Станіслав Мойсеєв: "Це вперше нога українця переступила священний поріг Першої польської сцени"

Про неоголошену війну на сході України і збитий на Донбасі «Боїнг»; проблеми тоталітаризму, війни і (не)толерантності до насильства; спробу дослідження сутності зла, жорстокість і право на безкарне вбивство; і головне — чому у світі є місце війні і хто відповідатиме за її наслідки - про усе це сьогодні вперше відкрито заговорили зі сцени культового польського театру.

Кілька сотень європейських театралів у Старому театрі в Кракові зібрала прем’єра постановки українського режисера Станіслава Мойсеєва за п’єсою сучасного литовського драматурга Маріуса Івашкевічуса - "Масара".

Про першу співпрацю з польськими акторами, прем’єру і актуальність вистави для усієї Європи нам вдалося поспілкуватися з самим режисером.

"Зав’язка історії - це падіння збитого Боїнга на Донбасі. Історія починається достатньо документально, а в другому і третьому акті перетворюється в такий собі метафізичний раціональний спосіб дослідження природи зла, тоталітаризму, насильства. І от головний персонаж вистави - Масара. Саме він стає персоніфікацією усього зла. - розповідає про постановку режисер Станіслав Мойсеєв. - В Масарі промальовуються риси різних історичних постатей. Може не так буквально, але це відчувається. Головне, що там є безперечні зв’язки з постаттю Путіна і дій Росії на Донбасі".

Крім того, у виставі порушується багато тем, пов’язаних з толерантністю до насилля, з тим, що Україна фактично залишається наодинці у ситуації з російською агресією. У постановці через монологи героїв звучать заклики-попередження до єропейців: не закривати очі на події на сході України, бо від того, що завтра в такій ситуації можуть опинитися й інші, ніхто не застрахований.

"Незмінність цієї історії з плином часу полягає в тому, що там миру по суті немає. Масара тільки в третій частині п’єси починає декларувати, що він хоче іти на мирні перемовини. Але ці наміри насправді є більше грою, ніж реальними діями цього персонажа! І, образившись на те, що його не зрозуміли, він йде продовжувати свою справу далі" - коментує режисер-постановник.

Над постановкою "Масари" працювала міжнародна команда професіоналів. Художник по костюмах і сценограф – Володимир Ковальчук, відомий своєю творчою співпрацею з Юрієм Любімовим ("Театрі на Таганці") та Анатолієм Васильєвим ("Школа драматичного мистецтва"). Музику до вистави написав знаний європейський композитор Євген Гальперін. Саме він здобув перемогу Європейської кіноакадемії в номінації «найкраще музичне оформлення до кінострічки» за роботу над фільмом "Нелюбов" режисера Андрія Звягінцева.

Участь у роботі над виставою брав і автор п’єси - Маріус Івашкевічус. Головну роль - Масари, виконує відомий польський актор театру і кіно - Радослав Кшижовський. Який свого часу зіграв епізодичну роль в оскароносному фільмі Стівена Спілберга "Список Шиндлера".

«Безумовно, є відмінності в професійній підготовці українських і польських акторів: це інша школа, інші підходи до матеріалу, до роботи з текстом. Впливає і ментальність. Не скажу, що робота була легкою, бо як завжди у новому театрі, з новими акторами існує момент звикання один до одного - і це природньо. Тим більше, у такому знаному європейському театрі, з багатою історією і колосальною традицією!» - каже Станіслав Мойсеєв.

Старий театр у Кракові на сьогодні є найдавнішим діючим театром Польщі і культовим місцем для театралів Європи. На його сцені презентували свої вистави такі визначні режисери як Єжи Гротовський, Анджей Вайда, Агнешка Холланд і Кшиштоф Зануссі.

Станіслав Мойсеєв став першим українським режисером, якого запросили до співпраці з європейським театром такого рівня.

ДОВІДКА: Станіслав Мойсеєв - український театральний режисер. До жовтня 2017 року був художнім керівником Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка у Києві. До того, 16 років керував Київським академічним Молодим театром.  В творчому доробку Станіслава Мойсеєва більше п'ятдесяти вистав, поставлених в різних театрах України та за кордоном. Лауреат кількох престижних театральних премій.

Фото з архіву Старого театру.