Ті, кого там немає. Як воюють і заробляють російські ПВК
Курдський генерал Хассан (прізвище якого залишилося анонімним), командувач сирійської демократичними силами (СДС), розповів Washington Post про наступ танків та артилерії в ніч з 7 на 8 лютого 2018 р. Збройні сили прихильників президента Сирії Башара Асада наступали на штаб-квартиру СДС, у якій також були підрозділи спецслужб США.
Хасан дізнався про наступ від розвідників. За півгодини до штурму штаб-квартири, о 21:30, Хассан подзвонив своїй постійній російській контактній особі в Дейр-ез-Зор. Генерал спробував умовити співрозмовника відмінити атаку.
Однак представник росіян запевнив його, що ніякого штурму не буде.
Крім Хасана уникнути конфлікту спробували й офіційні представники Пентагону. Згідно із заявою Пентагону, офіційні особи Міністерства оборони США постійно вели переговори з російськими колегами до, під час і після нападу.
"Російські чиновники запевнили, що вони не будуть залучати військові сили в околицях (Дейр-ез-Зор)", - йдеться в заяві Пентагону.
Сергій Кім, за даними Informnapalm, саме він керував невдалою для росіян операцією в Дейр-ез-Зор
Напад почався о 10-й годині вечора 7 лютого. Під залпи артилерійських і танкових снарядів армія проасадівських солдат наблизилася до штаб-квартири на відстань 450 метрів. Генерал Хасан зауважив, що серед нападників також були російські військові, можливо, найманці.
Через те що в штаб-квартирі знаходилися американські громадяни, авіація США відреагувала на загрозу моментально: від наземних атак типу AC-130 до запуску збройних безпілотних літаків.
Хасан сказав, що після першого залпу атаки йому передзвонила та сама контактна особа, з якою він говорив раніше. Російський офіцер попросив зробити паузу, щоб забрати мертвих і поранених після нападу, який раніше заперечував.
"Ми більше не довіряємо Росії. Але кумедно, що супердержава не знає, що роблять її військові", - сказав Хасан. На думку курдського генерала, атака 7 лютого була невипадковою. Прихильники Асада порахували, що турецька атака на курдський регіон Афрін мала відвернути більшу частину армії СДС на північ Сирії. А ті солдати, що залишилися в штаб-квартирі, не зможуть протистояти штурму.
Читайте також: Дейр-аз-Зор: як російська концепція "зелених чоловічків" повернулася в Сирії проти РФ
Напад на базу також має стратегічне значення. Штаб-квартира СДС знаходиться поблизу багатого нафтою і газом родовища, відомого як Коноко. У вересні 2017 минулого року СДС відвоювали Коноко в "ІДІЛ". Тепер мета курдів не допустити державний режим до джерел нафти і газу.
Битва за штаб-квартиру тривала до 5.30 ранку. З боку США і СДС поранених немає.
Зліва: Генерал США, Джеймі Джарард, який командував атакою американських військ в Дейр-ез-Зор. Справа: військовий кореспондент CNN
Але їх там немає
Ця битва показала, що співпраця Росії і Сирії є більш тісною, ніж здається. Спільні військові дії з проасадовськими бойовиками ризикують погіршити і без того хиткі відносини між РФ і США.
Видання Bloomberg заявило про 200 загиблих при атаці на штаб-квартиру СДС, більшість із яких громадяни РФ. Подібної версії дотримується New York Times. Російські ЗМІ варіюють свої показання від 11 до 40 осіб.
Однак офіційні представники РФ обрали звичну для себе тактику - "нас там немає". Міністерство оборони РФ заявило, що росіян в місці авіаудару США бути не могло. Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що у Кремля є тільки офіційні дані про військових, але він нічого не знає про інших росіян в Сирії.
Заява прес-секретаря МЗС РФ Марії Захарової, була не такою категоричною. Однак Захарова повідомила, що ні про які сотні і десятки загиблих росіян в Сирії мови бути не може - все це дезінформація. Прес-секретар обмежила список загиблих п'ятьма солдатами, але помітила, що їхнє громадянство потрібно ще уточнити.
На думку Захарової версія про загибель кількох десятків росіян в Сирії - "класична дезінформація"
Зелені чоловічки
Команда розслідувачів Conflict Intelligence Team (CIT) опублікувала імена семи росіян, які загинули в результаті авіаудару в Сирії. Загибель військових підтвердили їхні родичі. Пізніше в російських ЗМІ з'явилася інформація про ще двох загиблих.
На даний момент у ЗМІ відомо 9 імен росіян, які брали участь в операції поруч з Дейр-ез-Зор. Це: Олексій Ладигін з Рязані (позивний - "Похмурий"), Ігор Косотуров, Руслан Гаврилов і Станіслав Матвєєв з Свердловської області, Володимир Логінов з Калінінграда, Олексій Дорошенко з Нижнього Новгорода, Володимир Винограденко (позивний - "Апостол") з Ростова-на Дону, Олег Терещенко з Краснодарського краю і Олексій Нижегородов. Імовірно, росіяни працювали в Приватній військовій компанії (ПВК) "Вагнер".
Новина про смерть військових поширилася соціальними мережами проросійськими групами і спільнотами. Автори "патріотичних" постів частіше описували свою злість на збройні сили США, не замислюючись про те, що "на забій" їх відправила власна держава.
ПВК по-російськи
Приватні військові компанії в РФ поки не регулюються законом. Причетність до найманців карається російським законодавством кримінально - позбавленням волі від 7 до 15 років. Це зручно, офіційна влада нібито ні при чому, але "зелені чоловічки" продовжують військові операції.
Читайте також: Віталій Портников: під маскою "Вагнера" ховається Путін
Неофіційні війська також зручні, якщо потрібно різко припинити їхню діяльність. У такому випадку небажані елементи ліквідуються, як це імовірно трапилося з Арсеном Павловим на прізвисько "Моторола". У 2016 році бойовика підірвали у власному будинку. Вибухівка була встановлена в шахті ліфта. Деталі вбивства досі невідомі.
Однак російський уряд підготував законопроект щодо легітимізації приватних військових компаній. Про законопроект особливо активно заговорили зараз, після події в Сирії. Можливо, таким чином Кремль намагається показати, що не має стосунку до дій ПВК. Але ось ухвалять закон, і тоді влада зможе координувати приватні війська. Наприклад, законопроект передбачає участь ПВК в військових діях за кордоном тільки за згодою державних органів РФ.
Незважаючи на те, що найманство вважається незаконним в РФ, учасники російських ПВК якимось чином отримували військове спорядження і боєприпаси, а також встигли взяти участь у військових діях в Югославії, Іраку, Нагірному Карабасі, Грузії, Криму. Вони також боролися за бойовиків "ДНР" і "ЛНР", а також Сирії.
Інформаційне агентство Інформнапалм виділило 10 головних російських ПВК:
- РСБ - участь у військових діях в Україні та Сирії;
- Antiterror - Сирія та Ірак, МАР - Украна;
- MSG Group - Сирія;
- CentreR - Сирія, Югославія, Ірак, Кавказ і Афганістан;
- ATKGroup - Україна, Сирія,
- SlavCorps - Україна, Сирія;
- PMC Wagner - Україна, Сирія,
- E.N.O.T. - Україна, Сирія, Нагорний Карабах,
- Cossacs - Україна, Сирія, Ірак, Югославія, Кавказ, Афганістан, Чечня.
Список Вагнера
Виділилося угруповання з ПВК "Слов'янський Корпус" в 2013 році. Керівник апарату глави СБУ Віктор Гуськов заявив, що їм вдалося ідентифікувати понад 2000 тисяч найманців в ПВК "Вагнер". Навесні 2014 року "вагнеровці" брали участь у військових діях в Криму на стороні російських військ. Пізніше вони були помічені на Донеччині, де брали участь у битві за Луганський аеропорт і в Дебальцево. Вважається, що саме члени угруповання "Вагнер" ліквідували терористів "ЛНР" Олександра Бєднова і Олексія Мозгового.
Керує організацією, імовірно, командир спеціального загону ГРУ Росії Дмитро Уткін (позивний "Вагнер"). Уткін числиться в списку санкцій США за причетність до діяльності "Вагнер". Сама організація також перебуває під санкціями.
Через секретність, про членів угруповання "Вагнер" не так вже й багато інформації: військовим не дозволялося активно користуватися соціальними мережами. Сам Уткін в останній раз був помічений на нагородженні військових за "особливий героїзм" в Кремлі в грудні 2016 року.
Крайній праворуч: Дмитро Уткін, засновник ПВК "Вагнер"
Фінансуванням компанії "Вагнер", за неофіційною інформацією, займаються Міністерство оборони Росії і приватний підприємець Євген Пригожин, який вважається близьким другом президента Росії Володимира Путіна. Його також називають "кухарем Путіна".
Пригожин володіє Федеральним агентством новин, яке більш відоме під назвою "Фабрика тролів", тієї самої, яка засмічує інтернет фіктивними новинами. Через діяльність Фабрики спеціальний прокурор США Роберт Мюллер звинуватив Пригожина і ще 12 російських діячів у втручанні в американські вибори. Крім цього, компанія бізнесмена "Конкорд" займається держпідряди від Міноборони Росії. Наприклад, з кінця 2015 року "Конкорд" будує військову базу на кордоні з Україною.
Пригожин міг дозволити собі фінансування ще одного проекту: на 2017 рік його статки оцінюються в $126 мільйонів (3,35 мільярда гривень). До того ж він сподівався отримати прибуток зі своїх вкладень. З чуток, що з'явилися в російських ЗМІ, якщо ПВК Пригожина відвоюють родовища нафти і газу на території Сирії на користь Башара Асада, то компанія бізнесмена отримає чверть прибутку від усіх видобутих з цих покладів ресурсів.
Щоправда, звільняти родовище цінних ресурсів слід від терористів "ІДІЛ". Однак це не завадило атакувати штаб-квартиру СДС 7 лютого, яка контролює одне з найбагатших надр Сирії.
Зліва: бізнесмен Євген Пригожин
За що воювали "вагнерівці"
Незважаючи на те що зараз в російських соцмережах з'являються безліч постів про героїзм і патріотизм військових ПВК "Вагнер", російські ЗМІ ще в 2016 році опублікували інформацію про загиблих "вагнеровців". За словами видання, багато хто не міг написати без помилок слово "патріотизм" і йшли воювати за гроші, а не за любов до батьківщини. Зрозуміло, зустрічалися й ідеологічні послідовники російського військового вторгнення.
За різними даними, зарплата учасників ПВК "Вагнер" варіюється від 90 тисяч рублів (42,6 тисяч гривень) до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (117,4 тисячі гривень) на місяць. Оплата залежить від стажу і здібностей військових, а також від операцій, в яких вони брали участь.
Найчастіше анкети в ПВК "Вагнер" подавали рекрути, які раніше проходили службу в армії або за контрактом. Повернувшись додому, після того як побачили кров і снаряди, люди стикалися з необхідністю працювати. У маленьких містечках, в умовах безробіття максимум, на що вони могли розраховувати, це влаштуватися на роботу в магазин охоронцем.
Зазвичай солдати ПВК не мають на формі відмітних знаків
Зрозуміло, від такого життя людина найчастіше спивалася, від неї йшла сім'я, якій він змушений був оплачувати аліменти. Не дивно, що переглядаючи інформацію про "Вагнер" в інтернеті, можна знайти безліч оголошень від подібних добровольців, які шукають спосіб вступити в який-небудь російський ПВК і відправитися в найбільш "гарячу" точку, де найвища оплата.
Також ресурс Інформнапалм виявив листування деяких рекрутерів російських ПВК зі скаргами на відсутність роботи за кордоном і на несправедливий розподіл новоприбулих в підрозділ військових.
Родичі новоявлених "солдат удачі" не знали, де саме працюють їхні близькі. Найчастіше правда відкривалася після повідомлення про смерть людини за незрозумілих обставин. За рідкісним випадком, смерть приватного військового не піддавалася розголосу.
