Що стоїть за галасом навколо змін до закону про громадянство

Галас навколо президентського законопроекту № 8297 “Про внесення змін до Закону "Про громадянство України" довів українців, що залишилися в окупації буквально до відчаю. Люди писали, дзвонили, плакали запевняючи, що змушені були брати російські паспорти. Адже окупаційні адміністрації вимагали цього від них: щоб переоформити майно, мати можливість вести підприємництво, отримувати медичні послуги та мати шанс на заробіток.

"Не кидайте нас!", говорили ті, кому російська пропаганда втовкмачувала нібито Україна буде позбавляти громадянства мешканців окупованих територій, якщо вони голосували на виборах, або вступили на строкову службу в армію країни-окупанта. Вперше після захоплення російськими військовими Кримського півострова мені довелося побачити такий відчай.

Якби ж тільки російські пропагандистські ресурси знущались з мешканців окупованих територій. Але й українські ЗМІ та правозахисники розганяли "зраду", вимагаючи від президента відкликати законопроект.

Так про що ж мова? Чому коментатори, наче змовившись, лякали громадян України, що залишилися в окупації? Що ж такого написано в президентському законопроекті, що поєднало російські пропагандистські помийки та українських "експертів"?

Вся справа в тому, що це законопроект не про кримчан або мешканців окупованого Сходу. Це підтверджують навіть ті, хто критикує поданий президентом документ. В тексті є некоректні формулювання, але жодного намагання позбавити кримчан громадянства там нема.

Законопроект зачіпає інтереси всіх громадян України, які мають іноземні паспорти, а також тих, хто тільки бажає набути українське громадянство.

При вивчені законопроекту стає зрозумілим, що роздавати українські паспорти, як гарячі пиріжки, в подальшому буде неможливо. Якщо згідно діючого закону до громадян України належали "усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України", то після внесення змін громадянами України будуть тільки ті мешканці УРСР, належність яких до громадянства України встановлена до 1 травня 2018 року. 

Таким чином той, хто за двадцять сім років так і не став громадянином незалежної української держави, не зможе отримати український паспорт автоматично тільки тому, що у нього зберігся радянський документ, в якому в 1991 році стояла позначка про прописку в УРСР.

Інший момент, який дуже засмучує критиків, - значно спроститься визначення, чи є у громадянина України подвійне громадянство. За діючим законодавством в разі добровільного набуття громадянства іншої держави, українське громадянство втрачається. Така людина після цього не може обиратися і бути обраною, не може займати державні посади та займатися бізнесом, приватизувати майно, сплачувати податки та бути резидентом так, наче вона є українським громадянином. Для неї має діяти порядок, встановлений для іноземців. Але в чинному законі прописано, що добровільним набуттям є власноруч написана заява до іноземної держави про надання громадянства. І все.

Ось і виходило, що навіть якщо у когось знаходять іноземний паспорт, немає ніякої можливості позбавити його українського громадянства, поки така особа не напише добровільну відмову, або поки не знайдеться її добровільне звернення до іноземної держави.

Ми з вами бачили, як українські чиновники та можновладці, маючи іноземне громадянство спокійно перебувають на посадах та отримують всі виходи з такого становища. Кожен раз суспільство обурюється та дорікає владі за бездіяльність. Але спеціалісти добре знають, що закон не діє не тільки через злу волю і корупцію. Причина, чому чиновники, мери, депутати продовжують займати посади навіть після того, як вся країна милувалася сканами їх іноземних паспортів в тому, що без відповідної заяви на вихід з громадянства не було жодної можливості довести добровільне отримання таких паспортів.

До речі, ще в 2014 році Росія спростила процедуру отримання громадянства для українців, яким було достатньо надіслати поштою нотаріально засвідчене прохання про отримання паспорту РФ. Час було вибрано не випадково. Адже багато не кримчан мали в Криму нерухомість, вели бізнес, або з якихось інших причин хотіли стати підданими держави-агресора. Ніхто не знає скільки українських чиновників і бізнесменів скористалися пропозицією Путіна, адже кримською нерухомістю володіли люди не бідні. І у Росії тепер є компромат на них.

В разі ухвалення президентського законопроекту, для того, щоб мати підтвердження набуття іноземного громадянства буде достатньо, щоб іноземний паспорт українського громадянина з‘явився в державних реєстрах інших країн. До прикладу, якщо українець купив будиночок в Монако та оформив його на свій панамський паспорт, або сплатив податки в Росії як російський громадянин - він вважається таким, хто добровільно набув іноземне громадянство. По суті, запропонований законопроект захищає країну від тих, хто намагається жити "на дві країни".

Зміни передбачають, що якщо український громадянин десь скористається правами та обов‘язками громадянина іноземної держави, застосовуючи документи іноземного громадянина і це буде зафіксовано - він втрачає статус українського громадянина, посаду на держслужбі, право бути обраним та обирати та все інше.

Показово, що "зраду", про наявність у деяких представників української правлячої еліти іноземних паспортів розганяють саме ті, хто сьогодні завзято бореться з впровадженням дієвого механізму виявлення подвійного громадянства. Скільки разів ми чули від активістів: "Як це так? У цього мера є російський паспорт, а СБУ на це байдуже!", або "Британія підтвердила, що у цього високопосадовця є британське громадянство. Чому ж він досі не звільнений з посади?!".

То чому ж зараз саме вони роблять все, щоб закон так і залишався беззубим? Чому доводять до відчаю громадян, що залишилися на окупованій території, чому ретранслюють істерику російських ЗМІ і повністю перекручують зміст документу, пропонуючи нам обговорити "закон, який позбавляє мешканців окупованого Криму українського громадянства"?

Тому що справа не в жителях окупованих територій, а в занепокоєні тих, кого цей закон і справді стосується.

Адже українські громадяни, що отримали паспорти РФ через окупацію, якраз винесені у виключення і на них не розповсюджується новий порядок встановлення іноземного громадянства. Запропоновані зміни в першу чергу б’ють по тим, хто не має кримської реестрації, але "засвітив" свої російські паспорти, переоформлюючи кримську нерухомість. По тих, хто має  паспорти Панами, Іспанії та нерухомість в Лондоні, оформлену на паспорт громадянина Британії, але не бажає втрачати в Україні владної посади.

Таких в чиновницьких кабінетах по всій країні тисячі, якщо не сотні тисяч осіб. Всі вони в разі ухвалення змін позбавляються права обиратися, займатися державною службою, бути резидентами та приватизувати майно. Ті, хто не має до України жодних сентиментів, змушені будуть відсторонитися від керування державою.

Є в законі ще одна норма, яка дуже не подобається багатьом. Це вимога до особи, яка отримує громадянство України, здати свій іноземний паспорт українським органам влади. Раніше особа сама мала повідомляти колишню країну і анулювати іноземний паспорт і чи робила вона це, чи залишалася підданим і там і тут - ніхто ніколи не міг перевірити. Ця норма ставить хрест на такому ганебному явищі, як політичне заробітчанство, яке ми спостерігали останні роки. Тепер той, хто хоче стати громадянином України має двічі подумати, адже всидіти на двох стільцях вже не вдасться. Українське громадянство стає свідомим і ретельно обдуманим вибором.

Чи розуміє президент, що поданий ним законопроект б‘є в першу чергу по тій політичній еліті, представником якого він сам є? Можливо, що й ні. Але це точно розуміють ті, хто намагається зараз провалити ухвалення цього законопроекту. Звісно, норми закону варто уточнювати і прописувати чіткіше. Але закон, який дозволяє впорядкувати "життя на дві країни", нашій державі необхідний. Саме для того, щоб ми не говорили про те, що процедура отримання і позбавлення громадянства України потребує серйозних змін, нас намагаються втягнути в суперечки щодо ідеї "закону про позбавлення кримчан громадянства".

Перше, що ми всі маємо знати - це те, що закону про утиски жителів окупованого Криму президент ніколи не подавав. А друге - що поданий законопроект, який має впорядкувати безлад з інститутом громадянства в країні, потребує нашої з вами уваги. Ми не можемо дозволити тим, для кого український паспорт не є цінністю, прикриватися мешканцями окупованих територій.