ю білоруській редакції "Польського радіо"