Неліберальна угорська демократія. Як Орбан зберіг абсолютну владу

Поки Україна святкувала Великдень, у сусідній Угорщині обирали 199 депутатів Національних зборів – парламенту країни. Мало хто сумнівався, що партія чинного лідера вкотре переможе і автократ Віктор Орбан залишиться керувати країною протягом наступних чотирьох років.

Проте принципове питання було в тому – чи збереже керівна "Фідес" разом з Християнсько-демократичною народною партією, своїм постійним союзником, абсолютну більшість у 2/3 мандатів. Тобто наскільки широкою буде підтримка курсу Віктора Орбана на побудову напівавторетарного режиму всередині Євросоюзу, конфронтації з Брюсселем і країнами Старої Європи, масових інформаційних кампаній проти опонентів, корупції та створення класу наближених до прем’єра олігархів.

Зараз вже ясно - на парламентських виборах в Угорщині керівна партія прем’єра Віктора Орбана "Фідес" знову зберегла конституційну більшість, отримавши ще більше мандатів. 

Угорщина Віктора Орбана

Прийшовши до влади у 2010 році, колишній переконаний ліберал і борець проти комунізму Віктор Орбан заходився на всіх парах будувати те, що американський політолог Фарід Закарія охрестив "неліберальною демократією" - політичну систему, за якої керівна партія, маючи мандат народної довіри, не зобов’язана дотримуватися принципу розподілу влад, забезпечувати права опозиції та меншин, та гарантувати діяльність незалежних ЗМІ.

Інструментом Орбана стало роздмухування націоналістичних настроїв і імперської ностальгії, зокрема, безкінечні апеляції до Тріанонського договору 1918 року, внаслідок якого країна втратила дві третини своїх території.

Важливою складової державної політики Віктора Орбана стала досить агресивна підтримка закордонних угорців, внаслідок чого Будапешт встиг пересваритися з усіма сусідами, де компактно мешкає угорська меншість – зокрема, з Сербією, Словаччиною та Україною.

Читайте також: Угорський освітній шантаж. Чи заблокує Будапешт український поступ до НАТО

Як мінімум, кілька років триває конфлікт орбанівської Угорщини з Євросоюзом: спочатку Будапешт став об’єктом серйозної критики через наступ на громадянське суспільство, обмеження свободи слова на намагання поставити під контроль судову владу. Згодом Будадешт та Брюссель радикально розійшлися в питаннях міграційної політики: уряд Віктора Орбана категорично відкинув європейські квоти на розселення шукачів кращої долі з країн Африки і Близького Сходу, і побудував паркан з метою додаткового захисту південних кордонів Угорщини від бажаючих його перетнути.

Останнє викликало нищівну критику західноєвропейських столиць (хоча трохи згодом Німеччина та Австрія без зайвого шуму заходилися зводити подібні огорожі). У свою чергу, Орбан нещадно критикує Брюссель за те, що він називає втручанням у внутрішні справи країни та обмеженням національного суверенітету – і постійно закликає до зменшення ролі керівних органів ЄС.

Щоправда, євро скептицизм зовсім не заважає Віктору Орбану приймати щедрі дотації від Брюсселя – які на сьогодні формують близько 4% ВВП країни.

Усередині Угорщини та за її межами чинний уряд не раз критикували за корупцію та кумівство. Хрестоматійний приклад – "інфраструктурні проекти" у селі Фельчут, де пройшло дитинство майбутнього господаря Угорщини. У селі, в якому мешкає менш ніж 1700 осіб, було побудовано футбольний стадіон на 3816 (!) посадочних місць за приблизно 12 мільйонів євро; а також – старовинну залізницю за 3 мільйони євро.

А зовсім нещодавно вибухнув корупційний скандал довкола зятя Віктора Орбана – Іштвана Тіборца. Його компанію Elios Innovative Ltd підозрюють у шахрайстві з коштами ЄС. Справу веде OLAF (Агенція ЄС по боротьбі з шахрайством), яка вже рекомендувала Єврокомісії вимагати від Угорщини повернення 43,7 млн євро.

Цьогорічні вибори якраз і були покликані дати відповідь на питання: чи підтримує угорське суспільство такий курс?

Виборча кампанія: під знаком мігрантів і Сороса

Від самого початку, партія влади обрала надзвичайно агресивну передвиборчу риторику, яка полягала не в пропонуванні позитивних рішень – наприклад, в царині економіки або зменшенні корупції – а, як і годиться у авторитарних лідерів, у пошуці ворогів.

Ворогів у команди Віктора Орбана традиційно виявилося два: мігранти та Джордж Сорос. В усіх провладних ЗМІ (а в Угорщині влада давно встановила майже повну монополію на інформацію – найбільші газети і телеканали знаходяться в руках лояльних до уряду бізнесменів) громадян 24 години на добу лякали ордами прибульців, які вже захопили найбільші міста західної Європи і лише чекають, аби зробити те саме з Будапештом.

У найкращих традиціях російської пропаганди на ТВ розповідалося про жахіття, які вже заполонили сусідні країни, що толерують міграцію: небачений рівень злочинності, епідемія зґвалтувань прямо на вулицях, поширення хвороб. Те ж саме, переконували коментатори, чекає і на Угорщину, якщо її не захистить великий і мудрий лідер.

Головним втіленням зла та джерелом усіх негараздів вкотре було призначено відомого американського філантропа угорського походження Джорджа Сороса. Усі провладні ЗМІ переповнені інформацією про зловісний "план Сороса", який буцімто полягає у заохоченні міграції з мусульманських країн, перетворення угорців на меншість у власній державі, знищенні національної та релігійної ідентичності.

Плакатами із зображеннями американського фінансиста, що плете інтриги проти всієї Угорщини взагалі і Віктора Орбана зокрема, завішана вся країна. При чому, за словами депутата опозиційної лівоцентристської партії "Együtt" Сюзанни Желені, білборди цілком офіційно розміщують державним коштом.

Американський філантроп Джордж Сорос - втілення зла в міфології Віктора Орбана. Надпис на плакаті: "Не дозволяй Соросу сміятися останнім"

Годі й казати, що у роботі на Сороса звинувачуються і опозиційні ЗМІ, і громадські активісти, і геть уся опозиція.

Більше того, Віктор Орбан особисто назвав Сороса "головним ляльководом" антиурядових протестів у Словаччині через зухвале вбивство журналіста. Проурядове видання Magyar Idők приділило "втручанню Сороса" у внутрішні справи європейських країн ціле розслідування.

Читайте також: Політичний шторм на Дунаї. Як вбивство словацького журналіста сколихнуло країну

В одній із останніх заяв угорський прем’єр прямо заявив, що є 2000 осіб у країні, які пов’язані з Соросом, працюють над поваленням уряду та перетворенням Угорщини на країну мігрантів.

Угорська опозиція представлена перш за все ультраправими з партії "Йоббік", що потрошу рухається з радикальної ніші в центр. "Йоббік" демонструє відверто антициганські, антисемітські і проросійські погляди, її лідери захоплюються Володимиром Путіним, а депутати кілька разів відвідували окупований Крим.

Що ж стосується системної опозиції, то вона досить слабка і розрізнена, і не може скласти серйозну конкуренцію існуючому режимові. Йдеться насамперед про соціалістів (MSZP-P), "Демократичну коаліцію" (DK) колишнього прем’єра Ференца Дюрчаня, "зелених" (LMP) та лівоцентристську партію "Разом" (Együtt).

Певна надія у опозиції з’явилася в кінці лютого, коли на дострокових виборах мера невеличкого прикордонного міста Годмезевашаргей - який вважався твердинею правлячої партії і ледь не її кузнею кадрів - несподівано переміг опозиціонер Петер Маркі-Зай, якого підтримали всі опозиційні сили. Після чого загальноугорські рейтинги "Фідес" обвалилися з 57 до 48 відсотків.

Опозиція тріумфувала та розмірковувала про узгодження єдиних кандидатів в усіх округах. Натомість правляча партія взяла паузу і замислилася про зміну стратегії: цілих три дні угорці не чули новин про безчинства мігрантів і страшного Сороса. Втім, у штабі Орбана вирішили не просто повернутися до попередньої пропаганди, а посилити її, зробивши тотальною.

Крім того, опозиція покладала певні сподівання на високу явку виборців. Адже всі попередні перемоги партії "Фідес" проходили на тлі низької явки, а відсоток виборців, що не визначилися (близько 40%), справді вражав.

День виборів: тріумф Орбана

Явка на виборах справді була безпрецедентно високою, але більшість голосів пішли в кошик партії влади. За підсумками народного волевиявлення, "Фідес" отримав 48,51% голосів – на чотири відсотки більше, ніж на минулих виборах. Ксенофоби з "Йоббіка" фінішировали другими з приблизно 20%, третє місце (11,8%) посіли соціалісти. Також подолали п’ятивідсотковий бар’єр "зелені" та Ференц Дюрчань.

А ось в одномандатних округах перевага правлячої партії була тотальною. Опоненти Орбана так і не змогли подолати власні розбіжності і виставити єдиних кандидатів, тож у кожному окрузі депутатом ставав той, хто набирав просту більшість (вибори в країні проходять в один тур). В результаті – "Фідес" перемогла в усіх округах (!!), окрім Будапешту, отримавши 91 мандат із 106 (вибори в Угорщині відбуваються за змішаною системою: 106 депутатів обирається в одномандатних округах, 93 – за партійними списками). До речі, 8 квітня партія влади впевнено перемогла навіть у програному нещодавно місті Годмезевашаргей.

​

Партія Віктора Орбана перемогла майже скрізь, крім столиці

В загальному підсумку політична сила Віктора Орбана має в наступному парламенті 133 мандати, тобто – понад 2/3, що дозволяє робити абсолютно все, що заманеться – включно зі зміною Конституції (щоправда, наразі такої потреби в Орбана немає). 26 місць отримав "Йоббік", 20 – соціалісти. 9 депутатів матиме колишній очільник уряду Дюрчань, який побудував кампанію на закликах припинити державну допомогу закордонним угорцям, 8 - "зелені". Ще три партії провели до Національних зборів по одному представнику.

Розподіл місць у новому парламенті

Перебіг виборчої кампанії в Угорщині та її результати продемонстрували кілька важливих моментів.

По-перше, за умов тотального домінування партії влади в медіапросторі політичні технології, спрямовані на створення образу ворога, ефективні – хоч якими б смішними не здавалися аргументи.

По-друге, корупційні й інші скандали ніяк не стали на заваді переможного переобрання партії Орбана – очевидно, Джордж Сорос та його зловісний "план" видалися угорським виборцям значно страшнішими.

По-третє, ліберальна і ліва опозиція в Угорщині слабка, подрібнена і не користується народною підтримкою. Натомість, у політичному дискурсі повністю домінує права ідея – загалом праві, антимігрантські та євроскептичні партії заручилися підтримкою біля 70% виборців.

Наразі партії Орбана немає альтернативи, але, якщо хтось зможе кинути їй виклик у середньостроковій перспективі – то це, скоріше за все, будуть ще більш націоналістичні політичні сили на зразок "Йоббіку".

Впевнена перемога політичного лідера, який кинув виклик Євросоюзу і пануючим у об’єднаній Європі цінностям, може надихнути євроскептиків в інших країнах – як Східної, так і Західної Європи. Зокрема, Віктора Орбана вже привітали з перемогою численні праві популісти: подружка Володимира Путіна Марін Ле Пен, нідерландський ксенофоб Герт Вілдерс та кілька діячів ультраправої "Альтернативи для Німеччини".

Позитивно висловилися про результати угорських виборів і в Польщі. Втім, Варшава та Будапешт історично майже завжди підтримували один одного. Крім того, існує значний ризик того, що відпрацьовані на берегах Дунаю брудні та маніпулятивні виборчі технології, що довели свою високу ефективність, будуть застосовуватися і в інших країнах регіону.

Крім де-факто абсолютної і нічим не обмеженої влади, Віктор Орбан отримав повний мандат народної довіри, схвалення своєї поточної політики та карт-бланш на будь-які дії. І, напевно, головне питання – як розпорядиться Орбан такою підтримкою, враховуючи, що він вже давно досягнув усіх політичних цілей всередині країни.

Що ж до українсько-угорських стосунків, то ми тепер твердо маємо виходити з того, що політичний режим Віктора Орбана утвердився в Будапешті всерйоз і надовго. І, так чи інакше, нам доведеться мати справу саме з нинішньою командою.