live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

ІІ Форум з прямого оподаткування: проблеми, реалії, перспективи

Впровадження механізму загального декларування неможливе без якісно проведеної податкової амністії, яка дасть можливість платникам почати свою податкову історію з чистого листа, а крім того – легалізувати нагромаджені «сірі» капітали
Таку думку висловив Данило Гетманцев, професор кафедри фінансового права юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка, доктор юридичних наук, експерт Taxlink, президент Асоціації податкових радників, під час ІІ Форуму з прямого оподаткування, аналізуючи проблемні питання реалізації загального декларування.
 
Захід організовано Асоціацією податкових радників спільно з платформою "Taxlink", Асоціацією адміністративних суддів, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Національною асоціацією адвокатів України. Участь у заході взяли судді, науковці, юристи, аудитори, представники виконавчої, законодавчої гілок влади та громадських організацій.
 
Сімейному оподаткуванню бути?
 
Так, за словами професора, серед основних недоліків загального декларування є накладення на платника податків додаткових обтяжень у вигляді обов’язку самостійно вести облік та подавати декларації, в тому числі – у вигляді витрат на аудиторів та юристів, а також розширення повноважень контролюючих органів та можливостей для притягнення платника до відповідальності.
 
При цьому, пан Гетманцев впевнений, що переваг загального декларування значно більше, адже впровадження прогресивного оподаткування дозволить збільшити надходження від податку та позитивно вплине на справедливість податкової системи загалом.
 
Крім того, тільки в рамках загального декларування може бути реалізований проект сімейного оподаткування доходів, який успішно функціонує в розвинутих країнах.
 
Серед іншого, загальне декларування дозволить розширити застосування податкових вирахувань (знижок), що наближує об’єкт оподаткування до чистого доходу.
 
«Загальне декларування є одним із заходів, котрі змінюють природу взаємовідносин між державою та особою. Акцент зміщується з механізму «феодал – підданий» до «виконавець – замовник». Змінюється і ставлення до недобросовісних платників та ухилень.
 
Необхідність обов’язкового декларування доходів позитивно впливає на фінансову дисципліну приватних осіб, які й сьогодні в більшості випадків не розуміють свого фінансового становища», - зазначає експерт.
Основною умовою введення та успішного функціонування загального декларування пан Гетманцев називає проведення податкової амністії.
 
«Впровадження механізму загального декларування неможливе без якісно проведеної податкової амністії, яка дасть можливість платникам почати свою податкову історію з чистого листа, а крім того – легалізувати нагромаджені «сірі» капітали. Проведення податкової амністії є свого роду необхідним злом, вона порушує: принципи рівності оподаткування і механізм перерозподілу благ та публічно-правовий порядок у частині справляння податків, який сама держава і встановила, а також принцип податкової нейтральності», - каже експерт.
 
При цьому, доповідач зазначив, що проведення податкової амністії повинно супроводжуватись наступним посиленням процедур податкового контролю (наприклад, всезагального декларування) та збільшенням санкцій за ухилення від сплати.
 
«Саме виконання цієї вимоги стало запорукою успіху реформи в Ірландії в 1988 році. Після амністії ірландські податкові органи отримали доступ до раніше закритої для них інформації про рахунки платників, а крім того – відбулось збільшення санкцій. В результаті вдалося зібрати чверть мільярда євро та виявити майже 4 тисячі ухильників», - наводить приклад пан Гетманцев.
 
У цьому контексті особливу увагу професор відвів широкому інформуванню суспільства про проведення податкової амністії, про позитивні наслідки внаслідок участі в ній та негативні наслідки через ігнорування проведення амністії. Приміром, проведена податкова амністія в Німеччині у 2005 році була не дуже вдалою через відсутність належної інформаційної кампанії, і замість запланованих 5 мільярдів євро було отримано лише 1,5.
 
І декларації можете знищити!
 
Неабияку роль відіграє і заборона проведення заходів контролю платників після завершення амністії за періоди, які підпадають під амністію. «Наприклад, казахстанська амністія 2006-2007 рр. передбачала такий цікавий захід, як знищення поданих платниками декларацій у процесі амністії. Таким чином, держава відмовлялась від можливості проводити у майбутньому заходи аудиту стосовно таких платників», - аналізує зарубіжний досвід пан Гетманцев.
 
Втім головною вимогою до амністії, на думку доповідача, можна вважати соціально-економічну стабільність та існування довіри до влади. Ігнорування цієї вимоги зводить нанівець наміри щодо легалізації доходів, про що свідчить міжнародний досвід.
 
« У 2005 році в Грузії, внаслідок легалізації активів в обставинах повної недовіри бізнесу до уряду зібрано 35 тисяч доларів. У 2007 році у Киргизстані проведення амністії в умовах глибокої суспільно-економічної кризи призвели до того, що в амністії не взяв участі  жоден платник», - резюмував професор.
 
Виключно сукупний чистий дохід...
 
Особливості оподаткування адвокатської діяльності висвітлював Костянтин  Чарторийський, старший юрист Jurimex, член Асоціації податкових радників. Так, юрист нагадав присутнім, що основні умови здійснення незалежної професійної діяльності полягають у тому, аби не бути найманим працівником; не бути фізичною особою-підприємцем; здійснювати діяльність, яка передбачена законом для незалежної професійної діяльності; використовувати найману працю не більше чотирьох осіб.
 
Об’єктом оподаткування адвокатів як осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність є сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
 
Серед обов’язкових умов віднесення сум до витрат пан Чарторийський назвав: підтвердження первинними документами; наявність довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність; наявність впливу на отримання доходів; зв’язок зі здійсненням незалежної професійної діяльності.
При цьому доповідач наголосив, що з початку 2017 року адвокати повинні обов’язково сплачувати ЄСВ, незалежно від факту отримання доходу.
 
«Адвокати як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, мають нараховувати ЄСВ за себе не менше, ніж розмір мінімального страхового внеску на місяць (сума встановлена у розмірі 22% (819,06 грн.), навіть якщо доходу від такої діяльності протягом всього року (або окремих його місяців) отримано не було. Звіт платники ЄСВ – особи, які провадять незалежну професійну діяльність мають подавати до 1 травня року, наступного за звітним. Платники ЄСВ – особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані сплачувати кожного кварталу не менш ніж  2 457,18 грн. до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19 квітня, 19 липня, 19 жовтня, 19 січня)», - констатував він.
 
А бенефіціарний власник хто?
 
Особливості застосування концепції бенефіціарного власника доходу в Україні анаоізував Костянтин Пенськой, старший консультант АО «Sayenko Kharenko».
 
Так, за словами експерта, аналіз судової практики свідчить, що в Україні фактично відбувається відхід від формального підходу (коли для підтвердження бенефіціарного статусу аналізувались в основному положення договорів та перевірялась наявність сертифіката нерезидента) до сутнісного підходу.
 
При цьому, спостерігалась тенденція щодо направлення ВАСУ справ на новий розгляд саме для фактичного дослідження бенефіціарності отримувача доходів.
 
«Вимоги до бенефіціарного власника в рамках нових тенденцій судової практики та роз’яснень податкових органів фактично зводяться до такого: «фактичний отримувач доходу» немає тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати відповідно до мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживанням положеннями договору»; Для визнання особи бенефіціарним власником необхідним є не тільки наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але і того, що така особа повинна бути безпосереднім вигодоотримувачем, тобто особою, яка отримує вигоду від доходу та визначає його подальшу економічну долю», - зазначає консультант АО «Sayenko Kharenko».
 
При цьому експерт проаналізував кілька кейсів щодо підтвердження бенефіціарного статусу отримувача доходів (Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 по справі ПАТ КБ «Приватбанк» №804/3765/16 (оскаржується в касаційному порядку) та Постанова ВС від 21.03.2018 р., справа № 803/1005/17).
У цьому контексті доповідач розглянув питання формування доказової бази та зазначив, що перелік доходів, щодо яких має застосовуватися концепція бенефіціарного власника, має визначатися з урахуванням положень відповідних Податкових конвенцій. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.
 
Інструменти формування доказової бази податковими органами: аналіз договорів із нерезидентами; отримання інформації з публічних джерел; направлення запитів до компетентних державних органів в юрисдикції отримувача доходу.
 
Що ховається за ПДФО?
 
У свою чергу радник адвокатської компанії «Соколовський і партнери» Іван Балицький проаналізував кримінально-правову та іншу відповідальність для роботодавця крізь призму ПДФО.
 
Серед іншого, експерт нагадав, що базою оподаткування тут є загальний оподатковуваний дохід (п. 164.1. ст. 164 ПКУ.
 
До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
 
При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди (абзац другий п. 164.6 ст. 164 ПКУ).
 
Ставка податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ становить 18 % бази оподаткування, у тому числі на доходи за цивільно-правовими договорами.
 
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).
Пан Балицький також нагадав про основні підстави проведення документальних перевірок щодо нарахування та сплати ПДФО за цивільно-правовими угодами.
 
«Такі перевірки проводяться: у разі отримання контролюючим органом ДФС інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) договорів з найманими особами. Джерелами інформації тут виступають: результати фактичної перевірки органами ДФС; результати перевірок, що проводились іншими контролюючими органам; звернення фізичних осіб зі скаргами щодо не укладання платником податків трудових договорів, невиплати заробітної плати або виплати заробітної плати без нарахування та сплати податкових зобов’язань; у разі наявного кримінального провадження за ст. 172, 173, 175 або 212 КК України», - зазначив радник АК «Соколовський і партнери».
 
Наслідками проведення перевірки органами ДФС можуть бути: складання акту перевірки з висновками про: удаваність цивільно-правових угоди та визнання їх трудовими; порушення вимог податкового законодавства, законодавства про оплату праці та зайнятість; непроведення індексації заробітної плати; заниження об’єкту оподаткування; нарахування податкових зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб (військового збору та ПДФО); нарахування штрафних санкцій за порушення податкового зобов’язання; надсилання до контролюючих та правоохоронних органів матеріалів перевірки.
 
При цьому доповідач проаналізував й ризики притягнення до відповідальності за результатами складання акту перевірки в разі неоскарження ППР. Підприємство та його посадові особи можуть нести фінансову (ст.ст. 119, 123, 127 ПКУ, ст. 265 КзППУ), адміністративну (ст. 41, 188-6 КУпАП), цивільну (ст. 117 КзППУ, ст. 34 ЗУ«Про оплату праці» (позови про стягнення невиплаченої заробітної плати), та кримінальну відповідальність (ст.ст. 172, 173, 175, 212, 366 КК України).
 
"Холодний дощ" від ПКУ
 
Антон Поляничко, радник голови Вищого адміністративного суду України, голова Наукової ради Асоціації податкових радників, окреслив основні проблеми судової практики щодо особливостей справляння транспортного податку в 2016-2017 рр. Серед іншого, експерт зазначив, що транспортний податок відображає низку проблем, притаманних податковій системі України: "Держава ігнорує принцип стабільності оподаткування, в поспіху губляться багато важливих нюансів".
 
Аналізуючи еволюцію елементів транспортного податку, пан Поляничко зазначив, що наразі досить актуальним є питання оподаткування електромобілів, оскільки вони не мають всіх необхідних харакеристик для того, щоб визнаватися об’єктом оподаткування. На закінчення доповідач зауважив, що в рамках гармонізації законодавства транспортний податок варто було б замінити на екологічний і прив’язати ставку оподаткування до об’єму викидів авто.
 
Актуальні тренди в судовій податковій практиці проаналізувала Ірина Желтобрюх, к.ю.н., суддя Верховного суду.
"Ми досить рідко стикаємося із питаннями оподаткуванням фізичних осіб, тому я цю тему відкладала, оскільки були більш нагальні та частіші звернення до суду, які потребували пильної уваги та постійного напруження. Але проаналізувавши ст. 167-170 ПКУ мене одразу приголомшило «холодним дощем». Кожен пункт цих норм є відсилочним!", - обурюється експерт.
 
Серед іншого, суддя розказала, як оподатковуються доходи у вигляді заробітної плати, компенсаційних виплат, суми надмірно отриманих грошових коштів на відрядження, або отримані під звіт, але не повернені в установлені строки; суми допомоги на поховання; відсотковий або дисконтний дохід по ощадному сертифікату, доходи від депозиту; дохід, що виплачується компанією з управління активами інституту спільного інвестування, дохід, отриманий власником облігацій від їхнього емітенту; доходи від продажу майнових та немайнових прав; дохід від продажу протягом звітного податкового періоду більш ніж одного об’єкта нерухомості; доходи від подарунків та призів, тощо.
 
Про презумпцію винуватості забули?
 
Проблематику доказування в податкових спорах (принцип офіційного з’ясування обставин справи) аналізувала Оксана Епель, к.ю.н., суддя Київського апеляційного адміністративного суду.
 
Так, за словами пані Епель, проблематика доказування на сьогодні є досить болісною темою, як для суддів, так і для адвокатів, які захищають права своїх клієнтів у податкових спорах. «Постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості суб’єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі.
 
Про це пам’ятають суди, адвокати. Але, на жаль, в нашій державі не можуть налаштуватися на це представники контролюючих органів. Вони забувають, що ст. 77 ч. 2 діючого нового КАСУ також покладає обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на суб’єкта владних повноважень. Саме він має довести, що він діяв у межах і у спосіб відповідно до ст. 19 Конституції України. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин», - каже суддя.
При цьому пані Епель звернула увагу присутніх на окремі судові справи, які вражають некомпетентністю контролюючих органів, як сторони процесу в них, та порадила учасникам форуму, як можна виправити подібні ситуації.
 
"Коли я вирішую питання про відкриття провадження, кожна друга справа починається з того, що я з власної ініціативи витребовую певні докази. У ході процесу часто виявляється, що навіть перша інстанція ще чогось не доперевірила. Звертаючи увагу на практику нового Верховного суду я також відмічаю, що і наші апеляційні рішення скасовуються саме через неповноту, односторонність доказів, через те, що недопрацювали суди. А у суду є певні інструменти витребування доказів, перевірки. Іноді буває складно цього добитися, оскільки кожна друга ухвала, яку я виношу вирішуючи питання про відкриття провадження, у судовому засіданні залишається невиконаною, і, знову ж, вирішується питання про оголошення перерви, щоб знову витребовувати конкретні докази. Ми з вами маємо йти однією дорогою встановлення істини і "поламати" такий менталітет контролюючого органу», - резюмувала суддя.

 

Все по темі

новини партнерів

21 серпня, 2018 вівторок

20 серпня, 2018 понеділок

21 серпня, 2018 вівторок

20 серпня, 2018 понеділок

19 серпня, 2018 неділя

Відео

Введіть слово, щоб почати