До 75-річчя Миколи Тригуба: націоналіст, що не зрадив своєму дару художника

І коли повз кав'ярні, де теплі огні,
В черевиках іду подертих,
Чогось раптом спокійно-спокійно мені
Чи то жити, чи вмерти...

Є.Плужник

На землі прожив він 41 рік. Все менш лишається людей, що пам'ятають Миколу Тригуба за життя. Але й широкому загалу його ім'я нічого не каже.

Це тим більш дивно, що ця постать має всі ознаки , щоб бути культовою фігурою нації. Народжений в селянський родині, більша частина якої лишилась у пащі голодомору. Самотужки , як автодідакт, він осягнув здобутки світового живопису 20 сторіччя, користуючись лише тим скупим об'ємом інформації, що дозволяли радянскі часи 60-х та 70-х років.

М.Тригуб. Коники, 70-ті рр.

Те що було недосяжно, відтворював завдяки інтуїції, та художньому генію. За короткий час виробив свою пластичну мову, винайшов індивідуальні техніки та створив цілий пантеон образів та символів, зрештою свою власну космогонію: цілісний образ світу, в якому кожна дрібна травинка існує у відповідності з неосяжним всесвітом.

Створював шедеври, але за життя не мав жодної офіційної виставки, не вважався митцем, а замість визнання та слави мав переслідування КГБ та бідність.

Скінчив життя самогубством у 1984 році.

Сьогодні, 36 років по смерті, його твори виставляються у Національному художньому музеї України, але вільно могли б висіти, наприклад, у Цетрі Помпіду й витримувати конкуренцію.

М.Тригуб. Композиція.

Що ж заважало талановитому митцю досягти бодай якогось суспільного визнання та добробуту? Відповідь проста: доброчесність, тобто цілковита відповідність між життям та переконанями.

Як художник Тригуб жодним твором, навіть жодним рухом пензля не зрадив своєму дару в угоду офіціозу. Його творчий розвиток – це чиста пряма лінія, де абстрактні, напівабстрактні та реальні образи, органічно доповнюючи один одного, відтворюють історію та сьогодення рідного краю.

А за своїми переконаннями Микола Тригуб був українським націоналістом,- в первісному, а не в радянському сенсі цього слова - і це в часи, коли за це існувала стаття кримінального кодексу, а не електоральні преференціі.

Не таким націоналістом , яких зараз багато, що надягли шаровари поверх штанів, в яких ховається партквиток чи посвідчення гебіста.

Ні, він втілював свої переконання своїм повсякденним життям. Я ніколи не чула від нього жодного російського слова. Він був нерозлучним з книжкою віршів Плужника, які знав напам'ять.

Він міг запросто, в напівзнайомій кампаніі запросити присутніх 9 березня піти з квітами до пам'ятника Шевченку, що мало наслідком числені та тривалі допити.

Зліва направо: найкращий друг художник-новатор Вудон Баклицький, Віра Вайсберг, Микола Тригуб. 1977 р.

Цікаво, що його націоналістичні переконання були універсальними, тобто він вважав, що будь-яка людина може себе реалізувати тільки через усвідомлення належності до свої націі. Майже при кожній зустрчі він казав мені – тоді 19 річній дівчині, з яскраво вираженою єврейською зовнішністю: "Вірця, вертайтесь під зірку Сіона! Без цього нічого не буде".

Я вже тоді розуміла, що він має на увазі дещо більше, ніж еміграцію до Ізраїля, але повний зміст його слів відкрився мені десятиріччя потому, з відродженням в Україні еврейского культурного життя, в якому я сама брала участь.

На початку 80-х навколо Миколи Тригуба згуртувалося коло молодих людей, зокрема Микола Будник, що відтворювали за оригінальними технологіями українські музичні інструменти. Старший за віком Тригуб був для них моральним та ідейним авторитетом, хоч до музики стосунку не мав.

М.Тригуб. Видубичі. 1978

На жаль, жити йому лишилось тоді лише кілька років. Той природний авторитет, харизма, яку мав Микола, вражали, як перше, людей які його знали. Це була якась спокійна впевненість, яка дається лише тим, хто усвідомив свій дар як місію, яку доброчесно виконує.

Мені видається, що саме те, що такі носії нацональної ідеї, як Микола Тригуб впадають у забуття, дає змогу виплисти на поверхю карикатурним постатям.

Але все ж сильніше за будь-які слова говорять про художника його твори.

Віра Вайсберг, українська художниця, публіцист.

М.Тригуб. Половинки роздертих мертвих днів з недоспіваними піснями

М.Тригуб. 70-ті рр.

М.Тригуб. Весна. 70-ті рр.

М.Тригуб. Кременчуцька область. 1980 р.

М.Тригуб. 1980-ті рр.

М.Тригуб. 1981 р.

М.Тригуб. 1980 р.

М.Тригуб. 1980 р.