Борис Бабін: договором 2003 р. РФ відкривала для себе шлях в Крим, тому його треба розірвати

Аналізуючи ситуацію на окупованих українських територіях, експерти дуже часто оминають увагою прилеглі до "лінії розмежування" райони. І дарма. Адже те, що відбувається на цьому прикордонні також є віддзеркаленням процесів, які спровокували окупанти, захопивши українські землі. І якщо до контрольованих районів Донецької та Луганської областей прикута особлива увага, то про частину Херсонської області, яка межує з окупованим Кримом, чутно набагато менше. Ми вирішили виправити це, і звернулися за роз‘ясненнями до постійного представника президента України в Автономній республіці Крим Бориса Бабіна.

9 червня правоохоронні органи провели обшуки за місцем проживання Сейтумера Німетуллаєва - голови Генічеської райдержадміністрації часів Януковича, який одразу ж після перемоги Майдану втік в Крим. Нещодавно на своїй сторінці в Facebook ви розмістили інформацію про поїздку діючого заступника голови Генічеської районної ради Віктора Краєвого в окупований Крим, та фотодокази зв‘язку багаточисленної спільноти нелегальних перевізників з Німетуллаєвим. Людина, яка мала серйозну вагу в Херсонській області, попри втечу і відкриті проти нього кримінальні справи, досі продовжує керувати своїми бізнесом тут, а зароблені гроші пускати на диверсійні проекти. Як таке можливо?

Херсонська область, на жаль, стала сьогодні регіоном, де багато що можливо... Для того, щоб краще зрозуміти, хто такий Сейтумер Німетуллаєв, варто згадати, що він був запрошений на інавгурацію обраного в черговий раз російського президента Путіна, яка пройшла в Москві.

Це говорить про його статус?

Це говорить про те, що він важливий для росіян. Він є одним з тих золотих ключиків, який має відкрити для них двері на Херсонщину. Росія робить ставку - і це вже очевидно - на корупцію та на звичайну кримінальну злочинність. Саме ці два фактори плюс досить мінімальне, але все ж таки наявне угруповання фанатиків так званого "русского міру" - є інструментами для розхитування регіону.

Ми це знаємо. Абсолютно такий же підхід був застосований в Криму напередодні окупації. Так само, як і на Донбасі. Хто зазвичай іде з російським прапором? Бандит і корумпований чиновник. Я побоююся, що і на Херсонщині застосовується та сама тактика корупційно-кримінального вербування агентів ворожого впливу.

Можна зрозуміти, коли Росія платить зрадникам за послуги. Однак з тих фінансових документів, які були вилучені у сім'ї Німетуллаєвих,  зрозуміло, що величезні гроші він отримував також і від українського бюджету. Там є договори за 2017-й рік, згідно яких держава сплатила 400 тисяч гривень за відпочинок в його готелях українських дітей. І це враховуючи, що сам Німетуллаєв втік ще в 2014 році. У них там не знайшлось ліпшого власника готелів? Чому місцеві чиновники, які розподіляли ці гроші, відчували себе безкарно і безпечно, співпрацюючи з втікачем?

Таке сприяння пояснюється дуже просто. Перш за все - це гроші. Корупція вбиває державу. Саме тому вона є улюбленим інструментом ворога. В цьому випадку ми маємо окремих місцевих керівників, які прямо продовжують свій політичний курс на зближення з агресором, розпочатий ще Партією регіонів. Або якихось записних патріотів, які на людях співають гімни, а не на людях рахують гроші, не сильно переймаючись, звідки і на що ці гроші ідуть. Я, як посадова особа, не мав би права про це говорити, якби мова йшла про іншу область, яка не межує з АРК. Але вибачте, на сьогодні агресія триває, вона наростає на різних фронтах, і в цих умовах феноменальна слабкість та сліпота цих чиновників не просто викликає огиду. Вона стає фактором, який впливає на нашу обороноздатність.

Чи заявлена ​​вами передислокація кримських поліцейських і прокуратури – всіх органів, в назві яких є слово "Крим" на адміністративний кордон – має на меті навести лад в Херсонській області? Ви сподіваєтеся таким чином вплинути на ситуацію?

Це трохи інше питання. Я вважаю, що жителями Херсона повинні займатися в першу чергу херсонські прокурори, а не кримські. Однак якщо херсонські правоохоронці разом з цими посадовими особами будуть продовжувати нарочито не помічати ситуацію, то можливо центральний апарат правоохоронних органів України займеться цими товаришами всіма разом? Я дуже сподіваюся на відповідні кадрові кроки. Якщо вони не будуть зроблені - багато наших намірів стають безглуздими. Ми не можемо боротися з ворогом, поки нам поливають спину бензином і підносять запалений сірник. Це самогубство.

Тоді для чого ви домагаєтесь переведення кримських правоохоронців в Херсонську область?

По-перше, кримські правоохоронні органи не повинні бути бутафорними. Вони не повинні бути знаряддям реалізації якихось абсолютно інших, не пов'язаних з Кримом питань. Чи то бізнесових, чи то зовнішньополітичних. Ті, хто це прочитають, зрозуміють, про що я. Тому ми хочемо, щоб правоохоронні органи, які мають в назві слово "Крим", займалися саме кримськими питаннями.

І друге: займаючись кримськими питаннями, кримські правоохоронні органи мають давати нам результати. І перше, і друге можливо при їх взаємодії, яка на сьогоднішній день - і це вже відкрита інформація - є суто формальною.

Концентрація всіх кримських правоохоронців в безпосередній доступності до Криму - це абсолютно невідворотний крок. Але поки, всупереч здоровому глузду, прокуратура АРК намагається створити в Києві якісь слідчі структури, СБУ і МВС також. Головне, щоб це було в столиці. І зрозуміло чому. Тут кава-брейки, великі гроші, можна виносити комусь підозру, або реєструвати якісь невидимі ЄРДР – займатися справами з  Кримом не пов‘язаними. Навіщо приїжджати в Херсон і займатися рутиною: питаннями вбивств, тортур, розкраданням на окупованій території? Ви ж на цьому не заробите.

Зараз ідеї передислокації кримських правоохоронців ближче до Криму чиниться шалений опір. Простий приклад: ГУ МВС України в АРК  і місті Севастополі було створено в Одесі тільки з тої причини, що кримська міліція мала подати 5000 кримських військових-дезертирів в міліцейський розшук, а Штаб округу ВМС України розташований саме в Одесі.

Також де ж взяли людей для кримського управління МВС? З Одеського регіону, звісно. Причому оскільки органи, в назві яких є слово "АРК", вважалися пов'язаними з війною, вони не підлягали люстрації. Уявіть собі, хто туди радісно побіг відразу ж. І ось сьогодні ми маємо дружний колектив, який не хоче переїжджати на Херсонщину.

Є, звичайно, серед них патріотичні офіцери. Однак більшість, коли керівництво Національної Поліції каже їм переміщуватися ближче до Криму, відповідає: "У нас дружини і сім'ї. Як ми переїдемо в Херсон"? І тут хочеться спитати: "Шановні! А ви взагалі уявляли собі, що в один прекрасний момент вам скажуть передислокуватися до Сімферополя, або до Армянська? Ви теж будете розповідати про дружин і дітей?" Напевне, що так.

Українські суди по кримських питаннях часто виносять рішення не на користь України. Чому так?

Географічна розпорошеність кримських правоохоронних органів збільшує бюрократію. Папірці ходять між Одесою і Херсоном місяцями. Однак сьогодні вже постає інше питання - підсудність. Ви знаєте, наприклад, що зараз юрисдикція всіх кримських справ знаходиться в Києві? Апеляційний суд вручну розподіляє підсудність по кожній справі. Тобто для того, щоб кримчанину вирішити якесь цивільне питання, йому необхідно їхати в Київ і чекати рішення апеляційного суду, після чого йти, наприклад, в Солом'янський чи інший суд. Це незручно. І це корупційно небезпечно.

Інша проблема - кримінальні справи. У нас є доволі прогресивне процесуальне законодавство. І коли в справах з'являються живі підозрювані або живі потерпілі, які хочуть йти в суд, то вибачте, а який суд буде розбиратися з їх справою? Київський, одеський, херсонський? Або той, на який пальцем вкажуть зацікавлені особи? Адже сьогодні ви бачите, що відбувається з кримськими справами, де є реальні адвокати. Я не хочу коментувати деталі процесів, просто почитайте новини про судно "Норд", почитайте новини про інші справи.

Сьогодні навіть міжнародні організації стривожені цією ситуацією. Вони ходять на всі процеси з кримських питань, записують все, що там відбувається, а потім задають питання. "А чому у вас державні органи розкидані по всій країні? Чому на засідання суду в Херсоні замість київського прокурора надсилається папірець без підпису? Для чого ці подорожі країною людей та документів? Навіщо все це?". І на ці питання у мене немає відповідей. Необхідно, створити єдиний правовий хаб, в якому сконцентрувати відповідний правоохоронний блок. Тоді наступним кроком стане концентрація юрисдикції судів по Криму в Херсонському регіоні.

Чи я правильно вас розумію, що фактично концентрація всіх органів влади на території Херсонській області, якої ви домагаєтеся  - це можливість в т.ч. зміцнити правоохоронну та судову систему Херсонщини новими людьми, які керуються іншими принципами?

Це проста жива логіка. Як ми можемо заїкатися про деокупацію Криму, якщо навіть поліцейські органи з регіону в регіон перевести не можемо? Наші вороги це теж прекрасно моніторять і бачать, навіть краще ніж ми, чим займається прокуратура Криму, Нацполіція, СБУ та ми - Постійне представництво президента в АРК. Це мене дуже сильно турбує. Якщо не буде запроваджене належне урядування в районах, наближених до окупованих територій, якщо не буде здійснена відповідно концентрація і координація дій правоохоронців та інших структур щодо Криму на межі між підконтрольною територією та окупованим півостровом, нам слід молитися, щоб хоча б адміністративний кордон залишався там, де він є. Вибачте, якщо ми далі будемо гратися... Історія ще ніколи нікому таких помилок не пробачала.

В інтерв’ю газеті "День" в лютому 2018, коментуючи імовірність поставок на окупований півострів енергоносіїв, ви сказали: "Оператор електромереж каже, що постачання електроенергії в Крим не відбувається. Довести зворотне, не контролюючи мережі -  неможливо. Й обленерго судиться з тими, хто заявляє, що постачання відбувається. Я не такий багатий і не буду робити такі заяви. Але я хочу, щоб правоохоронці зробили щось із цим. І я можу запевнити: ця діяльність буде припинена". Таким чином є підозра, що на окуповану територію попри блокаду відбувається постачання енергоносіїв. Присутність фірм, які належать українським громадянам, була зафіксована на будівництві Керченського мосту, в газовій сфері, та поставках на окуповану територію українських товарів. Чи вдасться взагалі обірвати бізнес-зв‘язки українських посадовців в бізнесу з окупантами?

За 10 місяців, що я перебуваю на своїй посаді, я і мій перший заступник Ізет Гданов робимо з цього приводу дуже багато заяв та звернень в межах нашої компетенції. Чи змінилася ситуація за ці 10 місяців? Ні, не змінилося. Український бізнес і далі працює в окупованому Криму. Я вам більше скажу. Частина цього бізнесу вже давно не українська. Росіянам зручніше, встановивши контроль над певними активами, залишати українську ширму з українською реєстрацією. Так вони виходять в цивілізований світ з Криму, як українська фірма.

До прикладу є завод, умовно кажучи, пана F в Криму. Насправді це підприємство вже давно не пана F. Він там грає роль зіц-голови, тому що з точки зору української юрисдикції є законним власником. Завдяки закону про СЕЗ "Крим" реальні власники цього підприємства реалізують свою продукцію в Європі і в Україні. Ми самі дозволяємо росіянам грати на наявних законодавчих дірках і через умовно українських підставних бенефіціарів реалізовувати російські товари під виглядом українських.

Весь бізнес, який сьогодні є в окупованому Криму, працює тільки з дозволу росіян. Якщо ми чуємо, що там успішно торгує якась українська торгівельна мережа, працює якийсь комбінат, то ми маємо розуміти, що все це відбувається під пильним контролем російської влади. І зіц-голова з українським паспортом від А до Z, вже давно виконує не тільки бізнес-побажання окупанта, але й завдання російських спецслужб. І там, і тут.

Ми повинні розуміти, що робота в окупованому Криму підприємств, які належать українським чиновникам та високопосадовцям - це  навіть не проблема економіки. Це питання національної безпеки. А ми ж при прийнятті державних рішень послуговуємося розповідями умовної правозахисниці про дитинку, яка плаче без смачного українського молочка, що каже нам: "Цей український бізнес - це наші голуби доброї волі в Криму" ...

Щоб не втрачати зв'язки з окупованими територіями?

Так. Шановні! Нехай такі зв'язки, які завдають шкоду національній безпеці, будуть у наших ворогів. Нам таке не потрібно. Друга проблема, пов’язана з бізнес-зв’язками з окупантами, ще більш катастрофічна. Це коли бізнес з Криму має і тут, на материку, непоганий оборот.

Кримські структури мають фіктивних власників на підконтрольній території. Той же пан Німетуллаєв. Він же не один такий. Це керівник районного штибу. Однак є ж і інші бізнес-структури, в інших регіонах, реальні власники яких сьогодні знаходяться в окупованому Криму. Їх власність приносить прибуток від Ужгорода до Чернігова.

А є ще третій вимір - це фірми на материковій Україні, які сприяють нелегальним оборудкам з окупованим Кримом, на які силовики чомусь закривають очі. Не буду розповідати деталі, проте була така ситуація, коли приходиш до СБУ з роздруківками: фірма "Х" знаходиться в трьох кварталах від вас в славному місті Х. І вона сприяє тому, тому і тому. Минає півроку, осінь змінюється зимою, потім вже і весна настає. А СБУ все працює, і прокуратура в Києві працює, і фірма теж працює. Всі працюють. Одні ми, мабуть, не допрацьовуємо. Це страшне лихо.

Наскільки страшне?

Це репутаційні втрати. Адже про працюючий бізнес, якому не заважає навіть війна, знають не тільки наші вороги, а й друзі. Коли ми вимагаємо від європейських бізнес-структур виконувати санкції щодо Криму, вони кажуть: "Добре. А чому ваша фірма "Х" в місті X не виконує санкції по Криму? Знаєте, а навіщо ми будемо виходити з цього бізнесу?  Для того, щоб його зайняли ось такі ваші фірми?" Якщо ми не боремося з цими товаришами, ми виглядаємо нещиро, вимагаючи від партнерів ставити обмеження для свого бізнесу.

Давайте обговоримо також ситуацію в Азовському морі. В одному зі своїх коментарів ви заявили, що чинні угоди між Україною і Росією по Азовському морю треба розірвати. Не так давно в матеріалі української служби BBC з посиланням на неназвані джерела в дипломатичних колах, говорилося про те, що не потрібно розривати угоду між Україною і Росією, яка визначає Азовське море "історично спільними водами України та Російської Федерації", тому що це погіршить ситуацію. Така пропозиція дійсно озвучувалася?

Дійсно є така позиція. Вчора вона, зокрема, була викладена на засідання Комітету закордонних справ, де, з одного боку, виявилися депутати і науковці, а з іншого - посадові особи. У мене кілька пояснень. По-перше, об'єктивно кажучи, цей договір від 2003 року був капітулянтським. Це був тиск, це була Тузла. Президент Кучма тоді був змушений йти на поступки. Україна тоді фактично визнавала за Азовом статус, який був максимально вигідний росіянам: що це внутрішнє море, що міждержавний кордон там буде встановлений колись потім. Тому що вже тоді росіяни прекрасно розуміли, що будуть анексувати Крим. Цей договір 2003 року був одним з перших ключиків до дверей, яким вони відкривали для себе шлях в Крим. Тому його треба розривати.

Але ж в чому сенс для окремих дипломатів відстоювати ці договори зараз, на п‘ятому році війни, коли російські кораблі, користуючись відсутністю визначеної лінії територіальних вод на Азові, підходять впритул до українських берегів?

По-перше, це корпоративна солідарність. Дипломати 10 років розповідали українцям, що ця угода є перемогою української дипломатії. Вони ж не будуть зараз перевзуватися на льоту. От тому ми і  далі чуємо цю мантру. Але у нас є і інший договір по Азовському морю від 1993 року, який можна відмінити рішенням Кабінет міністрів. Мова про міжвідомчу Угоду про рибальство. Вона була укладена між двома державними органами України і Росії, яких більше не існує. За цією угодою щорічно збирається комісія, яка розподіляє квоти на рибальство. І коли ми поставили питання про необхідність припинення цієї спільної діяльності, тому що воно несе в собі конкретні ризики в сфері безпеки - про корупцію я взагалі мовчу - знаєте що відбулося? Цікава гра в мовчанку. Всі мовчали до березня, а в березні, коли сплив черговий п'ятирічний термін дії цього договору, він автоматично був продовжений ще на 5 років.

Наведу приклад: останній протокол щодо розподілу квот українською делегацією був підписаний в 2017 році. У дружини голови цієї делегації у власності є велике підприємство, яке займається рибою. Далі продовжувати? Сподіваюся зрозуміло, чому є такий колосальний опір чиновників проти скасування цієї угоди. Вони з цієї угоди годувалися десятки років. А тут їм розповідають про якусь війну, про якийсь міжнародний конфлікт. Звичайно, вони будуть, так би мовити, шерсть дибки і говорити: "Ні, це чудова угода. Ми не будемо її розривати". На жаль,  іноді чиновники здають батьківщину за три банки чорної ікри. І це не риторичний прийом. Це уривок з матеріалів справи.

Не так давно ви іронізувати, що хтось від вашого імені розмістив замовлення на покупку Bentley. Певна бравада в вашій риториці присутня, коли ви звертаєтесь до мафіозі регіонального розливу із зізнанням, що не любите дорогі машини. Але якщо серйозно, як ви оцінюєте результати вашої діяльності на посаді очільника Постійного представництва президента України в Автономній Республіці Крим?

Давайте цю самооцінку ми розділимо на кілька факторів. Перше - чи відбиваємо ми ті витрати, які держава Україна витрачає на представництво? Тут 100% - так. Друге - чи реалізували ми ті завдання, які ставили перед собою, коли багато місяців тому прийшли на посади? - В цілому, ні. Не реалізували. Третє - чи є окремі успіхи? Є. Однак ці окремі успіхи із деяких питань правоохоронної системи, логістики, і роботи адміністративних органів - це в першу чергу через особисті зв'язки мої та мого першого заступника.

Ні на йоту сприяння нашій діяльності з боку Херсонської облдержадміністрації немає. Є окремі посадові особи і є окремі райони, де розуміють, що йде війна. Не можна говорити, що всі однакові, але як державна структура на рівні регіону, що межує з окупованою територією, ми у себе за спиною відчуваємо, як мінімум, холодний подих прірви. Це в кращому випадку.

Що стосується Києва, то тут ми маємо як органи, які згодні нас слухати і навіть в чомусь допомагати, так і органи, які не згодні ані слухати, ані бачити нас. Ба більше, готові дати дуже великі кошти і ресурси, щоб нас просто не існувало як органу влади щодо Криму.

Це ситуація, якою вона є на сьогоднішній день. Ми розуміємо, що її дуже складно змінити. Вона складалася багато років. Однак дуже давно, в 1998 році я давав присягу на вірність українському народу і я її не порушу. Якщо я побачу перед собою стіну, неможливість виконувати свій обов‘язок, то я піду далі і буду робити все, що від мене залежить, щоб зупинити російську агресію. Це я обіцяю всім на 100%.