У М'янмі буддисти вирізають мусульман, а країною керує лауреат Нобелівської премії миру. Чи правда це і як таке можливо

Провідні ЗМІ цими днями багато пишуть про трагедію народу рохінг'я та про акції протесту, учасники яких вимагають припинити переслідування мусульманської меншини. Масштаби міжнародного обурення вражають.

Міжнародна інформаційна хвиля

Акції на підтримку рохінг'я відбулися в багатьох мусульманських країнах. В Індії та Індонезії демонстранти палили портрети лідера М'янми Аун Сан Су Чжі, а представники влади Пакистану та Туреччини висловили обурення діями її уряду.

Акція протесту в Калькутті, Індія. Фото: Reuters

Ще цікавіше стало, коли до акцій долучилася Росія. Акції на підтримку рохінг'я відбулися в Грозному та Москві. Лідер Чечні Рамзан Кадиров, як пишуть російські ЗМІ, вперше критично висловився щодо політики Кремля. Мовляв, той нічого не робить аби запобігти геноциду, який Кадиров порівняв із Голокостом.

Путін швиденько виправився і 4 вересня на саміті країн БРІКС засудив насильство М'янми, чим заслужив публічну подяку Рамзана.

З проханням зупинити насильство до лідера М'янми через свій Twitter звернулася лауреатка Нобелівської премії миру Малала Юсафзай. Ця подія цікава тим, що Аун Сан Су Чжі також є лауреаткою Нобелівської премії миру, хоча тепер нерідко можна почути вимоги відібрати в неї нагороду.

Спробуємо розібратися, хто ж такі рохінг'я, за що їх переслідує влада М'янми та чому саме зараз навколо них так багато інформаційного шуму.

Найбільш переслідуваний народ світу

Буддійсько-мусульманський конфлікт в М'янмі тягнеться роками. Мусульмани-рохінг'я (або ж рохінджа) становлять меншість у країні, більшість населення якої сповідує буддизм. Наразі вважається, що їх у М'янмі нараховується 1,1 млн, а ще близько мільйона живуть як біженці по різних сусідніх країнах. У 2013 році ООН назвала їх найбільш переслідуваною громадою в світі.

Події, що зараз відбуваються, стосуються штату Аракан (він же Ракхайн), що на заході М'янми. Самі рохінг'я стверджують, що дуже давно переселились туди. Офіційна позиція влади М'янми - ці люди є нащадками нелегальних мігрантів з Бенгалії. У часи британського панування в Індії до Аракану масово переселяли мусульман зі Східної Бенгалії (зараз це країна Бангладеш), оскільки була потрібна дешева робоча сила.

Влада Мьянми навіть не визнає сам термін "рохінг'я" та до 2015 року називали їх "бенгальцями", а потім почали називати "мусульманами, що проживають на араканській території".

М'янма не надає рохінг'я громадянство на підставі закону, ухваленого ще в 1982 році. Він забороняє надавати громадянство мігрантам - британським індійцям - які пересилилися в країну після 1873 року.

Таким чином, рохінг'я обмежені у праві вільного пересування, не мають доступу до державної освіти та права працювати у державних установах.

Уся ця історія ускладнюється тим, що більшість населення Аракану становлять буддисти, які мають давню історію протистояння з урядом Бірми у боротьбі за свою незалежність. Фактично це місцеві сепаратисти, з якими, тим не менш, вдалося замиритися. Проте зараз багато хто змішує в єдине ціле боротьбу араканців за створення власної держави та терористичні акти мусульман-рохінг'я.

Останні мають власну організацію - Араканську армію спасіння рохінг'я (Arakan Rohingya Salvation Army або ж ARSA). Вона перехопила гасла про боротьбу за незалежність місцевих буддистів та почала воювати з урядом, переховуючись у місцевих джунглях.

М'янмарські військові та мешканці Ракхайну стверджують, що угрупування з'явилося восени 2016 року, а його заявленою метою є створення демократичної мусульманської держави для рохінг'я. Ходять чутки, що М'янмою опікується Китай, а тому йому вигідно час від часу підтримувати місцевих терористів, аби мати інструмент впливу на уряд. Але підтверджень їм нема.

Буддійсько-мусульманський конфлікт

У 2000-х роках більшість випадків насильства проти рохінг'я були замішані на релігійному конфлікті. Влада відповідала на це введенням у штат військ, а рохінгья починали масово тікати - через сухопутний кордон в Бангладеш, або ж морем до сусідніх мусульманських країн - Малайзії, Індонезії. Частина пробувала дістатися навіть до Австралії.

Нинішня хвиля насильства почалася 25 серпня, після атак ARSA на десяток поліцейських дільниць та військову базу. За даними, які надала влада М'янми, загинуло 12 правоохоронців та 77 повстанців. Організацію ARSA було оголошено терористичною.

Було розпочато військову операцію, внаслідок якої, за даними влади, було вбито 400 людей, більшість із них оголошено терористами. Проте незалежно підтвердити цю цифру неможливо, оскільки в штат Аракан не пускають журналістів, правозахисні організації та навіть слідчих ООН.

Останні намагалися потрапити в країну цього року після попереднього спалаху насильства. Він розпочався з вбивства представниками ARSA дев'ятьох прикордонників. Після того, як у відповідь було розпочато військову операцію, близько 75 тисяч рохінг'я втекли до Бангладеш. Зараз кількість втікачів складає вже 125 тисяч і цифра зростає.

Біженці розповідають жахливі історії про те, як військові ґвалтують та вбивають жінок, відстрілюють дітей та старих людей, палять їхні будинки. Влада М'янми запреречує: бойовики самі спалюють власні будинки, звинувачуючи уряд в насильстві.

Жахлива ситуація з біженцями

Саме ситуація з величезним неконтрольованим потоком біженців по великому рахунку спричинила нинішню інформаційну хвилю з протестів та обурення в ЗМІ. Тисячі біженців рохінг'я прямують перш за все до Бангладеш - чи не найбіднішої країни світу. Тієї, з якої колись переселились їхні предки.

Більшість населення там становлять мусульмани і, здавалося б, вони повинні дружньо ставитися до братів по нещастю. Але на практиці це так не виглядає. Принаймні якщо вірити телеканалу "Аль-Джазіра", влада знову планує переселити усіх рохінг'я у табір на острів Тхенгар Чар, який утворився з наносів мулу та інших порід близько 11 років тому і в сезон дощів повністю вкритий водою.

Біженці-рохінг'я в Бангладеш. Фото: Reuters

Під час попередніх масових переселень кілька тисяч біженців-рохінг'я знайшли притулок у Малайзії та Індонезії. Але в першій їх місяцями тримають ув'язненими в таборах для біженців, а в другій забороняють працювати, надаючи невеличку соціальну допомогу.

Але зараз потоки біженців до Малайзії та Індонезії майже зникли. Сталося це великою мірою через інцидент 2015 року. Човнам, які контрабандисти-перевізники набили біженцями під саму зав'язку, відмовили у заході в Таїланді та Індонезії. Остання видала їм воду та їжу й відправила геть. Після кількох днів дрейфу в морі, 800 біженців прийняла Малайзія.

Так само припинилися спроби контрабандистів ганяти човни з біженцями до Австралії. Її влада просто відбуксировувала човни назад зі своїх територіальних вод, хоча й наразилася на критику правозахисних організацій за порушення конвенції щодо біженців.

Тому не дивно, що зараз, коли з'явилася нова хвиля біженців, влада сусідніх країн тисне на М'янму, вимагаючи припинити акції проти рохінг'я.

Суперечлива лідерка М'янми

Згадана вище Аун Сан Су Чжі колись була улюбленицею західних ЗМІ: вона вважалася однією з провідних світових правозахисниць, уособленням боротьби за права людини. Їй щиро співчували: військова хунта змусила її прожити 15 років під домашнім арештом та відмовила навіть у побаченні зі смертельно хворим чоловіком. Її статті з радістю друкувала демократична преса, наприклад, The New York Times.

У 2015 році військова хунта послабила свою хватку й у країні відбулись демократичні вибори, на яких перемогла партія Аун Сан Су Чжі. Місцевий закон забороняв їй стати президентом, тож їй придумали нову посаду - радник уряду. Фактично саме вона є лідером М'янми на даний час.

Аун Сан Су Чжі на мирних переговорах. Фото: Reuters

Розчарування в Аун Сан Су Чжі почались саме на тлі конфлікту з рохінг'я. Місія ООН збиралася розслідувати злочини проти людяності, у яких біженці-рохінг'я звинуватли військових-м'янмарців та місцеве населення, але уряд М'янми відмовив її членам у візах. За словами Аун Сан Су Чжи, місія ООН недоречна, бо лише посилить етнічне протистояння.

А нині вона пішла далі й звинуватила міжнародні гуманітарні організації в тому, що вони допомагають терористам. Заяву було підкріплено фотографією печива з логотипом Всесвітньої продовольчої програми ООН, яке військові нібито знайшли в одному із прихистків терористів.

Ситуація в М'янмі ускладнюється ще й тим, що з обох сторін конфлікту вже з'явилася маса фейків. Наприклад, віце-прем'єр-міністр Туреччини свій твіт з обуренням "різаниною рохінг'я" супроводив фотографією трупів, але пізніше виявилося, що світлину зроблено в 1994 році в Руанді. Але поки це з'ясувалося, його допис поширили 1600 користувачів.

Так само мало довіри викликають фотографії нібито тренувальнихтаборів для терористів у Бангладеш, які б мали підтверджувати позицію уряду М'янми про те, що вони мають справу з терористичним угрупованням.