Горлівка: від війни до тилу

Ось уже другий тиждень як загострилася ситуація біля міста Горлівка Донецької області. В окупаційній адмінісрації "ДНР" звинуватили ВСУ в спробі наступу, в штабі ж Операції об'єднаних сил заявили лише про зайняття селища Південне під самим містом.

Населення - йде вниз до старості

Якщо в довоєнні часи в Горлівці проживало близько 267 тисяч жителів, то згідно з даними "Держстату ДНР", на 1 квітня 2018 р. в місті проживали 263 214 людей. Але варто пройти, в кращому випадку, напівпорожніми (якщо це не святковий день і урочиста хода) вулицями, щоб поставити під сумнів цю статистику.

За найстриманішими підрахунками, через бойові дії і втрати Україною контролю над містом з нього виїхали близько 30% жителів. Плюс багато горлівчан через відсутність у місті роботи з гідною оплатою виїхали на заробітки в Росію, де і проводять більшу частину часу. У підсумку, постійно в місті проживають сьогодні навряд чи більше 150-180 тисяч.

На користь цього говорить і падіння народжуваності: за даними все того ж "Держстату ДНР", за січень-березень 2018 року в місті народилися 245 дітей або приблизно 19 на тиждень. В довоєнній Горлівці на тиждень у середньому народжувалося 45 малюків.

Померло за 3 місяці 2018 року 1105 осіб, що в загальному також перевищує довоєнні показники, щоправда, не так сильно, як впала народжуваність.

Додамо до цього те, що молодь їде на заробітки або назавжди, - і отримаємо старіюче місто. Втім, ця тенденція, була в цілому характерна для міста і раніше.

Війна та ілюзія миру

Ось уже майже 4 роки Горлівка має статус прифронтового міста, а з серпня 2017 року ще й сумнівне звання "Місто-герой ДНР".

За обидва ці сумнівні "досягнення" місто поплатилося життями близько 250 мирних горлівчан, пораненнями сотень, пошкодженням і руйнуванням тисяч будівель і об'єктів інфраструктури, матеріальні збитки від чого порахувати поки неможливо.

Втім, за винятком літа 2014-го і періоду "битви за Дебальцеве" взимку 2015 року, життя в місті може бути ілюзорно мирним: в основному жителі центру і більшої частини міста чують артилерійську канонаду і читають в Інтернеті про бої на околицях Горлівки. Містяни не обманюють себе, оскільки знають, що в будь-який момент може статися загострення і їм знову доведеться слухати не далеку артилерійську канонаду, а близькі розриви. Зазвичай таким моментам передують періоди напруженості.

Ось і квітень та початок травня цього року стали для міста таким періодом. А слідом за цим спалахнули бої за селище Південне, які привели до чергової ескалації, апофеозом якої став тиждень з 15 по 21 травня.

Читайте також: Чигарі Південного. Що за селище звільнили ЗСУ

За цей час, за даними "міської влади", були вбиті 4 мирних жителя (одна з убитих була в камуфляжній формі і, як виявилося, відпочивала на пікніку з бойовиками), 9 поранено і постраждали 98 житлових будівель.

Ранок понеділка, 22 травня, почався також з інтенсивною артилерійської стрільби. Потім у окупаційній адміністрації заявили про танкову атаку ВСУ, що виявилося фейком. Проте в самій Горлівці дітей відпустили із занять і пішли чутки про можливу евакуацію жителів з прифронтових районів. Втім, "мер Горлівки" закликав населення заспокоїтися, заявивши, що особливої ​​небезпеки немає, і евакуація проводитися не буде.

Після того ранкового бою 22 травня в районі міста встановилася відносна тиша, що триває й донині.

Товари є, ціни вниз

Війна війною, а їсти треба. У порівнянні з 2014-2015 роками асортимент та якість товарів значно зросли, а ціни не так сильно відрізняються від українських, як раніше.

На споживчому ринку Горлівки править бал продукція з РФ, причому на відміну від 2015 року, коли поставлялися відверто низькоякісні товари, вони навіть стали трохи кращими. Але, на думку багатьох горлівчан, вони поступаються українським аналогам, товарам з Білорусі, продуктам, виробленим на самій окупованій території. Також є "екзотика" на кшталт вин і мінеральних вод з Грузії, батончиків "Марс" з Польщі або, за запевненнями продавців на ринку, картоплі з Єгипту по 32 російських рублі за кілограм (13,60 грн. за курсом НБУ), томатної пасти з Ірану або італійської вермішелі по 115 рублів (49 гривень) за пачку.

Незважаючи на офіційну блокаду торгівлі з окупованими територіями з боку України, в Горлівці можна купити українську продукцію, щоправда в куди меншому обсязі, ніж раніше. Найпростіше купити алкоголь, кондитерські вироби, можливо сири, а якщо захочеться покуштувати "ікри заморської, баклажанною", то є ікра ТМ "Верес" по 80 рублів (34 гривні) за банку. В цілому купити українські товари більше шансів на ринку або в невеликих магазинчиках, Великі торгові мережі в основному працюють з постачальниками з РФ, Білорусі та місцевими підприємствами.

Щодо цін, то на 21 травня вони були такими:

До цін залишається додати в цілому низькі комунальні тарифи, один із предметів гордості окупаційної адміністрації, наприклад, вартість газу для населення майже в 7 разів нижча, ніж загалом на Донбасі. Проте навіть ця ціна не всім буває по кишені.

Зарплати: як фінанси співають романси

Які б не були ціни, добробут людини насамперед залежить від її доходів і тут без сумніву найбільше не пощастило пенсіонерам. Так, за даними "Пенсійного фонду ДНР по Горлівці" у вересні 2017 року 43 тисячі пенсіонерів або 46%, отримували мінімальну пенсію, що становила тоді 2600 російських рублів (1106 грн.). Правда, з 1 січня мінімальна пенсія зросла до 2904 рублів або 1236 гривень, але навряд чи пропорція одержувачів мінімалки сильно змінилася. Тим часом оплата комуналки за 2-кімнатну квартиру в опалювальний сезон становить 1000 рублів або 425,60 грн. що явно не під силу одиноким пенсіонерам. Втім, можна скористатися субсидією, але все одно пенсія дуже маленька.

Легше живеться тим пенсіонерам, у кого є родичі здатні, скажімо, вислати грошей на банківську карту, які можна перевести в готівку в легалізованих пунктах обналу за 5% комісійних або можуть допомогти діти, які працюють у місті або їздять на заробітки.

Загалом, до війни в Горлівці цінувалися токарі, шахтні спеціальності. Зараз, в основному, торгових представників шукають і лікарів. Причини очевидні: заводи стоять, робітничі професії не мають попиту, вони у великій кількості не потрібні - працювати особливо ніде.

Щодо доходів інших категорій, то поза конкуренцією тут поки "контрактники ДНР", які отримують 15 тисяч російських рублів (6 384 гривні), щоправда з урахуванням професійних ризиків - не так вже й багато.

У приватному секторі малого бізнесу зарплати також різні. Наприклад, тут поза конкуренцією торгові представники із заробітком до 20-30 тисяч рублів (8 512-12 768 гривень), правда не кожен має авто, та й амортизація останнього теж чогось коштує.

Реалізатори на ринках отримують за вихід 100-150 рублів (42,50-64 грн.), а також відсоток з виручки, якої, щоправда, може і бути ті самі 100-150 рублів.

Втім, завжди є можливість хитрувати: наприклад, затриманий "МВС ДНР" 18 квітня начальник відділу охорони здоров'я Горлівки Денис Таранов міг збирати з міської медицини до 5 мільйонів рублів на місяць (2,128 млн.грн.). Спіймані ж "МГБ ДНР" 27 квітня прикордонники "збивали" гроші на блокпосту Майорський. Правда, після їх арешту гроші брати не перестали, пройти без черги, наприклад, коштує 200 рублів (85 гривень).

Промисловість стоїть

Окрема розмова - робота і зарплати на промислових підприємствах Горлівки. І те й інше фактично таємниця за сімома печатками, головним чином тому, що стан і того й іншого питання - гнітючий.

У довоєнній Горлівці містоутворюючими підприємствами були хімічний концерн "Стирол" і вуглевидобувне об'єднання "Артемвугілля", які сукупно давали роботу як мінімум 10-12 тисяч горлівчанам.

Ще навесні 2014 року "Стирол" зупинив виробництво, а влітку частково був зайнятий бойовиками, що розмістили там свої склади, техніку та ремонтні майстерні. За час бойових дій по підприємству було ряд влучень, але попри заяви бойовиків "ДНР" небезпеки містянам і особливих ушкоджень підприємству вони не завдали. У вересні 2016 року бойовики покинули територію підприємства.

Весь час простою його власник Дмитро Фірташ платив 2/3 зарплати робітникам, напевно, намагаючись утримати колектив у місті, в надії на запуск заводу. Кістяк колективу залишився і запуску дочекався, щоправда, навряд чи хтось з того зрадів.

Після початк торгової блокади окупованих територій, оголошеної Україною навесні 2017 року, "Стирол" був "націоналізований" і переданий під зовнішнє управління. Під цим же управлінням підприємство розпочало випуск пластикового посуду, що виглядало скоріше знущанням, ніж досягненням. У травні 2017 навіть виплатили зарплату першим 82 співробітникам держпідприємства ДНР "Стирол". Цікаво, що до війни на підприємстві працювало понад 4 тисячі горлівчан.

Поступово штат збільшили: за одними даними, до 600, за іншими - до 1 тисячі осіб, і оголошення про набір тривають. Самі стіролівці скаржаться, що на підприємстві можуть бути затримки у виплаті зарплати до 2 місяців.

Ватажки "ДНР" роблять хорошу міну при поганій грі і обіцяють ось-ось запустити підприємство, хоча б його більш безпечні цеху. Остання така обіцянка звучала 30 січня 2018, але віз і нині там.

Ще незручно вийшло з 4 шахтами ДП "Артемвугілля", багато шахтарів яких були рушійною силою акцій так званої "Російської весни".

В ході бойових дій через пошкодження водовідкачувального обладнання була затоплена найбільш перспективна горлівська шахта імені Леніна. Постраждала і шахта Румянцева, але дещо менше. Шахти імені Гайового і Калініна якийсь час з горем навпіл видобували вугілля, правда не зовсім розуміючи, куди і кому відвантажувати. Зрештою, разом з 6 шахтами сусіднього Єнакієве, на горлівських шахтах припинили видобуток вугілля як на нерентабельних, проте залишилися борги: за 2 роки було виплачено лише 3 повні місячні зарплати.

З приходом нового "мера Горлівки" Івана Приходька в липні 2016 року на камеру було показово заявлено, що за червень 2016 всі гроші перераховані в повному обсязі. На якій стадії знаходиться виплата заборгованості горлівським гірникам сьогодні - невідомо. Так само як і за рахунок чого ж вони живуть, адже вуглевидобуток не ведеться.

Чудово почувається "Стиролбіофарм" екс-нардепа Миколи Янковського, підприємство якого в "ДНР" вважають зразково-показовим, і куди люблять поїздити місцеві "керівники". Відносно самого Янковського СБУ, щопрада, заводила кримінальну справу за фінансування тероризму, але закінчилася вана, схоже, нічим.

Горлівський машинобудівний завод імені Кірова також влітку був зайнятий бойовиками, що розмістили в ньому артилерійський дивізіон "Корс" - Ольги Качур. Поки там розміщувався підрозділ, мови про виробничу діяльність, зрозуміло, не було. Після відходу останніх у травні підприємство змогло відвантажити два комбайни, правда, хто виступив замовником і чи буде продовження - невідомо.

Працює і Горлівський коксохімзавод, що належить бізнесменові Андрію Орлову. І йому явно пощастило більше, ніж збагачувальним фабрикам міста, особливо "Кондратьєвської", фактично знищеної в ході пожежі в 2014-му році. Хоча які обсяги виробництва - невідомо.

Не працює Горлівський авторемзавод, зайнятий під стоянку та ремонтні майстерні техніки самопроголошеної ДНР.

Краще за всіх почуваються підприємства харчової промисловості Горлівки: м'ясокомбінат і молокозавод регулярно проводять набір співробітників. Але на молокозаводі це пояснюється не розширенням виробництва, а банальною плинністю кадрів через високі вимоги до працівників і низьку, за мірками міста, зарплату.

Ще цікавіша ситуація з Горлівським хлібозаводом: в 2014-му році при Горлівському "коменданті" Ігорі Безлеру-Бєсі він був "націоналізований" у групи компаній "Lauffer" екс-нардепа Олександра Лещинського і переданий в "муніципальну власність мерії Горлівки". У вересні 2017 року завод був "віджатий" озброєними людьми, за нашими даними, "міністра з податків і зборів ДНР" Олександра Тимофєєва, на користь російської компанії "Атлант-Донбас", що є власником активів Лещинського на окупованихрайонах Донбасу і  в Криму.

Можливо, екс-нардеп просто переоформив власність на іншу фірму, але так чи інакше метушня навколо підприємства прекрасно ілюструє цінність "харчових" активів у Горлівці і "ДНР", здатних забезпечити своєму власнику стабільний дохід в умовах "народної республіки".

Бізнес вмирає

У довоєнній Горлівці малий бізнес давав роботу 11 500 підприємцям і 5500 найманим працівникам. Які ці цифри тепер - невідомо, але явно на порядки нижчі.

Як зізнаються бізнесмени, бізнес у місті душать низька купівельна спроможність, "чиновники ДНР" і відсутність перспектив.

"Доходи у населення переважно маленькі і стабільний попит мають досить обмежені групи товарів, як-то продукти, одяг, взуття, будматеріали і то недорогі. У інших же виручка зазвичай невелика. До того ж має місце так би мовити "сезонний" фактор. Наприклад , на свята виручка завжди в рази більша, ніж у звичайні дні. Пояснення тут просте - в місто приїхали заробітчани з Росії з грошима і балують себе і рідних, що живуть в Горлівці. З іншого боку, якщо на передовій загострення, як зараз, частина городян, хто заможніший, сидить на валізах, щоб покинути місто, інші сидять на валізах для походу в бомбосховищі. Кому і навіщо щось продавати? У такі дні торгівля просто завмирає, деякі навіть магазини закривають", - розповів горлівський бізнесмен Віктор.

З іншого боку, на бізнес тисне "влада ДНР". Наприклад, у квітні пройшла перевірка аптечних пунктів міста. Так пройшла, що частина з них закрилася - хто на час, а хто і назавжди. Після 9 травня в Горлівці чекали податкову перевірку з "республіканської податкової", після якої обов'язково якісь магазини і ресторани закриваються через гігантські штрафні санкції. Однак через загострення під Горлівкою перевірка до міста поки так і не доїхала.

Викликають незадоволення і подив у бізнесменів і вимоги "МНС ДНР" із проходження інструктажу, - до того ж платного, так ще і дорогого - раніше 3000 рублів (1277 гривень), тепер 440 рублів (187 гривень), що явно багато для простої лекції, до того ж повторюваною час від часу і знову за гроші. Але головне - інструктаж повинен проходити особисто підприємець, хоча на торговій точці зазвичай залишаються наймані працівники, яким в разі чого і належить забезпечувати пожежну безпеку.

"Дуже сильно змінилося ставлення чиновників мерії: якщо в 2014-2015 році ми були потрібні і з нами говорили майже на рівних, тепер це виглядає як ультиматум - облагородити територію, пофарбувати під'їзд або ще щось. Я не проти допомогти місту й окультурити місце біля свого магазину, припустимо. Але ось до чого мені слухати повні пафосу промови, що, мовляв, як я можу в такий важкий для республіки час якось "не так" себе вести? Та ще й присмачені погрозами в разі чого "доповісти на самий верх". Якийсь прояв совка в гіршому його вигляді і Північної Кореї. Боюсь, як би бізнесменів не стали називати за радянською традицією спекулянтами і "куркулями", - стурбований інший бізнесмен Олександр.

В результаті горлівські бізнесмени просто не бачать перспектив для бізнесу в місті, що має низьку купівельну спроможність населення і відсутність світлих перспектив.

"Бізнес готовий працювати з будь-якою владою. Йому потрібно одне - чіткі, стабільні правила гри, які повинна дати влада. Поки цього не буде, розвивати свій бізнес ніхто не буде, в кращому випадку магазин буде працювати, заробляючи на податки, зарплату найманим працівникам і якісь кошти комерсанту на життя. В гіршому - бізнесмен просто закриє свою справу і поїде ", - відверто висловився Віктор.

Втім, не варто думати, що в Горлівці зовсім немає успішного прибуткового бізнесу - він є, але на тлі інших він виглядає "білою вороною" і загальної картини ніяк не змінює.

Від доріг до бензину

Крім війни, роботи, зарплати і цін, горлівчан хвилюють і цілком буденні мирні речі, наприклад, міські дороги, що стали притчею задовго до війни, а тепер ще й "добиті" важкими армійськими вантажівками і гусеничної технікою.

Невдоволення горлівчан було помічено "мером" міста Іваном Приходьком, який пояснив на своїй сторінці в соцмережах, що у 2017 році було виділено 45 мільйонів рублів, у тому числі 7 млн руб на ремонт переїздів (19,2 млн. грн. І 2,98 млн. відповідно), на другий квартал в 2018-му році тільки 10 мільйонів (4,25 млн. грн.), в той час як потрібно два мільярди рублів (851,2 млн. грн.).

Втім, навіть при наявності доріг виникає проблема - як по них їздити, адже вже близько двох тижнів Горлівка, як і вся окупована частина Донецької області, знаходиться в лещатах чергової бензинової кризи, коли пальне є буквально на парі-трійці АЗС в місті і швидко розкуповується. Причина дефіциту палива звичайна для "ДНР" - бензин "застряг" на кордоні з РФ. В результаті кризи ціна на бензин в місті піднялася приблизно на 15%: на АІ-92 з 44 руб (18,70 грн.) до 50 рублів (21,30 грн.), на АІ-95 з 45 руб (19,15 грн. ) до 52 рублів (22,15 грн.), що швидше за все потягне за собою зростання цін на товари і послуги.

Микита Сініцин